Рішення № 137529394, 10.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2987/24

Провадження № 2/161/1992/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Вегери Д.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , починаючи з 2010 року, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Вказує, що сімейне життя між ними не склалося. Через різні характери та погляди на сімейне життя між ними погіршились стосунки, відсутнє взаєморозуміння, що призвело до регулярних між ними конфліктних ситуацій та сталих непорозумінь.

Крім того, відповідач протягом тривалого часу перебування у шлюбних стосунках почав регулярно створювати сварки, конфлікти, скандали та поводився відносно неї та сина зневажливо, агресивно, нецензурно лаявся, ображав та принижував їх.

Також вказує, що відповідач застосовував відносно неї фізичний та психологічний тиск, погрожував її життю та здоров`ю. При цьому, ОСОБА_3 матеріально не забезпечував потреби сім`ї.

Враховуючи таку поведінку відповідача, вони з 2014 року почали проживати окремо і з того часу останній взагалі жодним чином не брав та не бере будь-якої участі у вихованні та забезпеченні сина. Він свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, про її навчання, не забезпечує необхідним, не спілкується із сином, не створює умов для належного проживання та виховання.

Покликаючись на викладені обставини, просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 25.03.2025 року до участі у справі залучено належну третю особу -службу у справах дітей Любомльської міської ради.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи подав суду заяву про слухання справи у його відсутності. При вирішенні справи покладаються на розсуд суду. Крім того, у наданому висновку, який затверджений рішенням виконавчого комітету Любомльської міської ради №81 від 19.05.2025 року вважають за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що відповідач у справі є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. ).

Як слідує з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків протягом тривалого часу, матеріально не забезпечує і як вбачається із представленого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів борг ОСОБА_3 станом на 16.04.2025 року становив 73568,00 грн. (а.с. ).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду № 161/9034/20 від 05.08.2021 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та не бере участі у вихованні сина.

Такі доводи позивач підтверджує інформацією Любомльського закладу дошкільної освіти №1 Любомльської міської ради від 24.10.2023 р, КЗ «Гореницький заклад освіти «Сонечко» Білогородської сільської ради Бучанського район Київської області» від 18.10.2023 року, Гореницького ліцею Білогородської сільської ради Бучанського район Київської області від 17.10.2023 року, спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №96 ім. О.К. Антонова від 18.10.2023 року, з яких слідує, що вихованням, навчанням малолітнього ОСОБА_6 займається матір - ОСОБА_1 (а.с. )

Напруженість у відносинах сторін також підтверджується повідомленням Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району м. Києва, з якого слідує, що позивач перебувала у даному притулку в липні 2017 року як особа, яка постраждала від домашнього насильства (а.с. ).

Судом також було заслухано неповнолітнього ОСОБА_6 , який суду пояснив, що проживає разом з мамою. З рідним батьком він спілкується рідко, оскільки немає такого бажання. Довгий період часу його взагалі не бачив.

Проте, заслухавши покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та відповідача, які вказали, що останній з 2017 року перебував в місцях позбавлення волі, однак постійно намагався контактувати з сином, як міг підтримував з ним зв`язок, поки він з матір`ю не виїхав за кордон.

Відтак, на думку суду, відповідач, на час розгляду справи в суді, не втратив інтересу до участі у вихованні сина та має намір налагодити відносини з ним.

А тому, зважаючи, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення насильства відповідачем по відношенню до сина, винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а тому суд не бере до уваги доводи позивача та показання інших свідків щодо беззаперечного нехтування ОСОБА_3 батьківськими обов`язками і не вбачає підстав для застосування такого крайнього заходу.

Також, частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку служби у справах дітей Любомльської міської ради № 81 від 19.05.2025 року, служба вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина (а.с. ).

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дитини не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 ст. 19 СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, відповідно до Постанов Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21).

Отже, за таких обставин, суд критично оцінює висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо свого малолітнього сина ОСОБА_6 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим та мотивований, без з`ясування реальних намірів батька дитини стосовно участі у вихованні останньої, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

Також, п. 18 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене і те, що позбавлення батьківських прав є крайнім і винятковим заходом, а також заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, який прагне брати участь у вихованні дитини, то суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - відмовити .

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Третя особа - орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей Любомльської міської ради, юридична адреса: Волинська область, Ковельський район, м. Любомль, вул. Незалежності, 23, ЄДРПОУ 42558209.

Повний текст рішення складений 19 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк