Рішення № 137528641, 19.06.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/4642/24

Провадження № 2/505/1129/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява від ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 108 081,68 грн.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Бізнес позика» зазначає про те, що між ним та відповідачем укладено договір № 490277-КС-002 від 23.04.2024 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов Договору кредиту, позикодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 40 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 40 000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Також, 19.05.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 490277-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 4 000,00 грн.

Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 490277-КС-002 від 23.04.2024 про надання кредиту належним чином не виконав, сплативши позивачу лише 10 500,00 грн, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відтак, у відповідача існує заборгованість за договором про надання кредиту № 490277-КС-002 від 23.04.2024 в розмірі 108 081,68 грн, що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 44 000,00 грн, суми прострочених платежів за процентами - 61 024,23 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3 057,45 грн.

Позивач стверджує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача і, відповідно, причиною звернення ТОВ «Бізнес позика» за захистом своїх прав до суду.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості 108 081,68 грн та судові втрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи до суду не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання у підготовчому судовому провадженні.

Ухвалою суду від 19.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.03.2026 витребувано докази за заявою позивача.

31.03.2026 до суду надійшли витребувані докази.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача надав заяву, відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

У визначену дату та час судового засідання відповідач у справі не з`явився.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у постанові КЦС ВС від 24.10.2024 по справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони, представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Ухвалою суду від 19.06.2026 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 490277-КС-002 від 23.04.2024 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідачем договорів підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA- 6668», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 40 000 грн на строк 16 тижнів, термін дії договору до 13.08.2024, на умовах сплати процентів за користування кредитом: стандартна фіксована процентна ставка становить 1,50000000 в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 92 160,25 грн.

Також, в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

З візуальної форми послідовності дій клієнта встановлено, що ОСОБА_1 23.04.2024 17:12:08 підписав одноразовим електронним ідентифікатором «UA- 6668» договір про надання кредиту.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 40 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем в особистому кабінеті на сайті позивача, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Патежі онлайн», номер транзакції 41388-15454-22213, дата проведення операції 2024-04-23 17:12:26, і призначенням платежу.

Також, 19.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 490277-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідачем договорів підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-0703», відповідно до умов якого кредит збільшується на 4 000 грн. Після збільшення суми кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту та додаткового кредиту складатиме 44 000,00 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту після збільшення суми кредиту: 87 495,31 грн.

З візуальної форми послідовності дій клієнта встановлено, що ОСОБА_1 19.05.2024 17:36:40 підписав одноразовим електронним ідентифікатором «UA-0703» додаткову угоду до договору про надання кредиту.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем в особистому кабінеті на сайті позивача, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Патежі онлайн», номер транзакції 41612-94192-37194, дата проведення операції 2024-05-19 17:37:00, і призначенням платежу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 26.11.2024 утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 490277-КС-002 від 23.04.2024 в розмірі

108 081,68 грн, що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 44 000,00 грн, суми прострочених платежів за процентами - 61 024,23 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3 057,45 грн.

При цьому встановлено, що останні нарахування відповідно до розрахунку заборгованості здійснено в останній день дії договору - 13.08.2024, загальна заборгованість на цю дату складала 108 081,68 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем здійснено часткове погашення зобов`язань, а саме: на суму 10 500,00 грн 08.05.2024, з яких на погашення процентів зараховано 6 957,45 грн, комісії - 3 542,55 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Щодо законодавчого обмеження розміру процентної ставки

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 25.12.2023 до 22.04.2024) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024).

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі укладений після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відтак у зазначених договорах максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Щодо порядку обчислення максимального розміру денної процентної ставки 1 %

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Порядок обчислення денної процентної ставки регламентований ч. 4 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», де визначено формулу: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100%, де ЗВСК - це загальні витрати за споживчим кредитом (які включають комісії), а не лише номінальні проценти, ДПС - денна процентна ставка, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом , ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відтак, обмеження денної процентної ставки в 1 % стосується не лише номінальної відсоткової ставки, зазначеної в договорі, а сукупного показника вартості кредиту. Оскільки договір укладений 23.04.2024, на нього поширюється ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює максимальну денну процентну ставку 1 %.

Відтак, встановлене обмеження у розмірі 1% на день є граничною межею для денної процентної ставки (ДПС), яка обчислюється з урахуванням усіх витрат споживача, зокрема й сплати комісії за видачу кредитних коштів.

Отже, для визначення відповідності умов кредитного договору частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», враховується фактичне здорожчання кредиту за рахунок нарахованих комісій та інших обов`язкових платежів, оскільки вони, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, є невід`ємною складовою загальних витрат за споживчим кредитом (ЗВСК).

У разі зазначення в договорі номінальної денної процентної ставки в розмірі 1 % та наявності інших платежів, зокрема комісії за видачу кредиту, сукупний розмір такої ставки, в розумінні ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», буде виходити за дозволені законом межі. Відтак, згідно з ч. 6 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», такі положення договору в частині перевищення максимального розміру денної процентної ставки є нікчемними, в силу ч. 5 ст. 12 зазначеного закону.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Суд робить висновок, що 23.04.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронними одноразовим ідентифікатором кредитний договір, таким чином погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір та додаткова угода укладені в електронній формі у порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в Договорі.

Разом з тим, як зазначено у розділі «Щодо законодавчого обмеження розміру процентної ставки» цього рішення, розмір процентів за користування кредитом за цим договором підлягає перерахунку з урахуванням імперативних законодавчих обмежень максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Суд розраховує розмір заборгованості за відсотками, виходячи з наступного.

У період з 23.04.2024 по 18.05.2024 сума основного боргу складала 40 000 грн, а отже розмір заборгованості за відсотками за цей період становить 10 400 грн (40 000 грн х 1 % х 26 днів).

Після внесення відповідачем у рахунок погашення заборгованості 08.05.2024 платежу на загальну суму 10 500 грн, у рахунок погашення відсотків зараховано позивачем 6 957,45 грн, а отже розмір заборгованості за відсотками за цей період становить 3 442,55 грн (10 400 грн - 6 957,45 грн).

У період з 19.05.2024 по 13.08.2024 сума основного боргу складала 44 000 грн, а отже розмір заборгованості за відсотками за цей період становить 38 280 грн (44 000 грн х 1 % х 87 днів).

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за відсотками складає 41 722,55 грн (3 442,55 грн + 38 280 грн).

Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 3 057,45 грн

Згідно з пунктом 2.5 договору про споживчий кредит № 490277-КС-002 від 23.04.2024 сторони прямо погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує комісію у розмірі 6 000 грн, та пунктом 5 додаткової угоди - 600 грн. Зазначені умова викладені у тексті договору та додаткової угоди, з яким відповідач погодився при їх укладенні, що підтверджується використанням одноразового ідентифікатора як електронного підпису.

Враховуючи, що із здійсненого відповідачем платежу 08.05.2024, у рахунок погашення комісії було зараховано 3 542,55 грн, непогашений залишок комісії становить 3 057,45 грн, який і заявлено до стягнення.

Комісія за надання кредиту за своєю правовою природою є платою за фінансову послугу, яка надається кредитодавцем у момент видачі кредиту, та не є санкцією або відповідальністю за порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є платою за користування кредитними коштами у часі, комісія є одноразовим платежем, пов`язаним із фактом укладення договору та наданням кредитних коштів позичальнику.

Матеріали справи містять докази фактичного перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 40 000 грн та 4 000 грн, що свідчить про належне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту, а відтак - і про настання передбаченої договором підстави для сплати комісії.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання. Оскільки умова щодо сплати комісії є чітко визначеною, погодженою сторонами та такою, що не суперечить суті кредитного зобов`язання, суд вважає вимогу про її стягнення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас зазначена сума повинна бути врахована при визначенні загального розміру плати за користування кредитом у межах законодавчого обмеження 1 % на день, а тому підлягає відрахуванню із суми нарахованих процентів.

Враховуючи встановлений судом розмір заборгованості за процентами 41 722,55 грн, після врахування суми комісії 3 057,45 грн до стягнення підлягають проценти у розмірі 38 665,10 грн (41 722,55 грн - 3 057,45 грн).

Таким чином, загальний розмір плати за користування кредитом залишається в межах максимально допустимого законом розміру, однак частина такої плати підлягає стягненню як комісія, а не як проценти.

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитних договорів та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору зі сторони відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позову.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем ТОВ «Бізнес позика» належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором № 490277-КС-002 від 23.04.2024 про надання кредиту в сумі 85 722,55 грн, що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 44 000,00 грн, суми прострочених платежів за процентами - 38 665,10 грн, комісія - 3 057,45 грн.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Бізнес позика» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» № 8902 від 16.12.2024.

Оскільки позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі пропорційній до розміру задоволених позовних вимог 1 921,27 грн (2 422,40 х (85 722,55 грн / 108 081,68 грн))

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість в сумі 85 722 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 27 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 19.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, тел. +380963218309

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ