Ухвала суду № 137528567, 19.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/21893/26

Провадження № 1-кс/947/8667/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025163480000276 від 03.04.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у відношенні якого на розгляді Пересипського районного суду м. Одеси перебувають кримінальні провадження за ч. 2 ст. 307 КК України за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

Досудовим розслідування встановлено, що в невстановлений період часу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу наркотичних засобів, а саме у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», керуючись корисливим мотивом, спрямованим на особисте збагачення, організував збут наркотичних засобів, для чого, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 05 травня 2026 року, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, який почав незаконно зберігати при собі та за місцем свого фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого незаконного збуту наркозалежним особам на території м. Одеси, з рук в руки.

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, 05 травня 2026 року, близько 17 години 20 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно збув оперативному закупному ОСОБА_8 , наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальна маса якого в висушеному стані становить 9,14 г., що містився у десяти згортках фольги, за що отримав грошову винагороду у розмірі 3000 гривень.

Крім того, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, спрямованих на особисте збагачення, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу наркотичних засобів, ОСОБА_4 , 16 червня 2026 року, діючи повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс, який почав незаконно зберігати при собі, та за місцем свого фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого незаконного збуту наркозалежним особам на території м. Одеси, з рук в руки.

В подальшому, 16 червня 2026 року, близько 15 години 00 хвилин, знаходячись на території свого домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , повторно незаконно збув оперативному закупному ОСОБА_8 , наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, що містився у згортку фольги, за що отримав грошову винагороду у розмірі 3000 гривень.

За викладених обставин, 16.06.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та 17.06.2026 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні -

Прокурор обґрунтував подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Вважав, що саме визначений у клопотанні розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просив врахувати, що підозрюваний має певні хвороби, також на його утримані перебуває хвора матір, його матерівльний стан не дозволяє йому внести заставу в розмірі 80 розмірів прожиткрвих мінімумів, просив врахувати письмові заперечення, додатки та заставу визначити у меньшому розмірі.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію адвоката ОСОБА_6 .

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою погодився частково, щодо міри запобіжного заходу підтримав думку захисників.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, повинна враховуватися тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Щодо обґрунтованості підозри

Як вбачається з матеріалів клопотання, 17.06.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:

- ч.1 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, та незаконному збуті наркотичного засобу.

- ч. 2 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, та незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно

У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Відповідно до п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України підтверджується: Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.04.2026; Протоколом огляду заздалегідь ідентифікованих грошових засобів від 05.05.2026; Протоколом огляду особи і вручення грошових засобів від 05.05.2026; Протоколом отримання добровільно наданого предмету від 05.05.2026; Висновком експерта Одеського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/116-26/12331-НЗПРАП від 09.06.2026; Протоколом огляду заздалегідь ідентифікованих грошових засобів від 16.06.2025; Протоколом огляду особи і вручення грошових засобів від 16.06.2026; Протоколом огляду місця події за адресою м. Одеса, вул. Маріупольська, поблизу буд. 4В від 16.06.2026; Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 16.06.2026; Протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 16.06.2026; Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 17.06.2026; Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_8 від 17.06.2026; Висновком експерта Одеського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/116-26/16108-НЗПРАП від 17.06.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307КК України.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, враховуючи відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим, за несприятливих для себе обставин з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд з України поза пункти пропуску.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_11 у можливості спілкування з свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню.

Щодо ризику продовження вчинення кримінального правопорушення .

Слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на характері та обставинах інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень. Так, останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, які пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та, за версією сторони обвинувачення, вчинялися неодноразово з корисливих мотивів.

При цьому слідчий суддя враховує, що відносно підозрюваного до Пересипського районного суду м. Одеси вже направлено три обвинувальні акти за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України та ч. 2 ст. 309 КК України. Наведені обставини свідчать про те, що підозрюваний, незважаючи на притягнення до кримінальної відповідальності та перебування щодо нього кримінальних проваджень на стадії судового розгляду, належних висновків для себе не зробив та, за наявності обґрунтованої підозри у цьому кримінальному провадженні, міг продовжити протиправну діяльність.

Отже, сукупність наведених обставин, а саме характер інкримінованих діянь, їх однорідність, повторюваність, а також наявність інших обвинувальних актів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, дає достатні підстави вважати, що існує реальний, а не абстрактний ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження кримінальної діяльності, у зв`язку з чим ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим.

Щодо міри запобіжного заходу.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Стороною захисту у судовому засіданні не доведено можливість та необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

Встановлені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема: ризику можливого переховування підозрюваного, вплив на свідків, та вчинення іншого кримінального правопорушення, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваній заставу у розмірі 80 прожиткових мінімуму працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, тобто тяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, та незаконному збуті наркотичних засобів, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, які за своєю характеристикою несуть певний суспільний інтерес до таких злочинів оскільки вони посягають на здоров`я населення, з огляду на особу підозрюваного, його характеризуючі дані та вік, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу з призначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися за межі м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора , слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками визначеними слідчим, прокурором, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 14 серпня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 14.08.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися за межі м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора , слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками визначеними слідчим, прокурором, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, та заставодавцю наслідки невиконання вимог ч. ч.8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1