Рішення № 137528536, 17.06.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 17.06.2026

Справа № 501/5067/23

2/501/452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Шведенко Вікторії Вікторівни, про скасування рішення державного реєстратора та скасування права власності,

ВСТАНОВИВ:

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Шведенко В.В. в якому просить:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Шведенко В.В. від 07.12.2020 року № 55549802, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки з реєстраційним номером 140366751108, що розташований за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, буд. 16, за суб`єктом: ОСОБА_1 ;

- скасувати право власності на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та авто мийки з реєстраційним номером 140366751108, що розташований за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Праці, буд. 16, за суб`єктом: ОСОБА_1 ;

та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позов обґрунтовує тим, що 16.09.2019 року рішенням Іллічівського міського суду Одеської області по цивільній справі № 501/2836/19 позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності був задоволений. За цим рішенням за ОСОБА_1 було визнано право власності на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 381,30 кв.м., що в цілому складається з: літ. «А»: Автомагазин, площею 105,40 кв.м.; літ. «Б»: Вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею 24 кв.м.; літ. «В»: Пункт СТО, площею 66,70 кв.м.; літ. «Г»: Автомийка, площею 158,00 кв.м.; літ. «Д»: Адміністративне, площею 27,20 кв.м.; огорожа 1-5, мостіння ІІ (а.с.18-23)

Після чого державним реєстратором виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Шведенко В.В. на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.09.2019 року, що набрало законної сили, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД131201118232 від 16.11.2020 року, 07.12.2020 року прийнято рішення № 55549802 та проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки з реєстраційним номером 140366751108, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-15, 36, 65).

08.02.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.09.2019 року.

25.03.2025 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 вересня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності відмовлено. Постанова апеляційного суду в касаційному порядку не переглядалась.

В мотивувальній частині постанови апеляційного суду зроблено висновок про те, що автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, загальною площею - 381,3 кв. м., що в цілому складається з: - літ. «А» - автомагазин, площею - 105,4 кв. м.; - літ. «Б» - вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ «В» - пункт СТО, площею - 66,7 кв. м; - літ «Г»: авто-мийка, площею - 158 кв. м.; - літ «Д» - адміністративне, площею - 27,2 кв. м.; - огорожа 1-5; - мостіння - II, розташований за адресою - АДРЕСА_1 , в експлуатацію не вводився.

Згідно договору оренди землі за №45 від 15.05.2018, укладеному між Чорноморською міською радою та ОСОБА_1 , останньому передано в оренду земельну ділянку, площею - 0,0852 га., з цільовим призначенням - під будівлю магазину-павільйону.

З припису відділу ДАБК Чорноморської міської ради від 18.07.2019 №01-07/28 вбачається, що вказаний об`єкт нерухомості частково зведено на земельній ділянці Чорноморської міської ради.

Із посиланням на положення ст. 376 ЦК України апеляційний суд прийшов до висновку про те, вищевказаний об`єкт нерухомості за вищевказаною адресою є самочинним будівництвом, оскільки побудований на земельній ділянці, яка не була відведена для таких цілей (а.с.24-35).

Зазначає, що листом начальника відділу держреєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 15.11.2024 року Чорноморську міську раду повідомлено про те, що скасування запису про державну реєстрацію права власності відбувається на підставі рішення суду (а.с. 122).

На підставі наведеного Чорноморська міська рада позов просить задовольнити (а.с. 1-8).

Позивач Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області та її представник про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, у судове засідання не з`явилися. Надіслали до суду заяву в якій розгляд справи просили проводити за їх відсутності, позов просили задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Рязанов Ю.А. позовні вимоги позивача не визнали. Надали до суду клопотання про закриття провадження у цивільній справі обґрунтовуючи його відсутністю спору.

Відповідач державний реєстратор Шведенко В.В. про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористалась.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

16.09.2019 року рішенням Іллічівського міського суду Одеської області по цивільній справі № 501/2836/19 позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності був задоволений. За цим рішенням за ОСОБА_1 було визнано право власності на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 381,30 кв.м., що в цілому складається з: літ. «А»: Автомагазин, площею 105,40 кв.м.; літ. «Б»: Вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею 24 кв.м.; літ. «В»: Пункт СТО, площею 66,70 кв.м.; літ. «Г»: Автомийка, площею 158,00 кв.м.; літ. «Д»: Адміністративне, площею 27,20 кв.м.; огорожа 1-5, мостіння ІІ (а.с.18-23).

07.12.2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Шведенко В.В. на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.09.2019 року, що набрало законної сили, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД131201118232 від 16.11.2020 року, прийнято рішення № 55549802 та проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та авто мийки з реєстраційним номером з реєстраційним номером 140366751108, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-15, 36, 65).

08.02.2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Чорноморської міської ради Одеської області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.09.2019 року.

25.03.2025 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 вересня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності відмовлено. Постанова апеляційного суду в касаційному порядку не переглядалась.

В мотивувальній частині постанови апеляційного суду зроблено висновок про те, що автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та авто-мийки, загальною площею - 381,3 кв. м., що в цілому складається з: - літ. «А» - автомагазин, площею - 105,4 кв. м.; - літ. «Б» - вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ «В» - пункт СТО, площею - 66,7 кв. м; - літ «Г»: авто-мийка, площею - 158 кв. м.; - літ «Д» - адміністративне, площею - 27,2 кв. м.; - огорожа 1-5; - мостіння - II, розташований за адресою - АДРЕСА_1 , в експлуатацію не вводився.

Згідно договору оренди землі за №45 від 15.05.2018, укладеному між Чорноморською міською радою та ОСОБА_1 , останньому передано в оренду земельну ділянку, площею - 0,0852 га., з цільовим призначенням - під будівлю магазину-павільйону.

З припису відділу ДАБК Чорноморської міської ради від 18.07.2019 №01-07/28 вбачається, що вказаний об`єкт нерухомості частково зведено на земельній ділянці Чорноморської міської ради.

Із посиланням на положення ст. 376 ЦК України апеляційний суд прийшов до висновку про те, вищевказаний об`єкт нерухомості за вищевказаною адресою є самочинним будівництвом, оскільки побудований на земельній ділянці, яка не була відведена для таких цілей (а.с. 24-35).

15.11.2024 року листом начальника відділу держреєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Чорноморську міську раду повідомлено що скасування запису про державну реєстрацію права власності здійснюється на підставі рішення суду (а.с. 122).

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18 і у постанові ВСУ від 03 червня 2020 року у справі №363/4852/17.

Відповідно до ч. 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 7 статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Як вже зазначалось вище, постановою Одеського апеляційного суду від 25.05.2025 року встановлено, що автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, загальною площею - 381,3 кв. м., що в цілому складається з: - літ. «А» - автомагазин, площею - 105,4 кв. м.; - літ. «Б» - вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ «В» - пункт СТО, площею - 66,7 кв. м; - літ «Г»: авто-мийка, площею - 158 кв. м.; - літ «Д» - адміністративне, площею - 27,2 кв. м.; - огорожа 1-5; - мостіння - II, розташований за адресою - АДРЕСА_1 в експлуатацію не вводився та частково зведено на земельній ділянці Чорноморської міської ради, а отже є самочинним будівництвом (ст. 376 ЦК України).

Отже позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено з підстав, передбачених статями 391, 396 ЦК України.

Частиною другою ст. 212 ЗК України визначено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У пунктах 6.30 - 6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».

У постанові від 02.06.2021 року у справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути власники спірного майна, а визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів і визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) Верховний Суд дійшов висновку, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суди: не врахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) зробила висновок, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва, є неефективними способами захисту, також указував Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22).

З огляду на викладене, суд зазначає, що ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки з метою усунення перешкод у користуванні нею, спричинених таким порушенням, є лише вимога про знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України, і вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 495/4997/21).

За таких обставин, скасування рішення державного реєстратора не забезпечить усунення порушень прав власника спірної земельної ділянки, спричинених самочинним будівництвом.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5275св21), від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20 (провадження № 61-12125св22), від 10 квітня 2024 року у справі № 522/14563/18 (провадження № 61-17817св23).

Таким чином позовні вимоги Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області є такими, що не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, а заперечення відповідача ОСОБА_1 та його представника є частково обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію та скасування права власності у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Шведенко Вікторії Вікторівни, про скасування рішення державного реєстратора та скасування права власності, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Чорноморський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя