Рішення № 137528525, 19.06.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 19.06.2026

Справа № 501/1866/26

2/501/1843/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до

відповідача ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

I. Виклад позиції позивача.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач) 21.04.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №01.07.2024-100002150 від 10.07.2024 в розмірі 9960 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №01.07.2024-100002150, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 грн. на 124 календарних днів.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 9960,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн., по процентам у розмірі 4650,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн., неустойки - 1500,00 грн.

У зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 21.04.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.37).

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.39-40).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвали суду про відкриття провадження, проте конверт повернувся з відміткою: «відсутній за вказаною адресою» (а.с.42), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 10.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №01.07.2024-100002150, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 грн. на 124 календарних днів.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 9960,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн., по процентам у розмірі 4650,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн., неустойки - 1500,00 грн.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч.2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

На підставі ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №01.07.2024-100002150, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 3 000,00 грн. на 124 календарних днів.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість у розмірі 9960,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000,00 грн., по процентам у розмірі 4650,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн., неустойки - 1500,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь АТ «Споживчий Центр» заборгованості за основним боргом 3000,00 грн., по процентам у розмірі 4650,00 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.11 Заявки до кредитного договору (далі Договору) комісія, пов`язана з наданням кредиту 1,5 % від суми кредиту та становить 270 грн. нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Позовна заява містить посилання, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет еквайрингу.

Відповідно до п.10 ч.1 Закону України «Про платіжні послуги», еквайринг - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі. Згідно статті 37 вищезазначеного закону еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства.

На підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи наявний Договір про надання послуг в системі LigPay, укладений 04.01.2024 між позивачем та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до умов якого останній надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LigPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників (а.с.15-19).

Згідно п.4 Договору визначено порядок розрахунків, вартість послуг і порядок здійснення розрахунків визначаються. Жодних доказів на вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія в сумі 270,00 грн. відносно відповідача, позивачем не надано.

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, при цьому, розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, пов`язаних із наданням кредиту та їх вартості і оплатності, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану із наданням таких послуг: комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн. є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вище наведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 270,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 540,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки, суд керується наступним.

За змістом ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України).

Разом із цим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Оскільки кредитний договір, укладений 10.07.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, тому неустойка у розмірі 1500,00 грн. не може бути стягнута з відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати.

На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції № СЦ00097745 від 20.04.2026 (а.с.1) позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2045 грн. (7650/9960 х 2662,40).

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного-процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 623, 624, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором №01.07.2024-100002150 від 10.07.2024 в розмірі 7650 грн. та судовий збір 2045 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко