Ухвала суду № 137527861, 19.06.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2962/24

Провадження № 1-кп/345/63/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -

встановив:

На розгляді суду перебуває дане кримінальне провадження.

15.06.2026 захисником обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_4 було подано суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на менш суворий. Просив змінити запобіжний захід тримання під вартою, який застосовується з 25.05.2024 до обвинувачених по кримінальному провадженні №12023090000000485 по судовій справі №345/2962/24 та продовжений ухвалою Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 28.04.2026 до 27.06.2026, на заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цілодобовий або нічний домашній арешт, чи особисте зобов`язання. Захисник зазначив, що відповідно до положень ст.201 КПК України з 28.04.2026 минуло понад 30 календарних днів для подання клопотання про зміну запобіжного заходу. Відповідно сторона захисту має право подати таке клопотання для його розгляду в судовому засіданні призначеному на 15.06.2026.

Захисник зазначив, що для обґрунтування свого клопотання прокурор вкотре використовує три тези: «тяжкість кваліфікації», що є виключними дискретними повноваженнями прокурора без жодних правових наслідків для його навіть вочевидь незаконних дій, як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду; «невідворотність покарання», у змагальному кримінальному процесі, де до набрання обвинувальним вироком законної сили особа вважається невинуватою; «вагомі докази», в той час коли ст.94 КПК України вказує на те, що всі докази мають однакову юридичну силу, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Одночасно з цим друга сторінка обвинувального акту за версією прокурора вказує на наступне, дослівно: «…при невстановлених слідством обставинах, в невстановленому місці та в невстановлений час, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину… зберігаючи в себе для подальшого збуту». Відповідно прокурором знов таки на власний розсуд доведено лише один факт «…мета збуту», хоча жодних доказів на підтвердження таких висновків в матеріалах судової справи немає, всі докази штучно створені, а частина речових доказів підкинуті під час проведення обшуку.

Адвокат ОСОБА_4 вказує, що суд, прокурор навіть після спливу понад двох календарних років (з 25.05.2024) зазначає наявність ризиків «можливість переховування від суду», «можливість незаконного впливу на іншого обвинуваченого, свідків та потерпілих», «можливість перешкодити кримінальному провадженню іншим чином», а також «можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчиняти кримінальне правопорушення в якому обвинувачується». Однак як в ухвалі суду від 28.04.2026 так і в черговому клопотанні прокурор вкотре в обґрунтування своїх тверджень до клопотання не подає жодного доказу, як процесуально оформленого по даній справі, чи хоча б зафіксованої в єдиному обліку Національної поліції України інформації про спробу вчинення таких дій або фіксацію їх наслідків, хоча б за телефоном 102 з 25.05.2024 року, тобто з моменту фактичного затримання підзахисного, з незаконних підстав. Відповідно прокурор вкотре намагається переконати суд про реальне існування цілих чотирьох ризиків, які на даний час існують лише на папері, а не в реальному житті. Натомість доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст.84 КПК України). Практика ЄСПЛ та Верховного Суду чітко вказує на те, що зі сплином часу прокурор повинен посилатися не лише на потенційне існування таких ризиків, а доводити перед судом підстави, чому він робить такі висновки. Тяжкість кваліфікації злочину та можливість покарання у майбутньому із плином часу втрачають підставу для тримання особи під вартою лише з цих формальних підстав. Тяжкість покарання, що можливо загрожує обвинуваченому, у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, тим паче після спливу двох календарних років.

Адвокат ОСОБА_4 в клопотаннях звертає увагу на наступне:

- Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування до 13.01.2024 відсутня будь-яка постанова про перекваліфікацію кримінального провадження з ч.1 на ч.2 ст.307 КК України. Відповідно витягу з ЄРДР за ч.2 ст.307 КК України також в вересні, жовтні та грудні 2023 року не має і суду не може бути надано.;

- Сторона обвинувачення під час досудового розслідування так і не визначилася, яку процесуальну дію вона проводить контроль за вчиненням злочину чи добровільну видачу предметів/речей. Хоча таких дублюючих процесуальних дій по справі проведено не менше 3-х.;

- Під час оформлення протоколу слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_6 від 17.01.2024 в тексті протоколу не роз`яснено підозрюваному положення ст.63 Конституції України, що є порушенням не лише процесуального, а й Основного Закону нашої держави. «Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.».;

- Відповідно що повинна була зробити сторона обвинувачення після таких дій і прокурор особисто, визнати результати такої слідчо (розшукової) дії неналежними та недопустимими доказами за правилами «Плодів отруєного дерева».;

- У матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо атестації (номер та дата видачи свідоцтва про атестацію, термін його дії) сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу досліджень матеріалів, речовин та виробів Івано-Франківського НДЕКЦ, що унеможливлює перевірку повноважень та відповідності зазначеного підрозділу вимогам, встановленим для проведення відповідних експертних досліджень. Не зазначено, чи входить до сфери атестації лабораторії сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу досліджень матеріалів, речовин та виробів Івано-Франківського НДЕКЦ проведення досліджень наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та визначення їх якісного і кількісного складу, що унеможливлює перевірку відповідності проведених досліджень встановленим вимогам та стандартам.

- У висновку експерта № СЕ-19/109-23/12936-НЗПРАП від 03.12.2023 зазначено, що виявлена речовина «за часом утримання співпадає зі зразком амфетаміну з колекції Івано-Франківського НДЕКЦ МВС». Водночас Інструкція з організації проведення та оформлення експертних проваджень в установах Експертної служби МВС України № 591 від 17.07.2017 не містить жодних положень щодо створення, ведення чи використання «колекцій наркотичних засобів» як джерела порівняльних зразків під час проведення експертних досліджень. Таким чином, походження, порядок формування, обліку та правовий статус зазначеної «колекції» залишаються невідомими, що ставить під сумнів належність та допустимість такого порівняння. Кількісне визначення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів можливе лише з використанням стандартних зразків з встановленим вмістом аналізованих речовин, між тим, в висновках експерта відсутні будь-які посилання на використання стандартних зразків та мінімальна інформація щодо них (походження, термін придатності, кількість аналізованої речовини). І така процесуальна проблема стосується всіх проведених експертиз.;

- Відповідно до Правил відбору проб зразків наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, сильнодіючих і отруйних лікарських засобів, Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.06.2026 5 відбір зразків для подальшого дослідження здійснюється із обов`язковим залученням спеціаліста. Разом із тим, у разі виникнення сумнівів щодо спорідненості досліджуваних об`єктів, Правила прямо передбачають необхідність проведення дослідження всього вилученого об`єму речовини. Проведення порівняльного дослідження будь-яких речовин можливе виключно за умови використання стандартних зразків із достовірно визначеним якісним складом та кількісними показниками, що забезпечує належність, точність і відтворюваність результатів дослідження. Разом з тим матеріали кримінального провадження не містять належного підтвердження дотримання зазначених вимог, зокрема щодо участі спеціаліста під час відбору зразків, а також відсутні дані про проведення дослідження всього вилученого об`єму речовини у випадку наявності сумнівів щодо однорідності об`єктів. Вказані порушення ставлять під сумнів достовірність результатів проведеного дослідження та допустимість висновку експерта як доказу.

Також захисник зазначає, що очевидна тривалість утримання під вартою обвинуваченого без очевидної фінансової можливості його виходу/звільнення під заставу свідчить про порушення сталої практики ЄСПЛ, так само як і визначення непомірного розміру застави, наприклад: по справам Miкалаускас проти Мальти, № 4458/10 від 23 липня 2013 року; Koлаковіч проти Мальти, № 76392/12, від 19 березня 2015 року; Гафа проти Мальти, №54335/14 від 22 травня 2018 року. Захисник вважає, що зазначені в ухвалі від 28.04.2026 висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а твердження сторони обвинувачення не підтвердженні жодним доказом, а лише тяжкістю кваліфікації та санкцією статті; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, про які неодноразово зазначала сторона захисту; дане рішення суду є незаконним та невмотивованим, зокрема судом не наведені належні (а не формальні) і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Захисником надано також суду документи, які підтверджують, що матір обвинувачених ОСОБА_7 є особою з інвалідністю 3-ї групи.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 зазначив, що обвинувачені вже тривалий час (більше двох років) перебувають під вартою. Просив суд застосувати до обвинувачених більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового або нічного домашнього арешту, або визначити альтернативу тримання під вартою запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Захисник зазначив, що тяжкість покарання з плином часу втрачає свою актуальність як єдина підстава тримання під вартою. Захисник зазначив, що в силу презумпції невинуватості обвинувачені є невинуватими. Звертає увагу, що ризики не існують, зокрема відсутня можливість впливу на свідків, експертів. Обвинувачені розуміють необхідність належної процесуальної поведінки та виконання обов`язків, вони будуть з`являтися до суду. Захисник зазначає, що обвинувачені є рідними братами, тому їм не можна заборонити спілкуватися. Ризик вчинення нових злочинів відсутній жодних доказів цього ризику немає. Крім того, мати обвинувачених є особою з інвалідністю та потребує сторонньої допомоги. Також захисник звертає увагу суду, що в матеріалах кримінального провадження є недоліки та суперечності, кримінальне провадження не асоціюється з законністю. Також захисник зазначив, що чинне законодавство не передбачає інформування суду про те, хто буде вносити заставу.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтримали позицію захисника, просили клопотання захисника задовольнити.

В судовому засіданні прокурор заперечила щодо задоволення клопотання захисника про зміну обвинуваченим запобіжного заходу. Прокурор зазначила, що судовий розгляд даної справи вже підходить до судових дебатів, на даній стадії судового розгляду недоцільно змінювати запобіжний захід. Звернула увагу на тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень та тяжкості покарання, яке передбачене на їх вчинення. Зазначила, що на даний час ризики продовжують існувати (обвинувачені можуть переховуватися, затягувати судовий розгляд справи, обвинувачені можуть здійснювати вплив один на одного, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення). Звернула увагу на той факт, що відсутня інформація про наявність у обвинувачених до затримання джерела заробітку, а захистом не надано доказів, хто саме буде вносити заставу (мати обвинувачених є особою з інвалідністю і відсутні дані, що вона може внести заставу). Прокурор вважає, що м`якші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти ризикам.

Заслухавши учасників кримінального провадження з приводу клопотань захисника, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

14 січня 2024 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

15 січня 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Вказані запобіжні заходи неодноразово продовжувалися слідчим суддею Івано-Франківського міського суду.

Згідно обвинувального акту від 06.05.2024 у кримінальному провадженні № 12023090000000485 від 22.09.2023, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому повторно; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому повторно; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому повторно; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, у особливо великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, у особливо великих розмірах, особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акту від 06.05.2024 у кримінальному провадженні № 12023090000000485 від 22.09.2023, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненими за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, у особливо великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, у особливо великих розмірах, особливо небезпечних наркотичних засобів у великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалами Калуського міськрайонного суду від 25.05.2024, 03.07.2024, 25.07.2024, 17.09.2024, 04.11.2024, 02.01.2025, 20.02.2025, 08.04.2025, 05.06.2025, 22.07.2025, 17.09.2025, 13.11.2025, 07.01.2026, 04.03.2026, 28.04.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави продовжувався на 60 календарних днів.

Захисником обвинувачених було подано апеляційні скарги на ухвалу суду від 28 квітня 2026 року про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалами від 18.05.2026 залишив апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду без змін. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим.

Частиною 1 статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування (продовження) запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Тому суд не переглядає рішення про застосування (продовження) запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого запобіжний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу.

При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто такими, які з`явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.

Питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо обвинувачених наразі вирішене, зокрема, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 під час продовження вказаним обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому судом було враховано: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, характеризуючі дані про особи обвинувачених, та інші обставини в їх сукупності.

Розглядаючи клопотання захисника про зміну обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на більш м`які запобіжні заходи, суд приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою (в тому числі особисте зобов`язання, домашній арешт, цілодобовий домашній арешт, застава) є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки таке буде залежати виключно від волі самих обвинувачених, а їх порушення не матиме для них очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Зокрема, продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: пункти перший, четвертий, п`ятий вказаної статті. Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини:

- п. 1 - переховуватися від суду, оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ними злочинів, тяжкість покарання, що загрожують у разі визнання їх винними у вчиненні злочинів, можуть переховуватись від суду.

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, можуть приховувати докази їх злочинних дій, не з`являтись на виклики до прокурора чи суду тим самим затягуючи строки судового розгляду;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з метою одержання прибутків від збуту психотропних речовин обіг яких обмежено та особливо небезпечних психотропних речовин обіг яких заборонено може продовжити займатися злочинною діяльністю.

Захисником жодним чином не обґрунтовано підстави для застосування м`якшого запобіжного заходу, не надано доказів, які підтверджують виникнення нових обставин, які можуть вплинути на вирішення даного питання. Крім того, в ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається прокурор у поданому клопотанні, і суд вважає такі ризики наявними.

Щодо посилання адвоката ОСОБА_4 на виявлені ним недоліки в матеріалах кримінального провадження (судової справи) та вимоги дослідити ці матеріали, то суд звертає увагу, що всі матеріали справи вже було досліджено судом, а оцінку їм буде надано під час винесення рішення по даній справі.

Щодо твердження захисника про значний термін перебування обвинувачених під вартою (тривалий термін розгляду судової справи), то суд зазначає, що на даний час судова справа перебуває на стадії доповнень і клопотань перед судовими дебатами. Також суд звертає увагу на те, що обвинувачені неодноразово змінювали захисників (захисник ОСОБА_4 є вже четвертим захисником), які багато разів подавали клопотання про відкладення розгляду справи, в тому числі і для ознайомлення. Враховуючи, що злочини в яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є злочинами тяжкими та особливо тяжкими, то участь захисника є обов"язковою, тому проводити судові засідання без захисника не було можливості, що також збільшило тривалість судового розгляду.

Таким чином, судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, наявність обґрунтованої підозри, неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, тому суд вважає, що у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цілодобовий або нічний домашній арешт, чи особисте зобов`язання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 27, 31, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 201, 331, 369-372, 376, 532 КПК України, -

постановив:

у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цілодобовий або нічний домашній арешт, чи особисте зобов`язання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 19.06.2026 о 08:30 год.

Головуючий