Рішення № 137527634, 28.05.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1461/25

Провадження № 2/0203/154/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.,

за участі:

позивача-2 ОСОБА_1 (в залі суду),

представника позивачів адвоката Чебикіна В.П. (в залі суду),

представника відповідача адвоката Стретович І.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі позивач-1), ОСОБА_1 (далі позивач-2) до ОСОБА_3 (далі відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі відповідач-2, страхова компанія) про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 5450,69 грн та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн;

- присудити з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 554,50 грн;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 1249,69 грн;

- присудити з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 12,49 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 8864,60 грн та моральну шкоду у розмірі 90000,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 988,64 грн.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів, зокрема, зазначив, що 21.07.2024 року в місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Land Cruiser, за кермом якого знаходився позивач ОСОБА_1 та автомобіля Honda, за кермом якого був відповідач ОСОБА_3 . Власником автомобіля Toyota Land Cruiser є позивачка ОСОБА_2 . Застрахований автомобіль Toyota отримав механічні пошкодження. Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 16.10.2024 року було визнано винним у настанні ДТП відповідача ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 через вивчення матеріалів адміністративної справи встановив, що відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.09.2023 року, франшиза становить 3200,00 грн. Позивач ОСОБА_1 надіслав до розгляду в ПАТ АТ «Страхова група «ТАС» (страховика) відповідний документ стосовно ДТП та свою заяву на виплату страхового відшкодування після визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля Toyota Land Cruiser ОСОБА_2 . Згодом після проведення визначення матеріального збитку власнику автомобіля Toyota Land Cruiser ОСОБА_2 було повідомлено, що матеріальний збиток становить 10788,44 грн. За розрахунком суми страхового відшкодування, здійсненого страховою компанією належна власнику автомобіля сума страхового відшкодування складає: 10788,44 грн 3200,00 грн = 7588,44 грн, яка станом на 07.10.2024 року була отримана позивачем ОСОБА_2 на підставі поштового перерахування.

Водночас з отриманого супровідного листа-відповіді начальника Регіонального управління врегулювання страхових випадків АТ «СГ «ТАС» від 05.11.2024 року та звіту ФОП ОСОБА_4 №70695 від 13.08.2024 року, представник позивачів встановив, що експерт дійшов висновку про вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 120, реєстраційним номер НОМЕР_1 , яка складає 12038,13 грн, з урахуванням ПДВ на запчастини та матеріали, без урахування ПДВ на роботи. Представник позивачів дійшов висновку, що різниця в спричинені позивачці ОСОБА_2 матеріального збитку між листом АТ «СГ «ТАС» від 03.09.2024 року та листом АТ «СГ «ТАС» від 05.11.2024 року склала: 12038,13 грн 10788,44 грн = 1249,69 грн, а сума страхового відшкодування позивачці ОСОБА_2 в такому разі мала би рівнятися 8838,13 грн, а не 7588,44 грн. Тобто сума недоплати страховиком АТ «СГ «ТАС» страхового відшкодування для позивачки ОСОБА_2 складає: 8838,13 грн 7588,44 грн = 1249,69 грн. На думку позивачки, діями страховика їй була спричинена майнова шкода, яка визначилась у недоплаті належного їй страхового відшкодування у розмірі 1249,69 грн.

Також представник позивачів вказав, що з пояснень позивачки ОСОБА_2 зрозуміло, що діями відповідача ОСОБА_3 внаслідок скоєної з його вини ДТП була спричинена майнова шкода у розмірі 5450,69 грн (12038 7588,44). Крім того, позивачка стверджує, що діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, що пов`язано з його протиправними діями щодо пошкодження автомобіля та послідуючої за цим судовою тяжбою з розгляду адміністративної справи. Внаслідок цього позивачка зазнала душевних страждань, а розмір моральної шкоди вона оцінила на суму 50000,00 грн.

Як пояснив представник позивачів, позивач ОСОБА_1 після ДТП 21.07.2024 року також зазнав моральної та майнової шкоди, оскільки після перенесеного стресу, він відчув різке погіршення загального стану здоров`я, внаслідок чого вимушений був 12.08.2024 року звернутися за лікуванням до ТОВ «Оксфорд Медікал Дніпро». Для лікування за місцем свого проживання позивач 26.08.2024 року придбав ліки, за які сплатив 289 грн. Далі з 30.08.2024 року по 25.11.2024 року позивач ОСОБА_1 проходив лікування, на яке витратив кошти у загальному розмірі 8864,60 грн, що є майновою шкодою, спричиненою ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_3 . Крім того, позивач ОСОБА_1 вказав, що йому була завдана моральна шкода, яку він оцінив у сумі 90000,00 грн.

З огляду на викладене, позивачі звернулись до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди.

25.06.2025 року в системі «Електронний суд» представник відповідача-1 подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути судові витрати відповідача-1 з позивачів.

За поясненнями представника відповідача-1, позивачі не надали чіткого, змістовного та деталізованого опису моральної шкоди, якої, за твердженнями позивачів, вони зазнали внаслідок ДТП, що сталася 21.07.2024 року. На її думку, аргументи позивачів є загальними за характером та позбавлені конкретики щодо пережитих ними страждань, не містять відомостей, які б дозволяли оцінити глибину та тривалість душевних страждань, переживань або інших проявів немайнових втрат. За твердженнями представника відповідача-1, позивачі не вказали обставини, які би обумовили моральні страждання, та неможливо дати об`єктивну оцінку заявленим вимогам у частині відшкодування моральної шкоди. Зокрема, представник відповідача-1 пояснила, що заявлена сума компенсації моральної шкоди необґрунтована, не містить логічного пояснення розміру заподіяної моральної шкоди. Позицію позивачів представник відповідача-1 вважає такою, що не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості, які є ключовими при вирішенні питань про визначення розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з чинним законодавством та усталеною судовою практикою.

Також представник відповідача-1 вказала, що до позовної заяви не долучено документів, що підтверджують факт відмови виплати ОСОБА_2 суми страхового відшкодування як різниці між різними звітами. За твердженнями сторони відповідача-1, ОСОБА_5 фактично погодилась із сумою страхового відшкодування у розмірі 7588,44 грн, оскільки не направила до ПрАТ «Страхова група «ТАС» жодного заперечення проти листа щодо суми відшкодування, а відповідач-1 не несе жодної відповідальності за фальсифіковані дані, надані ПрАТ «Страхова група «ТАС», щодо суми відшкодування, тому не може бути відповідачем у справі.

09.07.2025 року представник позивачів подав до суду відповідь на відзив, в якій, з-поміж іншого, вказав, що після ДТП позивач ОСОБА_1 переніс стрес, відчув різке погіршення загального стану здоров`я, внаслідок чого був вимушений 12.08.2024 року звернутися до декількох медичних установ. ОСОБА_1 25.11.2024 року був встановлений клінічний діагноз: демієлінізуюча сенсорно моторна полінейропатія з сенсорними порушеннями, тривожний розлад. Позивач ОСОБА_1 оцінив спричинену йому моральну шкоду у 90000,00 грн. Крім того, на лікування після ДТП від 21.07.2024 року за період з 12.08.2024 року по 25.11.2024 року він витратив на придбання ліків, на медичні обстеження та консультації 8864,60 грн, що і є майновою шкодою позивача ОСОБА_1 , та підтверджено платіжними документами. За змістом відповіді на відзив представник позивачів, заперечуючи проти позиції сторони відповідача-1, виклав аналогічні підстави позову, відповідно до редакції позовної заяви.

16.07.2025 року в системі «Електронний суд» представник відповідача-1 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосила на тому, що в настанові 00781, викладеній на сайті МОЗ України, вказано, що найпоширенішими причинами полінейропатії є цукровий діабет, зловживання алкоголем, гіпотиреоз і дефіцит вітаміну В12. Полінейропатія також може розвинутись у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, інші причини зустрічаються рідко. За твердженнями представника відповідача-1, тривожний розлад (за умови його наявності) не є причинами діагностованої у позивача хвороби. З приводу душевних страждань ОСОБА_2 , представник відповідача-1 зазначила, що позивачі так чітко і не вказали, які саме дії відповідача-1 спричинили такі страждання, адже до нього ОСОБА_2 не зверталась.

З урахуванням вищевказаного, представник відповідача-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.08.2025 року представник позивачів подав до суду письмові пояснення до заперечень на відповідь на відзив, в яких, з-поміж іншого, додатково пояснив, що викладені у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача ОСОБА_3 , який умисно здійснив ДТП, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 отримав захворювання, яке суттєва змінило його життя. У зв`язку із захворюванням, порушені та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача ОСОБА_1 , він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані поганим самопочуттям та особливостями лікування. Позивач ОСОБА_1 отримав стійку втрату здоров`я, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни у його буденному житті. Також, на думку представника позивачів, не знайшли свого об`єктивного підтвердження доводи представника відповідача-1 про те, що захворювання ОСОБА_1 не пов`язано з протиправними діями відповідача ОСОБА_3

13.10.2025 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про зв`язок між стресом і невропатією, в якій просив визнати, що тривалий стрес як результат зухвалого ДТП, скоєного відповідачем-1, є основним фактором, який призвів до розвитку його невропатії. За змістом заяви позивач вказав, що його стан здоров`я, зокрема, наявність невропатії, є прямим наслідком додаткового тривалого стресу, який він переживав у зв`язку з агресивною, образливою та безвідповідальною поведінкою відповідача-1, скоєного ним 21.07.2024 року зухвалого ДТП, в якому постановою суду було визнано винуватим, справа №204/7840/24. Медичні висновки, результати обстеження, клінічні спостереження, численні наукові публікації підтверджують, що стрес є значним фактором ризику для розвитку невропатії. Тривалий прямий вплив гормонів стресу адреналіну та кортизолу, можуть безпосередньо викликати зміни в нервовій системі, включаючи порушення кровообігу та пошкодження нервових волокон, а у випадку позивача, він спричинив прогресування симптомів невропатії, зокрема, оніміння, поколювання та біль в кінцівках.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Під час судового розгляду справи представник позивачів та позивач-2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснили суду таким чином, як про це вказано у позові. Позивач-2, зокрема, пояснив, що визначена сума у розмірі 1249,69 грн це сума ПДВ, яка не була виплачена страховою компанією на користь власника автомобіля, а настанова МОЗ України, на яку посилається представник відповідача-1, не є медичним документом, а відповідачем ОСОБА_3 як винуватцем ДТП, йому та його дружині була спричинена моральна шкода.

Представник відповідача-1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні, пояснюючи підстави своїх заперечень таким чином, як про це викладено у заявах по суті справи. Також представник відповідача ОСОБА_3 пояснила, що відповідач-1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, та, посилаючись на настанову МОЗ України, зазначила, що захворювання позивача-2 не стосується ДТП, оскільки, зокрема, цукровий діабет, може бути причиною полінейропатії або інші захворювання. Отже, за твердженнями представника відповідача-1, позивачі не довели того, що вони зазнали моральної шкоди. Крім того, представник відповідача-1 наголосила, що позивачі не звертались до відповідача-1 з пропозиціями щодо досудового врегулювання спору, в тому числі в частині відшкодування моральної шкоди, та суми, заявлені позивачами до стягнення, не доведені та відсутній їх обґрунтований розрахунок.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.03.2025 року було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», про відшкодування майнової та моральної шкоди, та встановлено позивачам п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, визначені недоліки позовної заяви позивачам постановлено усунути шляхом надання суду виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін з зазначенням адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, відповідачів ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова група «ТАС», надання суду оригіналу документу, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 644,20 грн позивачем ОСОБА_2 та квитанцію про доплату судового збору у розмірі 222,55 грн позивачем ОСОБА_1

11.04.2025 року представник позивачів надав суду оригінали квитанцій від 10.04.2025 року про доплату позивачами судового збору у розмірі 644,20 грн та 222,50 грн, відповідно.

Ухвалою суду від 14.04.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання 28.05.2026 року з`явились представник позивачів та позивач-2, а також представник відповідача-1 брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача-2, належним чином повідомлений, не подавав до суду будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судовому засіданні, відзив на позов не подавав.

Суд, заслухавши думки учасників справи, на підставі положень ст. ст. 128, 223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності представника відповідача-2 за наявними у справі письмовими доказами.

Під час судового розгляду справи судом були заслухані усні пояснення учасників по суті спору, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та 28.05.2026 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2024 року, справа №204/7840/24, провадження №3/204/2780/24, було визнано винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: - за ст.122-4 КУпАП - у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 (три тисячі чотириста) гривень; - за ст.124 КУпАП - у розмірі штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, на підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 (три тисячі чотириста) гривень, стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

За змістом постанови судом вказано та встановлено, що 21 липня 2024 року о 12:05 ОСОБА_3 у м. Дніпро по вул. Філософська, 4/6, керуючи автомобілем «Honda Accord», державний номер НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху під час об`їзду транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , не переконався у безпеці, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser», що стояв. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 10.1, п. 13.3 ПДР.

Крім того, 21 липня 2024 року о 12:05 ОСОБА_3 у м. Дніпро по вул.Філософська, 4/6, скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме, здійснивши наїзд на автомобіль «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1 , що стояв, місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, чим порушив п. 2.10а ПДР. Транспортний засіб та водія було знайдено при розшукових заходах поліції.

У судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні правопорушень визнав в повному обсязі. Пояснив, що місце ДТП покинув у зв`язку з тим, що не зрозумів, що відбулось ДТП, якби зрозумів, що сталося ДТП, залишився б на місці. Поліція приблизно через пів години приїхала до нього на роботу. При огляді автомобіля разом з працівниками поліції, він побачив пошкодження на своєму автомобілі. Потім разом зі співробітниками поліції він поїхав на місце ДТП, де при огляді автомобіля поліцейськими було виявлено механічні пошкодження, а саме пошкодження лако-фарбового покриття, з елементами червоного кольору, тобто від його автомобіля, а також там були інші пошкодження. Водій автомобіля «Toyota Land Cruiser» йому погрожував.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що 21.07.2024 він був на ринку, на своєму автомобілі «Toyota Land Cruiser», виїхав з парковочного місця, для того, щоб перепаркувати автомобіль. Поки він перепаковував автомобіль, водій автомобіля «Honda Accord» зайняв його місце. ОСОБА_1 попросив його звільнити місце парковки, на що водій почав висловлюватися у його бік нецензурною лайкою. Після скоєння ДТП з його автомобілем водій автомобіля «Honda Accord» поїхав, він намагався його зупинити, але марно. Водія ОСОБА_3 розшукували декілька екіпажів поліцейських, після його розшуку, водія доставили на місце ДТП. Потерпілий ОСОБА_1 просив суд застосувати до ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона є поліцейським УПП в Дніпропетровській області. 21.07.2024 було отримано виклик про ДТП без потерпілих. Поліцейські зв`язались з заявником, який повідомив, що сталося ДТП та після конфлікту інший учасник покинув місце ДТП. Вони встановили другого водія, зв`язалися з ним по телефону, водія вони не переслідували. Переслідування не було, нецензурною лайкою водій у бік потерпілого, у її присутності не висловлювався. Те, що під час встановлення водія, причетного до ДТП, було залучено другий екіпаж поліцейських не було переслідуванням, а є звичайною практикою, з метою швидшого встановлення того, хто залишив місце ДТП.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він є поліцейським УПП у Дніпропетровській області. Точної дати та часу не пам`ятає, було отримано виклик від чергового про ДТП. Вони зв`язались з заявником, який повідомив контакт другого водія. Вони зв`язались з другим водієм, його не переслідували. ОСОБА_3 повідомив, що поїхав з місця, оскільки не знав, що сталося ДТП, а також боявся переслідування з боку іншого водія.

Вказана постанова суду набрала законної сили станом на 29.10.2024 року.

Позивач-2 ОСОБА_1 (страхувальник) 04.06.2024 року уклав договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання), оферта №0202276гд4да, дата оферти: 04.06.2024 року, з АТ «СК «АРКС» (страховик). Предметом договору є страхування майнових інтересів страхувальника (інших осіб, визначених договором), що не суперечать закону, пов`язані з цивільною відповідальністю за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю зазначеного в розділі 3 договору транспортного засобу (забезпечений транспортний засіб), а саме: життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб. У розділі про страхові випадки, страхові ризики, страховими випадками вказано: ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільна відповідальність страхувальника (або осіб, допущених до керування) за заподіяну забезпеченим транспортним засобом шкоду майну та/або життю та здоров`ю третіх осіб, і в зв`язку з чим виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування на умовах договору. Умовами страхування є страхова сума 1000 000,00 грн, дата початку договору: з 00.00 години 05.06.2024 року, дата закінчення договору: до 24.00 04.06.2025 року. Франшиза (безумовна): по кожному і будь-якому страховому випадку за ризиками настання цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну: майну третіх осіб внаслідок ДТП в розмірі страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої згідно з чинним законодавством для договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ОСЦПВ) на дату укладення договору; життю і здоров`ю третіх осіб в розмірі страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих, встановленої згідно з чинним законодавством для полісів ОСЦПВ на дату укладення договору. Інформація про забезпечений транспортний засіб: Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Також за змістом полісу №ЕР221326470 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик: СК «АХА Страхування», страхувальник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю: 320 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну: 160 000,00 грн, франшиза: 0,00 грн; забезпечений транспортний засіб: Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1 , поліс дійсний до: 04.06.2025 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу автомобіля, марки/моделі: Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, є позивач-1 ОСОБА_2 , дата реєстрації: 28.04.2009 року.

Листом від 03.09.2024 року за вих. №15774/9124/ТС Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» повідомило ОСОБА_2 про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне), згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ №3513129 від 25.09.2023 року. Франшиза, згідно з Полісом, становить 3200,00 грн. Згідно з Розширеною довідкою №3024204538549777, зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що стало причиною пошкодження автомобіля ОСОБА_2 .

З посиланням на положення ч. 2 п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова компанія вказала, що матеріальний збиток, завданий ОСОБА_2 , як власнику автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номер НОМЕР_1 , згідно із звітом №70695 від 13.08.2024 року ФОП ОСОБА_4 , становить 10788,44 грн без ПДВ на запчастини та матеріали. Розрахунок суми страхового відшкодування: 10788,44 грн 3200 грн = 7588,44 грн. Належна сума страхового відшкодування 7588,44 грн буде перерахована на реквізити, вказані ОСОБА_2 у заяві на виплату страхового відшкодування, справа №17159/05/2024/53 від 26.07.2024 року.

Відповідно до звіту №70695 від 13.08.2024 року про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оцінювачем ФОП ОСОБА_4 наведений висновок про вартість майна, об`єкт оцінки: колісний транспортний засіб: легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата оцінки: 05.08.2024 року, дата завершення оцінки: 13.08.2024 року, та визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, яка складає 12038,13 грн з урахуванням ПДВ на запчастини та матеріали, без урахування ПДВ на роботи.

Суд не бере до уваги та не надає оцінку висновку про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №74818 щодо транспортного засобу AUDI 80, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 55-56 Том 1), оскільки, як було встановлено у судовому засіданні, тцей письмовий доказ не стосується суті спору, бо долучений стороною позивача до позовної заяви помилково.

На підтвердження майнової шкоди, завданої позивачу-2 ОСОБА_1 , останній надав суду копії фіскальних чеків, квитанцій та платіжних інструкцій щодо купівлі лікарських препаратів, оплати за надані послуги, рахунків до сплати, актів про надані медичні послуги для пацієнта, медичних документів, а саме копії: фіскального чеку від 26.08.2024 року з аптеки про купівлю лікарських засобів на суму 289,00 грн, консультативного висновку ТОВ «Оксфорд Медикал Дніпро» від 30.08.2024 року, за яким ОСОБА_1 скаржився на оніміння верхніх кінцівок, хворіє з 12.08.2024 року, клінічний діагноз: тунельний синдром?, полінейропатія?, а також наведені рекомендації щодо прийняття лікарських засобів, квитанції про сплату за надані послуги №8254 від 31.08.2024 року на суму 2200,00 грн та квитанції від 31.08.2024 року на суму 2200,00 грн щодо електронейроміографії комплексне обстеження верхніх та нижніх кінцівок, фіскального чеку та рахунку від 03.09.2024 року на суму 985,90 грн щодо наданих медичних послуг із взяття венозної крові, глюкози, печінковий комплекс, фіскальний чек та рахунок від 09.09.2024 року на суму 556,00 грн щодо наданих медичних послуг із взяття венозної крові, вітаміну D (25-OH), фіскального чеку та рахунку від 09.10.2024 року на суму 792,60 грн щодо наданих медичних послуг із взяття венозної крові, печінкового комплексу, фіскального чеку від 18.11.2024 року щодо купівлі лікарського препарату на суму 301,50 грн, акту про надані медичні послуги для пацієнта від 25.11.2024 року на суму 550,00 грн проведено консультацію невролога (повторна), консультативного висновку ТОВ «Оксфорд Медикал Дніпро» від 25.11.2024 року, за яким ОСОБА_1 скаржився на оніміння кінцівок, тривогу, хворіє з 10.08.2024 року після перенесеного стресу, клінічний діагноз: демієлінізуюча сенсо-моторна полінейропатія кінцівок з сенсорними порушеннями, тривожний розлад, а також наведені рекомендації ОСОБА_1 щодо прийняття лікарських засобів, акта про надані медичні послуги для пацієнта від 25.11.2024 року щодо консультації невролога (повторна) на суму 550,00 грн (а.с.66-79 Том 1).

Відповідно до висновку МЦ «Геліос» від 31.08.2024 року, відносно ОСОБА_1 , при стимуляції периферичних нервів верхніх кінцівок (досліджувались серединні, ліктьові та променеві нерви) виявлені ЕНМГ ознаки демієлінізуючого ураження моторних та сенсорних волокон серединних нервів у вигляді зниження швидкості провідності на 10%Є, ліктьових на променевих на 5%; при стимуляції периферичних нервів нижніх кінцівок (досліджувались малогомілкові та великогомілкові нерви) виявлені ЕНМГ ознаки демієлінізуючого ураження моторних та сенсорних волокон малогомілкових нервів у вигляді зниження швидкості провідності на 15% та великогомілкових на 10% (а.с. 80 Том 1).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.

Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року, справа №908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Також у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 21.05.2024 року), відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частин 1, 2, 7 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, страховик (МТСБУ) зобов`язаний у строк, передбачений частиною п`ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення.

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний здійснити страхову (регламентну) виплату протягом трьох робочих днів з дня направлення заявнику повідомлення про прийняте рішення за його заявою про здійснення такої виплати.

Страхова (регламентна) виплата здійснюється безпосередньо потерпілій особі, іншій особі, яка має право на її отримання, її спадкоємцю чи правонаступнику, їхнім законним представникам або погодженим з ними особам, які проводять чи провели лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснила витрати на лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, шляхом переказу на банківський (платіжний) рахунок відповідної особи.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (с трахова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року №3720-IX (в редакції, чинній станом на 21.05.2024 року, закон набрав чинності станом на 20.06.2024 року, а введено в дію 01.01.2025 року), за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності застосування франшизи забороняється.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Суд зазначає, що страховик Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» під час нарахування та виплати страхового відшкодування власнику транспортного засобу ОСОБА_2 станом на 03.09.2024 року керувався нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV, який втратив чинність станом на 01.01.2025 року після введення в дію Закону України від 21 травня 2024 року №3720-IX, норми викладені вище.

Так, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (в редакції, чинній станом на 01.01.2024 року, тобто станом на момент виникнення спірних правовідносин 03.09.2024 року; втрата чинності закону 01.01.2025 року після введення в дію Закону України від 21 травня 2024 року №3720-IX), страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний : у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова КЦС ВС від 13.02.2019 року, справа №369/13976/15-ц; постанова КЦС ВС від 27.03.2019 року, справа №806/2-1093/2011).

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13, провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з`являться тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може виступати тим об`єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14, від 16.03.2023 у справі №925/400/21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз викладених вище норм дає суду підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушені. При цьому така особа самостійно визначає іншу особу (відповідача), що порушила її права або охоронювані законом інтереси. Судовий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, були порушені особою (особами), визначеними позивачем в якості відповідача (відповідачів).

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.01.2022 року, справа №924/316/21, від 10.11.2021 року, справа №910/8060/19, наведена норма Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушеним суб`єктивне право вважається, якщо воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Аналіз викладеного вище вказує, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. До загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов. Сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З приводу позовних вимог позивачів про стягнення майнової шкоди, суд зазначає таке.

Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що позивач-1 ОСОБА_2 жодними належними та допустимими доказами не довела спричинення їй відповідачем-1 ОСОБА_3 внаслідок скоєння ДТП майнової шкоди у заявленому розмірі 5450,69 грн, яка за змістом позовної заяви розрахована стороною позивачів як різниця між сумами 12038 грн та 7588,44 грн, а саме: 12038 грн 7588,44 грн = 5450,69 грн. Водночас жодного обґрунтування наведеного розрахунку ані позовна заява, ані матеріали справи не містять, на що звертала увагу і сторона відповідача-1. Це, своєю чергою, позбавило відповідача-1, з дотриманням принципу змагальності, навести свої заперечення проти заявленої позовної вимоги, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, наведений представником позивачів розрахунок є арифметично неправильним, оскільки за вирахуванням 12038 грн 7588,44 грн = 4449,56 грн, а не 5450,69 грн, як вказав представник позивачів.

Натомість у позові представник позивачів послався на пояснення позивачки ОСОБА_2 , які нічим не підтверджені, не вказано, якою складовою є розрахована позивачкою сума у розмірі 5450,69 грн, та з чого вона складається, не надано доказів вартості проведеного ремонту транспортного засобу, не надано суду обґрунтованого розрахунку спірної суми заявленої майнової шкоди, з урахуванням вартості ремонту автомобіля. При цьому позивачем-1 не доведено, що спірна сума у розмірі 5450,69 грн є різницею між фактичними витратами та страховою виплатою, яка може бути покладена на винуватця ДТП як на особу, яка завдала шкоди. Також суд бере до уваги те, що розмір франшизи складає 3200,00 грн, однак, позовної вимоги про стягнення цієї суми позивач ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 не заявляє.

Суд враховує і те, що відповідно до звіту оцінювача від 13.08.2024 року, вартість матеріального збитку складає 12038,13 грн, з урахуванням ПДВ на запчастини та матеріали, без урахування ПДВ на роботи, а у листі відповідача-2 страховика від 03.09.2024 року, з посиланням на положення ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказано, що вартість матеріального збитку зменшена на суму ПДВ на запчастини та матеріали, та становить 10788,44 грн без ПДВ на запчастини та матеріали, а також вартість матеріального збитку зменшена на розмір франшизи 3200 грн.

Отже, сума страхового відшкодування, належна до виплати ОСОБА_2 та розрахована страховою компанією, склала 7588,44 грн, а саме: 10788,44 грн 3200,00 грн = 7588,44 грн. При цьому будь-яких заперечень щодо правильності розрахунку суми страхового відшкодування від позивача ОСОБА_2 ані до страхової компанії, ані до суду не надійшло. Саме така сума страхового відшкодування 7588,44 грн, за поясненнями позивача-2 ОСОБА_1 , була у повному обсязі виплачена його дружині ОСОБА_2 як власнику пошкодженого автомобіля, чого сторона позивачів не заперечує.

Отже, позивач-1 не довела належними та допустимими доказами того, що відповідачем-1 їй була завдана майнова шкода у розмірі заявленої спірної суми 5450,69 грн.

У світлі викладеного суд бере до уваги положення ст. ст. 12, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими регламентований порядок розрахунку страхового відшкодування, та яким керувався страховик відповідач-2 під час розрахунку страхового відшкодування, належного до виплати ОСОБА_2 .

Так, як вказано вище, у своїй відповіді від 03.09.2024 року страховик зауважив, що вартість відновлювального ремонту була зменшена ним на суму ПДВ на запчастини та матеріали, а також на розмір франшизи, що за вирахуванням вказаних сум складає: 12038,13 грн (вартість матеріального збитку) 10788,44 грн (вартість матеріального збитку без ПДВ на запчастини та матеріали) = 1249,69 грн (сума ПДВ на запчастини та матеріали); 10788,44 грн (вартість матеріального збитку без ПДВ на запчастини та матеріали) 3200,00 грн (розмір франшизи) = 7588,44 грн (сума страхового відшкодування).

При цьому позивач-1 заявляє позовну вимогу про стягнення із страховика майнової шкоди у розмірі 1249,69 грн, яку розраховано у позові таким чином: 12038,13 грн 10788,44 грн = 1249,69 грн. У судовому засіданні позивач-2 пояснив, що це сума невиплаченого страховою компанією розміру ПДВ. Натомість позивач-1 не довела суду належними та допустимими доказами того, що нею були дотримані вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині отримання доплати в розмірі, що не перевищує суми податку. Тобто позивач-1 не надала документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту автомобіля та не надала доказів того, що вона зверталась до відповідача-2 із досудовою вимогою про виплату їй доплати в розмірі, що не перевищує суми ПДВ, або доказів того, що страховою компанією їй було відмовлено у такій виплаті.

Отже, позивач-1 не довела належними та допустимими доказами того, що відповідачем-2 було порушено її право на отримання спірної суми ПДВ у розмірі 1249,69 грн, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

З приводу позовної вимоги позивача-2 ОСОБА_1 до відповідача-1 ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди у розмірі 8864,60 грн, суд у ході судового розгляду справи дійшов висновку, що позивач-2 не довів належними та допустимими доказами факт того, що шкода його здоров`ю та майнові витрати на лікування, були завдані саме внаслідок ДТП, яке сталось 21.07.2024 року. Суд звернув увагу на встановлені іншим судом обставини справи про адміністративне правопорушення, справа №204/7840/24, які не підлягають доказуванню, а також наслідки, до яких призвело ДТП за участі позивача-2 ОСОБА_1 та відповідача-1 ОСОБА_3 , зміст медичної документації, наданої представником позивачів, в тому числі висновків лікарів стосовно обстеження та лікування позивача-2 ОСОБА_1 . Так, у жодному медичному документі не визначеного того, що перенесений стрес та його наслідки, яких зазнав позивач-2, виникли внаслідок ДТП від 21.07.2024 року. Тим більше, що в консультативних висновках лікарів вказано, що ОСОБА_1 хворіє з 10.08.2024 року після перенесеного стресу, та з 12.08.2024 року, відповідно, проте не вказано, що стрес був викликаний саме ДТП від 21.07.2024 року.

Суд, своєю чергою, не наділений спеціальними знаннями, а також повноваженнями щодо встановлення належності лікарських висновків та діагнозів лікарів, визначення причинно-наслідкових зв`язків між діагнозами учасника справи та обставинами ДТП, анамнезом життя та хвороби учасника справи, зокрема. Відповідач не надав суду висновку експерта для врахування судом на підтвердження факту залежності його захворювання від наслідків ДТП, яке сталось 21.07.2024 року. Водночас саме висновком експерта можуть бути встановлені вказані фактичні обставини спору, що своєю чергою, мало би наслідком визначення того, що понесені позивачем-2 майнові витрати на лікування, придбання лікарських препаратів на загальну суму 8864,60 грн були викликані саме ДТП від 21.07.2024 року за участю позивача-2 та відповідача-1. А тому суд не вправі перебирати на себе повноваження судового експерта, що вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань щодо встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками для здоров`я позивача-2. З цього приводу суд відхиляє як неналежний та недопустимий доказ надану представником відповідача-1 настанову 00781 МОЗ України щодо полінейропатії.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги позивача-2 про стягнення з відповідача-1 на його користь майнової шкоди у розмірі 8864,60 грн, тому така задоволенню не підлягає.

З приводу позовних вимог позивачів про стягнення з відповідача-1 на їх користь моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн та 90000,00 грн, відповідно, суд дійшов таких висновків.

Суд, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування на користь позивача-1 моральної шкоди, враховуючи надані позивачами докази, на підтвердження понесених моральних страждань, враховуючи обставини справи, наявність складових настання цивільно-правової відповідальності, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача-2 та відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, що завдана йому джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Водночас суд вважає завищеним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи заявлений до відшкодування позивачем-2 розмір моральної шкоди у 90000,00 грн.

Крім того, суд вважає недоведеним жодними належними та допустимими доказами факт того, що позивач-1 зазнала моральної шкоди внаслідок ДТП від 21.07.2024 року, яку оцінила у розмірі 50000,00 грн, з урахуванням обставин ДТП, встановлених судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, обставин справи, що розглядається. При цьому тільки належність позивачу ОСОБА_2 на праві власності автомобіля, який потрапив у ДТП, не може бути основним однозначним фактором для визначення моральної шкоди власнику транспортного засобу. Тим більше, що позивач-1 як власник автомобіля отримала у повному обсязі суму страхового відшкодування, чого не заперечувала сторона позивачів.

Отже, судом не було встановлено наявності у позивача-1 моральної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками для позивача-1, а тому позовна вимога про відшкодування позивачу-1 моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З приводу розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з урахуванням мотивів суду, пропорційно задоволеній частині позовних вимог, з відповідача-1 на користь позивача-2 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 61,26 грн (5000,00 грн х 1211,20 грн : 98 864,60 грн = 61,26 грн).

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. При цьому в порядку ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 61,26 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 61,26 грн (шістдесят одна гривня 26 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 04.06.2026 року.

Суддя Ф.М. Ханієва