Ухвала суду № 137526352, 18.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4872/26

Провадження № 1-кп/466/764/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

особи, стосовно якої

застосовуються міри медичного характеру - ОСОБА_4

законного представника особи, стосовно якої

застосовуються міри медичного характеру - ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12026142380000114 від 18.03.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, Яворівського району, м. Новояворівськ, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого, востаннє 13.11.2024 Шевченківським районним судом м. Львова до покарання у вигляді застосування примусових заходів медичного характеру вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку,

за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,-

встановив:

18.03.2026, приблизно о 18 годин 09 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи на узбіччі проїжджої частини дороги, по вулиці П.Орлика, неподалік будинку №40, що у м. Львові, під час перевірки документів та поверхневому огляді у останнього працівниками поліції батальйону особливого призначення ГУНП у Львівській області виявлено у правій кишені штанів, згорток обмотаний клейкою стрічкою жовто-зеленого кольорів із зіп-пакетом у середині, із вмістом кристалоподібної речовини яка, згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів N?CE-19/109-26/5471-НЗПРАП від 23.04.2026, надана на дослідження речовина, в полімерному зіп-пакеті містить PVP, яку віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 3,8550 грам, яка згідно Таблиці N?2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказ Міністерства охорони здоров`я України 01.08.2000 № 188, являється особливо небезпечною психотропною речовиною у великих розмірах та яку ОСОБА_4 , всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, незаконно придбав та зберігав при собі, без мети подальшого збуту.

Таким чином, в діях ОСОБА_4 , вбачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, без мети збуту, у великих розмірах.

В ході досудового розслідування кримінального провадження №12026142380000114 від 18.03.2026 встановлено обставини, які дали підстави вважати, що ОСОБА_4 під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2ст. 309 КК України перебував у неосудному стані. Згідно висновку судово-психіатричного експерта №866 від 27.05.2026, ОСОБА_4 , в період інкримінованих йому дій та наданий час страждає тяжким психічним розладом у виді шизоафективного розладу маніакального типу, не може та не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_4 рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний заклад з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно- небезпечних діянь, відповідно до ст. 92 КК України.

З врахуванням наведеного, 01.06.2026, прокурор звернулася до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила застосувати відносно ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру.

Особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечив щодо застосування до нього примусові заходи медичного характеру.

Законний представник особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_5 не заперечила щодо заявленого прокурором клопотання, зазначила, що син дійсно потребує примусового стаціонарного лікування.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Обставини щодо суспільно небезпечного діяння, які викладені у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 підтверджуються доказами, наданими прокурором та дослідженими в ході судового розгляду, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 18.03.2026р. та фототаблиці до протоколу огляду;

- протоколом огляду речей від 06.05.2026 ;

- протоколом огляду (відеозапису) від 14.05.2026 ;

- постановах про визнання речовим доказом та приєднання речового доказу до матеріалів досудового розслідування від 19.03.2026;

- постановою про визнання речей речовими доказами від 15.04.2026;

- постановою про визнання речей речовими доказами від 28.04.2026;

- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні №12026142380000114 від 18.03.2026 та висновком експерта від 23.04.2026 №СЕ-19/109-26/5471-НЗПРАП;

- ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20.03.2026 про накладення арешт на речові докази у кримінальному провадженні за №12026142380000114 від 18.03.2026 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України;

- харакертизуючими даними особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_4 ;

- даними судово-психіатричної експертизи, проведеної експертами Державної установи «Інститут судової психіатрії» МОЗ «України», які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №866 від 27.05.2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 з 2017 року неодноразово лікувався і обстежувався в психіатричних лікарнях. Як при попередніх госпіталізаціях і дослідженнях психічного стану, так і в даний час в клінічній картині захворювання у підекспертного відмічаються симптоми, характерні для шизофренічного процесу в поєднанні з ознаками патологічно зміненого настрою у формі манії. Вищенаведене свідчить про наявність у ОСОБА_4 тяжкого психічного розладу (хронічного психічного захворювання) у формі шизоафективного розладу маніакального типу. Вказаний психічний розлад позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи характер та ступінь вираженості наявних клінічних симптомів, а також ступінь його небезпечності для себе та оточуючих, ОСОБА_4 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання стаціонарної психіатричної допомоги в примусовому порядку, тобто поміщення в спеціальний лікувальний заклад, з метою його обов?язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період інкримінованих йому дій також страждав тяжким психічним розладом у виді шизоафективного розладу маніакального типу, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час ОСОБА_4 страждає тяжким психічним розладом у виді шизоафективного розладу маніакального типу, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь відповідно до положень статті 92 Кримінального Кодексу України.

У судовому засіданні, шляхом повного дослідження доказів встановлено, що суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, які інкриміновані ОСОБА_4 дійсно мали місце, вчинені саме ним, і вони отримали правильну кримінально-правову оцінку.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.11.2024 до ОСОБА_4 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді характеру вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Згідно ч.ч.2,3 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Відповідно ч. 1, 3 до ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 ККУ) - висновку судово-медичної експертизи.

Виходячи з положень п.15 Пленуму Верховного Суду України, які викладені у Постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строку, на який ці заходи призначені.

Дослідивши у судовому засіданні зібрані у кримінальному провадженні докази, суд вважає, що вони повністю узгоджуються між собою і доводять вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, про яке зазначено у клопотанні прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи наведене, та те, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст.309 КК України, у стані неосудності, та психічний стан його здоров`я на даний час позбавляє його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними, беручи до уваги тяжкість вчиненого діяння, стосовно ОСОБА_4 слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад із звичайним наглядом, з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь в примусовому порядку.

Обставини, які відповідно до вимог ст. 66 КК України пом`якшують покарання відсутні.

Обставини, які згідно вимогами ст. 67 КК України обтяжують покарання відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

За вищевказаних обставин, клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026142380000114 від 18.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, підлягають задоволенню.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.96-1, 100 КПК України.

Пунктом 3-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно які були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави, а також були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання (частина 9 статті 100 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20.03.2026 у виділеному кримінальному провадженні за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026142380000114 від 18.03.2026 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки «Infinix» model:X665B з пошкодженим екраном, синього кольору номер імей не встановлений, оскільки телефон перебував у відімкненому стані, який поміщено в спец-пакет «Національна Поліція України» NPU5754960 та було вилучено в ході проведення огляду місця події 18.03.2026 року.

В ході судового розгляду встановлено, що вищенаведений мобільний телефон став знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а тому це майно підлягає спеціальній конфіскації в порядку пункту 1 частини 9 статті 100 КПК України на підставі пункту 4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Речові докази,оптичний компакт диск типу «DVD-R», який знаходиться у паперовому конверті білого кольору та 2 (два) DVD-R диски «Alerus», світло-жовтого кольору, 4,7 GB, із записами відео з нагрудних камер працівників БПОП ГУНП у Львівській області за 18.03.2026 під час зупинення і перевірки документів та особистого огляду особи чоловічої статі, яка назвалась ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 , що мало місце у м. Львові по вул.П.Орлика, на узбіччі проїжджої частини дороги, неподалік будинку N?40, які згідно постанови про визнання речовими доказами у кримінальному проваджені від 19.03.2026 визнано речовим доказом - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Щодо стягнення процесуальних витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17 висновувала, що КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.

Стягнення процесуальних витрат з особи щодо якої судом застосувуються примусові заходи медичного характеру нормами чинного КПК України не передбачені.

Тобто суд не вирішує питання про закриття кримінального провадження, оскільки в силу ст.515 КПК України передбачена можливість відновлення кримінального провадження у разі видуження особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

На підставі викладеного, суд вважає клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 93, 94,96-2,100 КК України, ст.ст. 349, 369, 370, 371, 372, 376, 392, 395, 513, 516 КПК України, суд ,-

постановив :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, Яворівського району, м. Новояворівськ, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - примусові заходи медичного характеру у виді застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад із звичайним наглядом, з метою його обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь в примусовому порядку.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова Львівської області від 20.03.2026 на мобільний телефон марки «Infinix» model:X665B з пошкодженим екраном, синього кольору номер імей не встановлений, оскільки телефон перебував у відімкненому стані, який поміщено в спец-пакет «Національна Поліція України» NPU5754960 та було вилучено в ході проведення огляду місця події 18.03.2026 року скасувати.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави мобільний телефон марки «Infinix» model:X665B з пошкодженим екраном, синього кольору номер імей не встановлений, який був предметом кримінального правопорушення.

Речові докази: оптичний компакт диск типу «DVD-R», який знаходиться у паперовому конверті білого кольору та 2 (два) DVD-R диски «Alerus», світло-жовтого кольору, 4,7 GB, із записами відео з нагрудних камер працівників БПОП ГУНП у Львівській області за 18.03.2026 під час зупинення і перевірки документів та особистого огляду особи чоловічої статі, яка назвалась ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 , що мало місце у м. Львові по вул.П.Орлика, на узбіччі проїжджої частини дороги, неподалік будинку N?40, які згідно постанови про визнання речовими доказами у кримінальному проваджені від 19.03.2026 визнано речовим доказом - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1