Ухвала суду № 137526119, 15.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2758/26

провадження 1-кс/462/1027/26

У Х В А Л А

15 червня 2026 року м. Львів

Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , старшого слідчого ОСОБА_5 , розглянувши в приміщенні суду клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Леван Ленд» про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Директор ОК «ЖБК «Леван Ленд» звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Свої вимоги, мотивує тим, що СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ Національної поліції України у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026142080000030 від 27 лютого 2026 року, за фактом самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці по вул. Олесницького,1 у м. Львові, тобто за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року у справі № 462/2758/26 (провадження 1-кс/462/615/26) постановлено: накласти арешт на майно у межах кримінального провадження № 42026142080000030, а саме: на об`єкт будівництва: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вулиці Є.Олесницького,1 в м. Львові» шляхом заборони для замовника будівництва Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Леван Ленд», та будь-яких інших уповноважених осіб використовувати та розпоряджатися будь-яким чином цим об`єктом та/чи його складовими частинами, зокрема, шляхом заборони проведення будівельних робіт за адресою: м. Львів вул. Олесницького,1 на земельній ділянці з кадастровим номером № 4610136300:06:018:0317, реєстрації сертифікатів про ведення об`єкта до експлуатації в органах Державної інспекції архітектури та містобудування України, реєстрації майнових прав на нього та/чи його частини в органах державної реєстрації, та іншим способом.

Досудовим розслідуванням на даний час здобуті належні докази, які вказують, що факт самовільного захоплення земельної ділянки по вул. Олесницького у м. Львові не знайшов свого підтвердження. Крім цього, жодній особі не пред`явлено підозри.

Накладений арешт порушує права ОК «ЖБК «Леван Ленд» на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. В зв`язку з наведеним просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_4 та старший слідчий СВ ВП№ 1 ЛРУ № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили, пояснивши, що у органу досудового розслідування зберіглася потреба у подальшому існуванні такого заходу кримінального провадження як арешт майна.

Заслухавши доводи адвоката, прокурора, старшого слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Абзацом 2 частиною 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ Національної поліції України у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026142080000030 від 27 лютого 2026 року, за фактом самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці по АДРЕСА_1 , тобто за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником земельної ділянки із кадастровим номером: 4610136300:06:018:0317 являється Обслуговуючий кооператив «Житлово Будівельний кооператив «Леван Ленд» (код ЄДРПОУ 45607960).

З акту за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 22.12.2025 № 125-пп убачається, що були виявлені порушення, зокрема, проектування здійснено за межами земельної ділянки.

Постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 14 квітня 2026 року об`єкт будівництва: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вулиці Є.Олесницького,1 в м. Львові визнано речовим доказом.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року у справі № 462/2758/26 (провадження 1-кс/462/615/26) постановлено: накласти арешт на майно - об`єкт будівництва: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вулиці Є.Олесницького,1 в м. Львові» шляхом заборони для замовника будівництва Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Леван Ленд», та будь-яких інших уповноважених осіб використовувати та розпоряджатися будь-яким чином цим об`єктом та/чи його складовими частинами, зокрема, шляхом заборони проведення будівельних робіт за адресою: м. Львів вул. Олесницького,1 на земельній ділянці з кадастровим номером № 4610136300:06:018:0317, реєстрації сертифікатів про ведення об`єкта до експлуатації в органах Державної інспекції архітектури та містобудування України, реєстрації майнових прав на нього та/чи його частини в органах державної реєстрації, та іншим способом.

Зі змісту вищевказаної ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року вбачається, що основною підставою для арешту слугувало те, що на момент арешту існували обґрунтовані підозри того, що посадові особи ОК «ЖБК «Леван Ленд» причетні до самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Львова а також, те що об`єкт «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вулиці Є.Олесницького,1 в м. Львові» визнано речовим доказом.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Лабіта проти Італії» від 15 вересня 2001 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 16 листопада 2017 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

З огляду на те, що підозра у межах кримінального провадження № 42026142080000030 від 27 лютого 2026 року так і не була нікому пред`явлена, слідчий суддя вважає, що жодних нових доказів на підтвердження існування «обґрунтованої підозри» відносно посадових осіб ОК «ЖБК «Леван Ленд» щодо вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, що розслідується у межах зазначеного кримінального провадження, прокурором та старшим слідчим під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не надано.

Крім цього, безпосередній об`єкт злочину, передбаченого статтею 197-1 КК України є земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами цих відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами відносин є земля в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини опосередковуються правом власності на землю і регулюються ЗК та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом злочину є земельна ділянка як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки.

Об`єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить на праві власності іншій особі (фізичній чи юридичній), яка володіє нею на інших законних підставах (наприклад, на підставі договору оренди). Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

З протоколу огляду місця події від 17 квітня 2026 року, проведеного старшим слідчим СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 за участю понятих та спеціаліста-геодезиста ОСОБА_6 убачається, що була оглянута земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 4610136300:06:018:0317, на якій відбувається будівництво 5-ти поверхового будинку.

З плану топографічного знімання території, який долучений до вказаного протоколу огляду місця події від 17 квітня 2026 року, розробленого інженером-землевпорядником ОСОБА_7 убачається, що будівля площею 343 кв.м. знаходиться в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 4610136300:06:018:0317.

Отже, досудовим розслідуванням здобутий доказ, який безпосередньо свідчить про те, що нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вулиці Є.Олесницького,1 в м. Львові ведеться в межах земельної ділянки кадастровий номер № 4610136300:06:018:0317, яка належить на праві власності ОК «ЖБК «Леван Ленд», а відтак самовільне зайняття земельної ділянки, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Львова не знайшло свого підтвердження.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2021 року (провадження № 11-410сап20) арешт майна лише з мотивів винесення постанови про визнання його речовим доказом без доведення достатності доказів необхідності забезпечення збереження речового доказу не узгоджується з положеннями законодавства.

Тривале ж утримання майна як речового доказу у кримінальному провадженні покладає на його власника надмірний тягар.

Так, ЄСПЛ у справі «AKSHIN GARAYEV v. AZERBAIJAN» від 02 лютого 2023 року (заява № 30352/11) зазначив, що оскільки утримання майна заявника як доказу є заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід має бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує на тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення ЄСПЛ у справі «Прессос компанія Нав`єра А.О. » та інші проти Бельгії»).

Рішенням ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» визначено, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від такого втручання. Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У рішеннях ЄСПЛ від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації» (заява № 68443/01) та від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації» (заява № 58254/00), Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Прокурор ОСОБА_4 та старший слідчий ОСОБА_5 під час свого виступу у судовому засіданні обмежилися лише тим, що у своїх поясненнях зазначили, що у органу досудового розслідування зберіглася потреба у подальшому існуванні такого заходу кримінального провадження як арешт, оскільки досудове розслідування не завершено.

Разом з тим, слідчий суддя вимушений констатувати, що на тій стадії досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, коли органом досудового розслідування достовірно встановлено, що факт самовільного захоплення земельної ділянки не знайшов свого підтвердження, лише одних усних пояснень про необхідність продовження арешту об`єктів нерухомого майна є недостатньо для збереження існування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

ЄСПЛ у рішенні від 30.04.2026 року «Левченко проти України» (заява 58785/15) встановив, що саме по собі вилучення автомобіля переслідувало легітимну мету забезпечення належного функціонування правосуддя. Однак цього недостатньо, оскільки будь-яке обмеження права власності має бути виправданим і пропорційним у конкретних обставинах справи. Оцінюючи ситуацію, Суд врахував тривалість втручання, яка перевищила чотири роки і п`ять місяців, характер обмежень від повного позбавлення доступу до автомобіля до заборони розпоряджатися ним, а також те, що розслідування тривалий час фактично не здійснювалось. У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання було непропорційним, а отже мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Заявнику присуджено 3000 євро моральної шкоди та 2348 євро судових витрат.

Отже, враховуючи, що арешт об`єкту будівництва по вул. Олесчницького,1 у м. Львові, яке належить ОК «ЖБК «Леван Ленд», застосований відповідно до ухвали слідчого судді від 17 квітня 2026 року переслідував легітимну мету, проте, беручи до уваги тривалість втручання, характер обмежень, який полягає у повній забороні розпоряджатися та користуватися майном, а також те, що факт самовільного захоплення земельної ділянки не знайшов свого підтвердження, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, для продовження існування такого заходу кримінального провадження як арешт, а втручання у право власності в даному випадку не здатне забезпечити легітимну мету та бути виправданим і достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що існують обставини, які вказують на відсутність подальшої потреби у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, а відтак, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 174 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Леван Ленд» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 17 квітня 2026 року у справі № 462/2758/26 (провадження 1-кс/462/615/26), а саме: на об`єкт будівництва: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом на вулиці Є.Олесницького,1 в м. Львові», замовником будівництва якого є Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельного кооперативу «Леван Ленд».

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в апеляційному порядку на підлягає відповідно до вимог ст. 309 КПК України.

Слідчий суддя:

Оригінал ухвали.