Ухвала суду № 137525917, 19.06.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1983/26

Номер провадження 1-кс/305/216/26

УХВАЛА

19.06.2026. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді стрільця-снайпера 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону, у званні «солдат», неодруженого, раніше несудимого,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 ..

Клопотання мотивоване тим, що слідчими СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені 18.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071140000236 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. 11.12.2024 громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2024 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-снайпера 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, у порушення вимог ст. ст.17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, 23.12.2025 не з`явився після лікування у КНП «Рахівська районна лікарня» без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_1 та далі ОСОБА_5 був незаконно відсутній без поважних причин на військовій службі до моменту його затримання працівниками поліції у АДРЕСА_1 , а саме до 18.06.2026, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність із проходженням військової служби. Таким чином, ОСОБА_5 , обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто в самовільному залишенні військової частини, місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. 18.06.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 615 КПК України та 18.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення грунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини, матеріалами службового розслідування, та іншими матеріалами в їх сукупності. Потреба застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Так, в обгрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України), оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що саме по собі може спонукати підозрюваного до ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_5 з 23.12.2025 був відсутній на військовій службі без поважних причин до моменту його затримання, чим фактично ухилявся від проходження військової служби. Також, він може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження. Крім того, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Крім того, він може вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Звертаючись з відповідним клопотанням, слідчий бере до уваги, що підозрюваний не має захворювань, що включені до додатку № 13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою. Також, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті, тобто тримання під вартою. Таким чином, в умовах воєнного стану на території України, такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України. Таким чином, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. З огляду на викладене, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання, просять таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, перебуваючи на волі він може ухилитися від досудового розслідування чи суду, негативно впливати на свідків, знищити або сховати речові докази, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, з метою не доказування його вини в подальшому. Також, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Отже, на їхню думку, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відмовити у клопотанні. Пояснив, що за станом здоров`я він вибув на лікування у КНП "Рахівська РЛ". Під час відпустки йому було проведено два хірургічні втручання, оскільки має хронічну венозну недостатність, після чого через поганий стан здоров`я він боявся повертатися у військову частину. У нього захворювання, які не дають можливість проходити військову службу, але він не мав можливості пройти медичне обстеження та отримати відстрочку від мобілізації. Те, що його здоров`я унеможливлює проходження військової служби та виконання завдань підтверджується і тим, що він був направлений штатною ВЛК для лікування.

Захисник, ОСОБА_6 у судовому засіданні ствердив, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення для обрання його підзахисному виняткового запобіжного заходу, є необґрунтованими, такі не підтверджені належними доказами. Просить врахувати, що ОСОБА_5 має серйозні захворювання, зокрема варикозну хворобу обох нижніх кінцівок та інші, які несуть ризики для його життя.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за № 12026071140000236, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2026 за ч.5 ст.407 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 18.06.2026.

З витягу вбачається наступне: "23.12.2025 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , не з`явився до розташування військової частини НОМЕР_2 після лікування у КНП "Рахівська районна лікарня" без поважних причин.

ОСОБА_5 18.06.2026 о 18:10 годині затримано у порядку ст.615 КПК України та йому 18.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини, місця служби військовослужбовцем без поважних причин понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обгрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86, 12383/86 параграф 32). Обгрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть для винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява №72508/13, параграф 184). Тому цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: актом службового розслідування; витягом із наказу №8253 від 23.12.2025; витягами із наказів т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ; доповіддю за фактом самовільного залишення військової частини (без зброї військовослужбовцем, призваним під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 від 23.12.2025, витягами із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №274 від 12.12.2024,№373 від 23.12.2025, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) №5226 від 28.12.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_5 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1999 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не має права оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці цього ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (рішення у справах «Ідалов проти Росії»; «Гарицький проти Польщі»; «Храїді проти Німеччини»). Водночас сама вірогідність бути засудженим у майбутньому може бути тим фактором, який спонукатиме підозрюваного до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності. Таким чином, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Також, слідчий суддя бере до уваги, що на даний час у кримінальному провадженні під час судового розгляду не допитані свідки, які є його співслужбовцями, перебуваючи на волі він матиме змогу спілкуватися з ними та може здійснити спробу впливу різними методами й шляхами на свідків у цьому кримінальному провадженні, що вказує на існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не може обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.

Ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 у випадку обрання йому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може повторно вчинити самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство. Цей ризик підтверджується тим, що припинення дій підозрюваного було здійснено саме працівниками правоохоронних органів, які встановили його місцезнаходження, а не самостійно ОСОБА_5 .

Слідчий суддя також враховує, що підозрюваний тривалий час був відсутній за місцем проходження військової служби без поважних причин, що свідчить про схильність до невиконання покладених на нього законом обов`язків та підтверджує наявність зазначених ризиків.

Отже, слідчим під час розгляду клопотання доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Наведені вище ризики та обставини є реальними й триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним, оскільки обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти наведеним ризикам.

При цьому, аргументи, на які посилаються підозрюваний та його захисник, як підставу для відмови у задоволенні клопотання, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 .

Водночас згідно з матеріалами, наданими захисником підозрюваного - адвокатом ОСОБА_6 , ОСОБА_5 проходив ВЛК у НКП "Міська клінічна лікарня №4" Дніпровської міської ради, де було встановлено, що ОСОБА_5 має варикозну хворобу обох кінцівок та інші захворювання, які пов`язані з проходженням військової служби, тому зроблено висновок, що він потребує лікування у зв`язку з хворобою. Згідно з випискою №6904 із медичної картки ОСОБА_5 він має неправильне зрощення перелому ділянки гомілкового суглоба та стопи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зі ступеня тяжкості інкримінованого злочину та бере до уваги ті обставини, що це кримінальне правопорушення вчинено військовослужбовцем під час дії воєнного стану, і застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому, з врахуванням положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України. Разом із тим зазначена норма не позбавляє суд права визначити заставу з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи вимоги ст. ст.182,183 КПК України.

Водночас, відповідно до п.5 ч.1 та ч.8 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема наявності серйозного захворювання у ОСОБА_5 , яке потребує лікування у спеціалістів більш ширшого профілю, ніж йому може бути забезпечено в умовах тримання під вартою, що підтверджено матеріалами справи, відсутності у нього на цей час доходу, слідчий суддя не користується правом, визначеним абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави під час дії воєнного стану у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України та приходить до висновку про можливість визначити підозрюваному заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатньою мірою гарантування виконання підозрюваним покладених обов`язків та відповідатиме меті запобіжного заходу, такий розмір застави не буде завідомо непомірним для нього та водночас забезпечуватиме його належну процесуальну поведінку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.177,178,181,182,183,186,193,196,197,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 до 18 години 10 хвилин 17 серпня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українцю, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень), які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 , у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 17 серпня 2026 року.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;

3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. здати на зберігання до органу Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 17 серпня 2026 року.

У разі невиконання зазначених вище обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали у разі внесення застави покласти на Рахівський РВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначити до 17 серпня 2026 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1