Ухвала суду № 137525530, 19.06.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

19 червня 2026 року Єдиний унікальний № 501/467/25 Провадження № 6/501/109/26

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

в складі: головуючого Тордія Е.Н. секретаря судового засідання Дунаєвої Т.В.

номер справи № 501/467/25 номер провадження 6/501/109/26

розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання розстрочки виконання рішення суду та зупинення виконавчих дій у цивільній справі за позовною заявою позивача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до відповідача ОСОБА_1 предмет та підстава позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Стислий виклад заяви.

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Чорноморського міського суду Одеської області із заявою про надання розстрочки виконання рішення суду та зупинення виконавчих дій.

В обґрунтування заяви посилається, на те, що вона є боржником у справі № 501/467/25, у якій винесене рішення про стягнення заборгованості на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (далі по тексту ТОВ «КОШЕЛЬОК»).

На теперішній час вона перебуває в складному матеріальному становищі, що унеможливлює одноразове виконання рішення суду, оскільки вона є безробітною, не має постійного доходу, має на утриманні дитину з інвалідністю, яка потребує постійного догляду, лікування та значних фінансових витрат. Крім того, з нею проживає чоловік, який є пенсіонером і має інвалідність. З цих підстав просить розстрочити виконання рішення у справі № 501/467/25 строком на 12 місяців.

Крім того, просить призупинити виконавчі дії (у тому числі арешти рахунків, стягнення, обмеження) на період розгляду цієї заяви та на строк дії наданої розстрочки.

Позиція учасників судового засідання.

Заявник про час та місце судового розгляду повідомлялась в установленому законом порядку, до судового засідання не з`явилась, поважної причини неявки суду не повідомила (а.с. 16).

ТОВ «КОШЕЛЬОК» про час та місце судового розгляду повідомлялось в установленому законом порядку, представник до судового засідання не з`явився, поважної причини неявки суду не повідомив. Заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду не подав.

Неявка учасників справи у відповідності до ст.435 Цивільного процессуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року у справі № 501/467/25 (провадження № 2/501/288/26) за позовну заяву позивача: ТОВ «КОШЕЛЬОК» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. З ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ

«КОШЕЛЬОК» заборгованість за договором позики в сумі 37678,56 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок.

08 травня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб відповідно до свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_1 , видане 08 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. Прішвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 . (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_2 , видане 29 липня 202 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , про що складено актовий запис № 11173. Батьками дитини зазначені відповідно: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . (а.с. 5).

Відповідно до довідки № 574 від 27 вересня 202 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні соціальної політики Чорноморської міської ради та отримує державну допомогу на дитину-інваліда ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Термін інвалідності з 04 серпня 2022 року по 31 липня 2027 року. (а.с. 2).

За період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року сума виплачених доходів ОСОБА_1 становить 12273,00 грн. за ознакою «соціальні виплати з відповідних бюджетів» відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17 квітня 2026 року. (а.с. 10).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серія НОМЕР_4 ОСОБА_5 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, термін дії довічно. (а.с. 8).

За період з вересня 2025 року по березень 2026 року сума виплачених доходів ОСОБА_5 становить 60,9 грн за ознакою «інші доходи» та 20531,00 грн. за ознакою «страхові виплати за договором іншим, ніж ДСЖ або НПС» відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27 квітня 2026 року. (а.с. 3).

ОСОБА_5 отримує пенсію по інвалідності, за період з 01 вересня 2025 року по 31 березня 2026 року сума пенсії складає 120147,06 грн. відповідно до довідки про доходи № 6740737831442755 від 27 квітня 2026 року (а.с. 7).

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми .

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Діючими нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26 липня 2012 року суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05 липня 2012 року зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» відповідно до якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і

безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 має намір добровільно виконати рішення суду, має на утриманні малолітню дитину інваліда, перебуває в шлюбі з чоловіком, який має інвалідність, не має постійного джерела доходу, Суд вважає, що виплата стягнення одноразовим платежем може створити для неї надмірний тягар.

Також, Суд враховує те, що розстрочення виконання рішення суду не буде створювати занадто привілейовані умови для ОСОБА_1 , оскільки такі дії заявниці спрямовані саме на забезпечення виконання рішення суду і на відновлення порушених прав позивача.

Що стосується вимоги призупинити виконавчі дії (у тому числі арешти рахунків, стягнення, обмеження) на період розгляду цієї заяви та на строк дії наданої розстрочки Суд зауважує.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» накладення арешту на майно (кошти) боржника це головний примусовий захід, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», який застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду.

Арешт унеможливлює відчуження або приховання активів боржника. Аналіз судових норм свідчить , що арешт знімається лише тоді, коли борг сплачено повністю, або коли виконавчий документ скасовано. Держава тримає арешт як гарантію того, що поки триває розстрочка вона буде забезпечена наявним майно боржника.

Висновок суду.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з розстрочкою вказаного рішення суду на 12 місяців із сплатою щомісячного платежу рівними частинами по 3340,00 грн останній місяць платежу у розмірі 3360,96 грн. до 17 числа кожного місяця, починаючи з дня набряння ухвали законної .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258 - 261, 353, 354, 435 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року у справі № 501/467/25 (провадження № 2/501/288/26) задовольнити частково.

Розстрочити відповідачу ОСОБА_1 виконання рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року у справі № 501/467/25 (провадження № 2/501/288/26) за позовною заявою позивача: ТОВ «КОШЕЛЬОК» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 37678,56 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами по 3340,00 грн. останній місяць платежу у розмірі 3360,96 грн. до 17 числа кожного місяця, починаючи з дня набрання ухвали суду законної сили.

В частині вимоги призупинити виконавчі дії (у тому числі арешти рахунків, стягнення, обмеження) на період розгляду цієї заяви та на строк дії наданої розстрочки відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий