Рішення № 137525074, 18.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1457/26

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

"18" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 квітня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з відповідачем договір про надання споживчого кредиту №4081216. Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів до 29 травня 2021 року (з правом продовження цього строку), який зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі повної сплати позичальником заборгованості в межах строку кредитування або протягом трьох днів, що слідують за днем його закінчення, а також у разі пролонгації договору), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за ставкою 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі неповернення кредиту у встановлений строк або у строк пролонгації договору за ініціативою позичальника та, у зв`язку з цим, автопролонгації договору, проценти продовжують нараховуватися протягом усього періоду пролонгації за кожен день користування коштами, але не більше 90 календарних днів поспіль.

12 січня 2022 року ТОВ «ФК «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» договір факторингу №ФК 21-01/22, за яким ТОВ «ФК «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №4081216 від 29 квітня 2021 року.

07 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №07-11/25, за яким ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №4081216 від 29 квітня 2021 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість за договором №4081216 від 29 квітня 2021 року в розмірі 16400,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 11400,00 грн.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволені частково, а саме з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн.

08 червня 2026 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Маняка А.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Вирішення заяви суд призначив на 18 червня 2026 року, 16.00 год.

Суд відповідно до ст.270 ЦПК України вирішує питання щодо ухвалення додаткового рішення без участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами передбачений ст. 141 ЦПК України.

Зокрема, згідно ч.ч.1,2 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (ч.3ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137ЦПК України).

У разі недотримання вищевказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Також Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу: при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому, відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

Згідно наданих документів представником відповідача були надані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз нормативних актів, формування правової позиції, підготовка та складання процесуальних документів, проведення перемовин з позивачем, участь у судових засіданнях. Вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат представником відповідача надані копія договору про надання правової допомоги від 14 квітня 2026 року №03/04, копія акту приймання-передачі послуг від 23 квітня 2026 року.

Представниця позивача Сердійчук Я.Я. надіслала клопотання, в якому просила відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначена до стягнення сума є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що не має очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка для складання відзиву на позов, заперечень щодо відповіді на відзив (аналогічні за змістом відзиву на позов) (відомостей щодо складання інших процесуальних документів матеріали справи не містять), участі в судовому засіданні вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника відповідача, оскільки обумовлена справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, обрана стороною відповідача позиція не передбачала збору додаткових доказів, здійснення розрахунків, тощо.

При цьому, є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги надання консультацій, формування правової позиції, дослідження документів, оскільки охоплюється діями адвоката із складання відзиву на позов.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.137,141,258-259,263-265,270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6 офіс 521, ідентифікаційний код 42640371, на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 1400,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В.Лузан