Рішення № 137525018, 16.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

16.06.2026 Справа № 756/6779/26

Унікальний номер 756/6779/26

Провадження номер 2/756/6616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Макушева А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року у розмірі 68676,45 грн., яка складається із: простороченої заборгованості за сумою кредиту - 15000,00,00 грн.; заборгованості за відсотками - 53676,45 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказують, що 15 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 732006342 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Позичальник пройшла верифікацію та ідентифікацію на сайті кредитодавця та отримала доступ до особистого кабінету. Після ознайомлення з чинною редакцією Правил надання коштів у позику, зазначила свої персональні дані, обрала бажану суму позики та бажаний строк кредитування, також зазначила банківську картку, на яку в подальшому на виконання умов укладеного договору були зараховані грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. Проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 15000,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15000,00 грн., кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7000,00 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 28 жовтня 2022 року, з можливістю пролонгації, зі сплатою під час дисконтного періоду 766,50% річних, 2,10% - за кожен день користування кредитом, після закінчення дисконтного періоду 1087,70% річних, 2,98% - за кожен день користування кредитом.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до даного договору, за умовами якого, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року, відповідно до реєстру прав вимоги № 205 від 29 листопада 2022 року.

В подальшому, 30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступив право вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 30/1023-01.

Зі свого боку, ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» відступило 11 липня 2025 року на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року на суму 68676,45 грн., на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, що доводиться реєстром боржників від 14 липня 2025 року.

Відповідач не виконує умови укладеного договору, тому позивач, як правонаступник просить суд задовольнити заявлені вимоги.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року матеріали справи передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду на 16 червня 2026 року та витребувано інформацію щодо карткового рахунку відповідача та зарахування кредитних коштів.

16 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву посилається на те, що договір не містить підписів сторін договору. Також вказує, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги за договором. Вважає, що на час укладення договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину. Зазначає, що якщо припустити, що відповідач уклав кредитний договір, то відсотки повинні нараховуватися лише за 13 днів.

18 травня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарова О.І. подала до суду відповідь на відзив у якій просить задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування відповіді на відзив вказала, що електронний договір укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR код - матричний код, одноразовий персональний ыдентифыкатор MNV6QP29 направлено відповідачу 15 жовтня 2022 року на номер телефону вказаний ним у в заявці на отримання грошових коштів 0637639237. Зазначила, що передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього, передача прав вимоги відбулася на законних підставах, що підтверджується відповідними договорами, реєстрами прав вимоги та актами прийому-передачі.

24 травня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких просить відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування заперечень зазначає, що позивачем не наведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору № 732006342 від 15 жовтня 2022 року. Також висловив незгоду з порядком відступлення прав вимоги.

26 травня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарова О.І. через систему «Електронний суд» подала до суду додаткові пояснення по справі у яких просила задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування зазначив, що положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов`язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.

11 червня 2026 року до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшло повідомлення про те, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку відбулося зарахування коштів на загальну суму 15000,00 грн., а саме: 15 жовтня 2022 року у розмірі 7000,00 грн.; 21 жовтня 2022 року у розмірі 7500,00 грн., 22 жовтня 2022 року у розмірі 500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання 16 червня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в прохальній частині поданої позовної заяви представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання 16 червня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 732006342 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Згідно з довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за умовами договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» наддала ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом зарахування на його картковий рахунок № НОМЕР_4 відкритий на його ім`я в загальному розмірі 15000,00 грн., а саме: 15 жовтня 2022 року у розмірі 7000,00 грн.; 21 жовтня 2022 року у розмірі 7500,00 грн., 22 жовтня 2022 року у розмірі 500,00 грн.

11 червня 2026 року до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшло повідомлення про те, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку відбулося зарахування коштів на загальну суму 15000,00 грн., а саме: 15 жовтня 2022 року у розмірі 7000,00 грн.; 21 жовтня 2022 року у розмірі 7500,00 грн., 22 жовтня 2022 року у розмірі 500,00 грн.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua.

Ці правила є публічної пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Договір укладено в електронному вигляді та підписано сторонами. Як вбачається з положень договору позичальник ОСОБА_1 підписав договір кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6QP29 від 15 жовтня 2022 року.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15000,00 грн., кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 7000,00 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 28 жовтня 2022 року, з можливістю пролонгації, зі сплатою під час дисконтного періоду 766,50% річних, 2,10% - за кожен день користування кредитом, після закінчення дисконтного періоду 1087,70% річних, 2,98% - за кожен день користування кредитом.

Згідно з пп. 11 кредитного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 28 листопада 2018 року укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до даного договору, за умовами якого, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року, відповідно до реєстру прав вимоги № 205 від 29 листопада 2022 року.

В подальшому, 30 жовтня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступив право вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 30/1023-01.

Зі свого боку, ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» відступило 11 липня 2025 року на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року на суму 68676,45 грн., на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, що доводиться реєстром боржників від 14 липня 2025 року.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Між сторонами виникли правовідносини, щодо належного виконання позичальником умов кредитного договору.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з положень договору позичальник ОСОБА_1 підписав договір кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6QP29 від 15 жовтня 2022 року.

Отже, заперечення відповідача про те, що договір не було підписано відповідачем ОСОБА_1 спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо відступлення права вимоги, то

З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що заборгованість за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року у розмірі 68676,45 грн., яка складається із: простороченої заборгованості за сумою кредиту - 15000,00,00 грн.; заборгованості за відсотками - 53676,45 грн.

Враховуючи зазначене вище та те, що відповідачем належним чином зобов`язання за договором не виконані суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 68676,45 грн.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції № 45474 від 17 квітня 2026 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи положення ст. ст. 133, 141, 142 ЦПК України з відповідач на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі № 922/15944/17, яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

Судом встановлено, що 20 серпня 2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір про надання правової допомоги № 20/08/25-01, за умовами якого адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених договором.

Також між сторонами укладено Додаткову Угоду № 25770948332 від 01 вересня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року.

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року адвокатським бюро «Соломко та партнери» надані ТОВ «ФК «ЕЙС» юридичні послуги на суму 7000, 00 грн., які складаються з (5000,00 грн. - складання позовної заяви; 1000,00 грн - вивчення матеріалів справи, 500,00 грн. - підготовка адвокатського запиту, 500,00 грн. - подача клопотання про витребування доказів).

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи категорію справи, задоволення вимог у повному обсязі, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 732006342 від 15 жовтня 2022 року у розмірі 68676,45 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

1. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: м. Київ, Юрія Поправки, 6, каб. 13;

2. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 16 червня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик