Ухвала суду № 137524252, 02.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2111/26 Провадження № 1-кс/450/490/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170010001889 від 29.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області під головуванням судді ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження № 62025170010001889 від 29.08.2025 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України.

27.05.2026 року обвинувачений подав на адресу суду заяву про відвід судді ОСОБА_6 . Заява про відвід мотивована тим,що з моменту його перебування з 25.03.2026 у ДУ «ЛУВП № 19», на його думку, порушуються гарантії, передбачені ст. 42 КПК України. На переконання обвинуваченого, сторона обвинувачення всупереч принципу презумпції невинуватості ініціювала застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без належного обґрунтування наявності відповідних ризиків, а визначений розмір застави є завищеним та неспівмірним його майновому стану. 19.05.2026 року суддею ОСОБА_6 було відхилено ряд клопотань у відповідності до ст. 42 КПК України та інших статтів, що призводить до несправедливого та незаконного рішення суду. Також вказує на упередженість судді у даному кримінальному провадженні.

Також, 19.05.2026 року ОСОБА_4 було написано клопотання у відповідності до ст. 42 КПК України, про права та обов`язки, заходи безпеки що нього, на що отримав ухвалу з відмовою. Крім того, заявник вважає, що суд не встановив його висунуті та обгрунтовані вимоги та виніс несправедливе і незаконне рішення.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заперечила проти доводів, викладених у заяві обвинуваченого, зазначивши, що наведені ним обставини не відповідають дійсності та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Обвинувачений подану заяву про відвід судді підтримав з мотивів викладених у заяві.

Заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід виходячи з наступного.

За ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у Справі Гаусшильдта).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж Межнаріч проти Хорватії ЄСПЛ звернув увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною .

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 321 КПК України, виключно головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Покликання захисника на обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_6 у даній справі, суд констатує, що захисник фактично намагається оскаржити процесуальні дії судді під час ведення процесу. Інших достатніх доказів щодо упередженості судді ОСОБА_6 захисником обвинуваченого не надано.

Аналіз даного твердження дозволяє дійти висновку, що сама по собі лише відмова суду задовольнити ті чи інші вимоги (клопотання) особи (заявника, скаржника, підозрюваного, обвинуваченого, тощо) не є доказом його упередженості.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади процесуальні дії судді», законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою згідно з ст.ст. 75, 76 КПК України для відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.

Вирішуючи питання щодо наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_6 при розгляді вказаного кримінального провадження, суд виходить з того, що наведені в заяві про відвід обґрунтування, не є такими, що викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_6 за об`єктивним критерієм. Суд зазначає, що обґрунтування, наведені в заяві про відвід, не можуть розцінюватись як підстави для відводу судді у справі, оскільки доводи заяви зводяться до незгоди з процесуальним рішенням судді в ході ведення процесу, однак не містять фактів, які б свідчили про упередженість судді.

Разом з тим, суд наголошує, що повноваження з ревізії процесуальних рішень суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід у суду відсутні. Оцінку таким рішенням, на предмет їх законності та обґрунтованості, може надати виключно суд вищої інстанції, в порядку та на підставах передбачених законом.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав, передбачених ст.75 КПК України, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, заява прокурора про відвід головуючого судді ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81,369,370,371,372,376 КПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в :

в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170010001889 від 29.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - відмовити.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 05.06.2026 року о 09 год. 40 хв.

СуддяОСОБА_1