Рішення № 137524181, 19.06.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1772/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань: Луківської Л.Б.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пащука А.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про участь батька у вихованні дитини, суд

в с т а н о в и в:

01.08.2025 ОСОБА_2 подав до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позов до ОСОБА_3 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просить суд визначити йому дні та години зустрічей з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком малолітньої ОСОБА_4 та бажає брати участь у її вихованні, підтримувати з нею постійний зв`язок і спілкування. Після скасування апеляційним судом рішення про позбавлення його батьківських прав позивач намагався врегулювати питання спілкування з дитиною у добровільному порядку, однак це не вдалося. Позивач офіційно працевлаштований, належним чином виконує обов`язок щодо утримання дитини, належно сплачує аліменти, має належні житлово-побутові умови та можливість приділяти дитині час. Запропонований порядок спілкування є помірним, відповідає віку дитини та спрямований на відновлення і підтримання стосунків між батьком та донькою. Враховуючи неможливість досягти згоди між батьками щодо участі позивача у вихованні дитини, останній звернувся до суду з вимогою визначити порядок його спілкування з донькою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 вищезазначену справу передано судді Костюк У.І..

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України 04.08.2025 судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито провадження в справі, визначено, що розгляд справи проводитиметься за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03.09.2025 представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Пащук А.І. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідачка не заперечує проти права батька на спілкування з дитиною та усвідомлює важливість участі обох батьків у житті дитини. Разом з тим позовні вимоги в частині запропонованого позивачем способу участі у вихованні дитини вважає такими, що не відповідають найкращим інтересам дитини та фактичним обставинам справи. Після розірвання шлюбу між сторонами малолітня донька постійно проживає разом із матір`ю та перебуває виключно на її утриманні. Протягом тривалого часу позивач фактично не брав участі у вихованні дитини, не цікавився станом її здоров`я, навчанням, дозвіллям та розвитком, не підтримував регулярного спілкування з нею, не відвідував навчальний заклад та медичні установи, в яких перебуває дитина. Відповідно наданих до суду доказів вбачається, що позивач не підтримував зв`язок із закладом освіти, не брав участі у вихованні дитини та не здійснював належного батьківського піклування. Відповідні обставини підтверджуються довідкою навчального закладу та медичними документами. Важливо також врахувати, що дитина тривалий час фактично не спілкувалася з батьком та не має з ним сформованого емоційного зв`язку. За таких обставин різке та інтенсивне відновлення спілкування може викликати у дитини психологічний дискомфорт та негативно вплинути на її емоційний стан. Відповідачка вважає, що відновлення спілкування батька з дитиною повинно відбуватися поступово, з урахуванням віку дитини, її психологічного стану, відсутності сталого емоційного контакту між дитиною та батьком, а також принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Саме тому встановлення тривалих побачень або побачень без присутності матері на даний час не відповідатиме інтересам малолітньої дитини та може негативно вплинути на її психологічний комфорт і відчуття безпеки. З огляду на викладене, відповідачка вважає за доцільне визначити поступовий порядок спілкування позивача з дитиною, а саме: кожної першої суботи місяця з 12:00 год. до 13:00 год. у присутності матері; кожної третьої неділі місяця з 12:00 год. до 13:00 год. у присутності матері. Такий порядок спілкування забезпечить можливість поступового відновлення контакту між батьком і дитиною, не порушуючи при цьому найкращих інтересів малолітньої дитини та її права на безпечне і стабільне середовище для розвитку. У зв`язку з наведеним просять суд позов задовольнити частково та визначити спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною у запропонованому відповідачкою порядку.

Крім того, 28.09.2025 представником відповідачки ОСОБА_3 адвокатом Пащуком А.І. подані додаткові пояснення у яких сторона відповідача вказала, що після розірвання шлюбу донька проживає та зареєстрована разом з матір`ю. Вказує, що в відповідач не піклується про дитину, не цікавиться станом її здоров`я, не забезпечує матеріально. На свята, дні народження до доньки не приходить та не провідує її, що можна розцінювати як ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками. Крім того, звернув увагу суду на те, що позивач не цікався дочкою з моменту народження та просив врахувати, що станом на сьогодні дитина не знає позивача як батька. Важливим є те, що батько дитини веде асоціальний спосіб життя, оскільки притягувався до кримінальної відповідальності та станом на момент подання позову до суду, відносно нього у суді перебуває кримінальна справа.

Ухвалою суду від 26.01.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, визначено дату судового засідання.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не прибув від його імені діяла представник адвокат Мацієвська А.І., яка у судовому засідання позовну заяву підтримала, з підстав наведених у ній. Додатково вказала, що оскільки сторони не дійшли до мирного врегулювання спору щодо порядку участі батька у вихованні та спілкування з дитиною, позовні вимоги просять задоволити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась від її імені діяв представник адвокат Пащук А.І..

Так, представник відповідачки у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримують частково, оскільки дитина фактично біологічного батька не знає. Відтак їх стороною були запропоновані зустрічі батька та дитини за обов`язкової участі мами, що відповідатиме принципу найкращих інтересів дитини, сприятиме поступовому відновленню контакту між батьком та донькою і водночас не створюватиме для дитини стресових чи травматичних обставин.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Відтак, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши викладені сторонами доводи, дослідивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку з матеріалами цивільної справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, однак рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.05.2021 в справі №446/805/21 їх шлюб був розірваний.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , де графі відомостей про батьків батька зазначено ОСОБА_2 , мати ОСОБА_5 ..

Також судом встановлено, що на розгляді Кам`янка-Бузького районного суду перебував позов ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 .. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області у справі № 446/1215/24 від 29.10.2024 позовні вимоги були задоволено повністю, однак постановою Львівського апеляційного суду від 20.06.2025 вказане рішення скасовано та ухвалено постанову відповідно якої у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено повністю. Даний висновок був підтверджений постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2025.

Відповідно висновку Комісії питань захисту прав дитини виконавчого комітету Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області від 25.11.2055 «Про визначення способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 », визначено за доцільно при наявності психологічної готовності дитини до спілкування з батьком, появи в дитини проявів готовності до встановлення контакту з батьком, матері рекомендується у спокійній та доступній для дитини формі повідомити їй загальні відомості про батька, обставини його звернення та намір налагодити спілкування. Після емоційного прийняття дитиною цієї інформації, за її бажанням, провести першу зустріч, за умови спокійної реакції дитини. У випадку успішного проходження етапу ознайомлення та за наявності позитивної реакції дитини - організовувати короткочасні особисті зустрічі батька та дитини в присутності матері у безпечних та нейтральних місцях, або за місцем проживання дитини.

Крім того, судом додатково досліджено копію вироку по справі №446/1801/21тза обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ухвали у справі №446/2379/23 від 18.10.2023 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, де вказане кримінальне провадження було закрите та ухвалу №446/1360/22 про призначення справи до підготовчого судового засідання з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 389 КК України, в ході якого остаточного рішення суду ще не прийнято.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»)

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Так, між сторонами по справі - батьками малолітньої ОСОБА_4 існує спір щодо участі батька у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, заперечення відповідачки та надані сторонами докази, суд виходить із того, що спір у цій справі стосується не формального встановлення факту батьківства чи проживання дітей з одним із батьків, а реальної можливості того з батьків, хто проживає окремо від дітей, брати участь у їх вихованні, підтримувати з ними регулярний особистий контакт та здійснювати свої батьківські права у спосіб, який відповідає найкращим інтересам дітей.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зазначене конституційне положення у системному зв`язку зі статтями 3, 7, 141, 150, 153, 157, 159 СК України означає, що держава через суд зобов`язана забезпечити не декларативне, а ефективне здійснення дитиною права на сімейні зв`язки з обома батьками, а кожному з батьків можливість реалізовувати свої права та обов`язки щодо дитини, якщо це не суперечить інтересам самої дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, їх окреме проживання, наявність особистого конфлікту чи напружених відносин не змінюють обсягу батьківських прав і не звільняють кожного з них від обов`язку діяти добросовісно в інтересах дитини. Той із батьків, з ким проживає дитина, не набуває переважного права одноосібно визначати, коли, у який спосіб та за яких умов інший з батьків може підтримувати зв`язок із дитиною.

За змістом статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Стаття 157 СК України прямо покладає на того з батьків, з ким проживає дитина, обов`язок не перешкоджати іншому з батьків у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Отже, обов`язок відповідачки полягає не лише у пасивному невчиненні заборон, а й у створенні реальної можливості для підтримання зв`язку дітей з батьком, з урахуванням їх віку, розпорядку дня та психологічного стану.

Суд враховує, що дитина проживає разом із матір`ю, яка здійснює її безпосереднє щоденне піклування, забезпечує побутові умови та загальний догляд. Вказана обставина є важливою для визначення оптимального порядку участі батька у вихованні дітей, однак не може розцінюватися як підстава для обмеження або виключення участі батька в їх житті. Факт проживання дитини із матір`ю не позбавляє батька рівних прав та обов`язків щодо виховання доньки і не скасовує його права на особисте спілкування, участь у прийнятті рішень щодо її розвитку, інтересу до стану здоров`я, навчання, емоційного стану та контакту з нею.

Разом з тим, доводи наведені стороною відповідача щодо наявності у позивача кримінальних проваджень та факту притягнення його до кримінальної відповідальності є такими, що не впливають на предмет даного спору та не можуть бути підставою для обмеження його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Зокрема, відповідач притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, яка належить до необережних злочинів у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху та не є злочином насильницького характеру щодо дитини або членів сім`ї, а отже сама по собі не свідчить про наявність загрози для дитини чи про неможливість виконання ним батьківських обов`язків.

Інші кримінальні провадження, на які посилається сторона відповідача, або були закриті у встановленому законом порядку, що виключає будь-які правові наслідки для відповідача, або перебувають на стадії судового розгляду та не підтверджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відтак будь-які твердження про доведеність вини є передчасними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Таким чином, наведені представником відповідачки обставини не стосуються безпосередньо питань виховання дитини, не свідчать про наявність реальної чи потенційної загрози її життю, здоров`ю або психічному розвитку, а тому не можуть бути враховані як підстава для обмеження або звуження батьківських прав відповідача

Відповідно до статті 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини суд враховує письмовий висновок органу опіки та піклування. Такий висновок не є обов`язковим для суду, проте має важливе доказове значення, оскільки складається спеціальним органом після з`ясування умов проживання дітей, пояснень батьків та інших обставин. У цій справі орган опіки та піклування, дослідивши обставини, дійшов висновку, що у випадку успішного проходження етапу ознайомлення та за наявності позитивної реакції дитини - організовувати короткочасні особисті зустрічі батька та дитини в присутності матері у безпечних та нейтральних місцях, або за місцем проживання дитини, з чим суд погоджується.

Визначаючи спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між правами батька на участь у житті дітей, правом дитини на підтримання емоційного зв`язку з батьком, а також забезпеченням стабільного режиму життя дитини та дотриманням її найкращих інтересів. Визначений судом порядок спілкування має бути не формальним, а реальним, виконуваним, стабільним та таким, що забезпечує сталість сімейних зв`язків.

Зокрема, суд бере до уваги висновок психологічного обстеження, відповідно до якого відновлення контакту між батьком та дитиною потребує поступовості та врахування психологічного стану дитини. Зазначеним висновком рекомендовано налагодження спілкування лише за умови психологічної готовності дитини до такого спілкування, появи в неї готовності до встановлення контакту з батьком та позитивного емоційного сприйняття інформації про нього. Також рекомендовано проведення перших зустрічей після відповідної підготовки дитини, за її бажанням та за умови спокійної реакції, а в подальшому організацію короткочасних особистих зустрічей у присутності матері в безпечних та нейтральних місцях. Враховуючи тривалу відсутність сталих контактів між батьком та дитиною, вік дитини, необхідність забезпечення її психологічного комфорту та найкращих інтересів, суд дійшов висновку, що встановлення тривалого або необмеженого часу спілкування на даному етапі не відповідатиме рекомендаціям спеціалістів та може негативно вплинути на емоційний стан дитини. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визначити більш обмежений та поступовий порядок участі батька у вихованні дитини, ніж той, що просив позивач, із наданням можливості поступового відновлення емоційного контакту між батьком та дитиною. Такий порядок, на переконання суду, забезпечить баланс між правом батька на спілкування з дитиною та необхідністю врахування її психологічної готовності, емоційного благополуччя і найкращих інтересів.

З огляду на встановлені обставини справи, вік дитини, її потребу у регулярному спілкуванні з батьком, а також необхідність усунення правової невизначеності між сторонами, суд доходить висновку, що визначення зустрічей ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_4 у кожну першу суботу кожного місяця з 12 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. в присутності матері та кожну третю неділю кожного місяця з 12 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. в присутності матері є обґрунтованим, доцільним, співмірним та таким, що найбільш повно відповідає найкращим інтересам дітей.

При цьому суд наголошує, що визначення графіка спілкування не є покаранням для матері та не свідчить про неналежне виконання нею батьківських обов`язків. Це є правовим механізмом врегулювання спору між батьками в інтересах дітей. Водночас після визначення такого порядку кожен із батьків зобов`язаний діяти добросовісно: мати сприяти спілкуванню дітей з батьком у визначений час, а батько реалізовувати це право з урахуванням віку дітей, їх настрою, стану здоров`я та без створення психологічного тиску. У разі зміни цих обставин жодна із сторін не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

З огляду на встановлені обставини справи, позов підлягає задоволенню частково, оскільки визначений судом спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дитини та підтриманні особистих контактів із нею відповідає вимогам сімейного законодавства, враховує висновок органу опіки та піклування, вік дитини, її місце проживання та забезпечує належне дотримання принципу найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про участь батька у вихованні дитини задоволити частково.

Визначити ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши їх систематичні побачення у кожну першу суботу місяця з 12 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. в присутності матері та кожну третю неділю місяця з 12 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. в присутності матері.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 19.06.2026.

Суддя У.І.Костюк