Рішення № 137523485, 18.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7792/26

Провадження № 2/344/5049/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі судді Кіндратишин Л.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 представник позивача звернувся до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідача, в якій просить: стягнути заборгованість за договором кредиту № 38-023-850-2-19-Г в розмірі 200 610,92 грн., що складається з: ? заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 59 232,63 грн., ? заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 31 400,03 грн., ? заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена): 109 978,26 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 11200 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 11.06.2019 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 38-023-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами).

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 в сумі 200610,92 грн., яку просить стягнути з відповідача, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 11200 грн. (а.с. 1-8).

22.04.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 52).

24.04.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами (а.с. 56-57).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Представник позивача, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд даної справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачу була надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, днем вручення якої відповідно до п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України є 08.05.2026.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.06.2019 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 38-023-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами). Згідно умов укладеного між сторонами договору, кредит надається на строк з 11.06.2019 по 10.06.2021 включно (п. 2.2.), загальний розмір кредиту 96982,76 гр. (п. 2.3.), процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) - 15% річних (п. 2.4.), реальна річна процентна ставка - 105.714% (п. 2.5.). Договір підписаний ОСОБА_1 власноручно (а.с. 40).

Відповідно до п. 2.8. розмір комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування 2,7% від суми кредиту, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно з п. 7.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 10.06.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 Графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сума кредиту 96982,76 грн., термін кредитування 24 міс., реальна річна процентна ставка 105.714%, загальна вартість кредиту 179352,42 грн. (а.с. 41).

Відповідно до довідки-розрахунку суми заборгованості АТ «Мегабанк» за кредитним договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 станом 03.09.2024, залишок заборгованості становить 200 610,92 грн., що складається з: ? заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 59 232,63 грн.; ? заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 31 400,03 грн. ? заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена): 109 978,26 грн. (а.с. 39).

Згідно з виписками по особовим рахункам з 11.06.2019 по 02.12.2022, з 03.12.2022 по 03.09.2024, АТ «Мегабанк» ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (а.с. 30-38).

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір факторингу № GL1N426240, у відповідності до умов якого АТ «Мегабанк» передало (відступає) ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» приймає належні АТ «Мегабанк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 15-17).

Згідно з витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, клієнт відступив факторові право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 в розмірі 200610,92 грн. (а.с. 44).

27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» укладено Договір факторингу № 1/12, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» передало (відступає) ТОВ «ФК Єврокредит» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» приймає належні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 13-14).

Згідно з витягу з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, клієнт відступив факторові право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 в розмірі 200610,92 грн. (а.с. 29).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

ОСОБА_1 не скористалася правом надання належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.

Позивач набув право Вимоги до відповідача за вище вказаними кредитними договорами на законних підставах.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за даним кредитним договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 в сумі 90632,66 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 59 232,63 грн.; заборгованості по сплаті відсотків 31 400,03 грн.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями за кредитним договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 в розмірі 109978,26 грн., в цій частині вимога не підлягає задоволенню виходячи із наступного:

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту більше одного місяця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорах не вказано за які саме послуги позивач встановив комісію.

Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії в сумі 109978,26 грн. за кредитним договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019, а відтак суд прийшов до переконання що у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяла на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 11200 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 (а.с. 25-26); Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12100247 згідно якого, загальна вартість послуг складає 11200 грн : проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника - 1200 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 Боржника - 10000 грн., Боржник - ОСОБА_1 (а.с. 42), копію ордеру серії АЕ №1414107 (а.с. 21); копію свідоцтва серії НОМЕР_1 (а.с. 24).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 11200 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1202,83 грн.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 38-023-850-2-19-Г від 11.06.2019 в розмірі 90 632 ( дев`яносто тисяч шістсот тридцять дві) гривень 66 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 59 232 ( п`ятдесят дев`ять тисяч двісті тридцять дві) гривні 63 копійки, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 31 400 ( тридцять одна тисяча чотириста) гривень 03 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 1 202 ( одну тисячу двісті дві) гривні 83 копійки судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 ( три тисячі) гривень.

Згідно ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, адреса: пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, м. Дніпро Дніпропетровська область;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення складене в повному обсязі 18.06.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.