Ухвала суду № 137523239, 15.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 265/1060/21

Номер провадження4-с/205/34/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді: Грони Д.С., за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною на дії державного виконавця начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шалабаєвої Лілії Сергіївни,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Матвійчук Н.Є. звернувся до суду зі скаргою на державного виконавця начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шалабаєвої Лілії Сергіївни щодо не визначення рахунку для здійснення нею як боржником видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

У своїй скарзі представник скаржника зазначила, що 13.09.2021 Лівобережним ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного МУ МЮ відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 за виконавчим листом № 265/1060/21, виданим 16.08.2021 Орджонікідзевським (Лівобережним) районним судом м. Маріуполя про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2019 року в сумі 23039,15 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. Ідентифікатор для доступу 2Б8Г623В93Б8. 24.09.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника. 25.10.2021 винесено постанову про арешт майна боржника. 22.11.2021 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання на підставі п. 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна у боржника. 07.05.2026 представником боржника адвокатом Матвійчук Н.Є. направлено на електронну адресу Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій боржнику ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_3, НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк». а саме рахунку Листом від 11.05.2026 №10127/552/15/26/18.17 начальником Лівобережним ВДВС у місті Маріуполі Л. Шалабаєвою надано відмову у визначенні поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій у зв`язку з завершенням виконавчого провадження № НОМЕР_3. Відмова начальника Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Л. Шалабаєвої, оформлена листом від 11.05.2026 №10127/552/15/26/18.17, у визначенні боржнику поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, є неправомірною.

Отже, в своїй скарзі просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лілії Шалабаєвої, яка полягає у не визначенні ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 поточного банківського рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження». Зобов`язати начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лілію Шалабаєву визначити у виконавчому провадженні НОМЕР_2 ОСОБА_1 рахунок в АТ «Універсалбанк» НОМЕР_1 поточним рахунком для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» шляхом винесення відповідної постанови та її надіслання для виконання до АТ «Універсалбанк». Стягнути з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця було прийнято до розгляду.

21.05.2026 представником Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мануїловою Н.В. був поданий відзив, в якому зазначено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_2 від 13.09.2021 з примусового виконання виконавчого листа № 265/1060/21, виданого 16.08.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2019 року в сумі 23039,15 грн., стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" витрат по сплаті судового збору в сумі 2270 гривень. 22.11.2021 керуючись п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII) державним виконавцем було винесено постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачу». Станом на поточну дату виконавче провадження НОМЕР_3 має стан завершеного. Згідно пункту 4 розділу ХІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець відмовляє боржнику у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій у разі, якщо виконавчий документ у виконавчому провадженні повернуто стягувачу відповідно до статті 37 Закону № 1404-VIII. Про відмову в задоволенні заяви боржника про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій виконавець письмово повідомляє боржника. Отже, станом на момент звернення представника Матвійчук Н.Є. із заявою правові підстави для визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій боржнику ОСОБА_1 , а саме рахунку НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» відсутні, оскільки виконавче провадження завершене шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, звертаємо увагу суду, що аналогічна заява б/н від 20.10.2025 щодо «…визначення ОСОБА_1 поточного рахунок для здійснення видаткових операції в АТ «Універсалбанк» НОМЕР_1 , у виконавчому провадженні НОМЕР_2 вже розглядалася Лівобережним відділом, за результатами чого заявнику було надано письмову відповідь № 22.17-15/1312 від 21.10.2025, в якій повідомлено про відмову у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій боржнику ОСОБА_1 у завершеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3. 21.10.2025 відповідь № 22.17 15/1312 від 21.10.2025 була надіслана на електронну скриньку заявника: ІНФОРМАЦІЯ_1 Таким чином, державний виконавець діяв виключно в межах наданих законом повноважень, у спосіб та порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Будь-яких порушень прав чи законних інтересів боржника допущено не було. Також вважають безпідставними вимоги представника Матвійчук Н.Є. щодо покладення витрат на оплату професійної правничої допомоги на Лівобережний відділ державної виконавчої служби, оскільки відсутні правові підстави для задоволення скарги та визнання дій державного виконавця неправомірними.

Від представника скаржника Матвійчук Н.Є. надійшла заява про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника.

Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про розгляд був повідомлений.

Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про розгляд був повідомлений.

З`ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено, що на виконанні в Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 265/1060/21, виданого 16.08.2021 Орджонікідзевським (Лівобережним) районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» боргу за кредитним договором від 01 серпня 2019 року в розмірі 23039,15 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

В цьому виконавчому провадженні 24.09.2021 було винесено постанову про арешт коштів боржника. 25.10.2021 винесено постанову про арешт майна боржника.

В подальшому 22.11.2021 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання на підставі п. 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

07.05.2026 представник боржника звернулася до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про визначення боржнику поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Листом начальника Лівобережного відділі державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.05.2026 за №10127/552/15/26/18.17 у визначенні боржнику поточного рахунку для здійснення видаткових операцій було відмовлено з тих підстав, що виконавче провадження завершено.

Не погодившись із вказаною відмовою, боржник в особі свого представника звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

При розгляді цієї скарги суд виходить із того, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав учасника виконавчого провадження.

Відповідно ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Закінченням виконавчого провадження є його завершення з підстав, передбачених у ст. 39 вказаного Закону.

Водночас завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 37 Закону, не є його закінченням.

Тому вимоги ч. 1ст.40 Закону щодо зняття арешту на випадки завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч. 2 ч. 1ст. 37 вказаного Закону, не розповсюджуються.

З огляду на це законом не передбачено обов`язку державного виконавця знімати накладенні арешти в межах виконавчого провадження з підстав, визначених п. 2 ч. 1ст. 37 Закону (у разі повернення виконавчого документа з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача у разі повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Поряд із цим пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України" Про електронні документи та електронний документообіг".

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Суд відзначає, що наказом Міністерства юстиції України № 2578/5 від 17.07.2023 року «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України щодо особливостей взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій» Інструкцію з організації примусового виконання рішень було доповнено новим розділом такого змісту: «XIX. Особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку боржника-фізичної особи у банку для здійснення видаткових операцій», згідно з пунктами 4, 5 якого виконавець відмовляє боржнику у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій у разі, якщо, зокрема, виконавче провадження, у якому накладено арешт на кошти боржника, закінчено на підставі статті 39 Закону або виконавчий документ у цьому виконавчому провадженні повернуто стягувачу відповідно до статті 37 Закону; дія постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій припиняється у разі винесення у виконавчому провадженні постанови про закінчення виконавчого провадження, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3 частини першої статті 37 Закону, постанови, якою знято арешт з коштів, що містяться на визначеному поточному рахунку боржника у банку, або скасовано постанову, якою накладено арешт на ці кошти.

Разом із тим, згідно з частиною 7 статті 10 ЦПК України, яка має назву «Верховенство права та законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи», у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Суд враховує, що положення п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», як і інші норми Закону України «Про виконавче провадження», не містять будь-яких обмежень щодо визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим пунктом, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених статтею 37 цього Закону, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми закону як акта вищої юридичної сили.

Суд наголошує, що виконавчий документ був повернутий державним виконавцем стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто виконавче провадження на цей час не закінчено. Стягувач протягом строків, визначених законом, вправі повторно пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Отже, ОСОБА_1 залишається боржником, а застосовані державним виконавцем заходи примусового виконання судового рішення у вигляді арешту майна, в тому числі належних йому грошових коштів на банківських рахунках, - чинними.

Суд звертає увагу, що за змістом статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців тощо.

Відтак, виходячи з засад виконавчого провадження, боржник у зв`язку з поверненням державним виконавцем виконавчого документа стягувачу не може бути постановлений у гірше становище порівняно з тим, якщо б виконавче провадження щодо нього не було завершено.

В даному випадку норми пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» є імперативними, тобто такими, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів.

Змінами, внесеними до законодавства про виконавче провадження, гарантовано боржнику на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні можливість користуватися частиною коштів у розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

При цьому згідно з роз`ясненням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо деяких питань визначення рахунку (https://centraljust.gov.ua/news/info/rozyasnennya-ministerstva-yustitsii-schodo-deyakih-pitan-viznachennya-rahunku) з набранням чинності Законом № 3048-IX (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану»), Департаментом було вжито заходів щодо розробки шаблону постанови про визначення поточного рахунку боржника - фізичної особи у банку для здійснення видаткових операцій, який передано до державного підприємства «Національні інформаційні системи» для реалізації його в Системі. До реалізації зазначеного шаблону постанови в Системі, виконавцям, у разі находження на розгляд відповідної заяви фізичної особи боржника, для прийняття рішення щодо визначення поточного рахунку боржника-фізичної особи у банку для здійснення видаткових операцій необхідно використовувати за основу наявний в Системі шаблон загальної постанови без затвердження. Окремо, слід звернути увагу, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3048-IX Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. У зв`язку з цим, наразі Мін`юстом вживаються заходи щодо приведення деяких нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства, а також визначення особливостей взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку боржника - фізичної особи у банку для здійснення видаткових операцій. До прийняття відповідних змін та запровадження інформаційної взаємодії в електронному вигляді з банками, постанови виконавців про визначення поточного рахунку боржника-фізичної особи для здійснення видаткових операцій на виконання до банків необхідно надсилати у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку. Іншим органам державної виконавчої служби та/або приватним виконавцям, у яких відкриті виконавчі провадження стосовно фізичної особи боржника, необхідно надсилати такі постанови також у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку, а також на їх офіційні електронні адреси.

Суд вважає, що звернення представника боржника Матвійчук Н.Є. щодо визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій у зв`язку з накладеним арештом повністю відповідає вимогам п. 10.2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII.

Отже у державного виконавця не було законних підстав для відмови їй у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій.

Враховуючи вищенаведене, скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, визнавши неправомірною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не визначенні поточного банківського рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Зобов`язати начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лілію Шалабаєву виконавця або іншу уповноважену посадову особу органу державної виконавчої служби визначити у виконавчому провадженні НОМЕР_2 ОСОБА_1 рахунок в АТ «Універсалбанк» НОМЕР_1 поточним рахунком для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» шляхом винесення відповідної постанови та її надіслання для виконання до АТ «Універсалбанк».

Пунктом 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141ЦПКУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною скаржника було подано акт наданих послуг № б/н до Договору від 18.08.2025 №7/25 від 12 травня 2026 року на суму 5000,00 грн, договір № 7/25 про надання правничої допомоги від 18.08.2025, додаткову угоду №б/н до Договору від 18.08.2025 № 7/25, квитанцію про оплату юридичних послуг на суму 5000,00 грн, ордер про надання правничої (правової) допомоги АН №1707652 від 12.05.2025.

Таким чином, суд стягує з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката Матвійчук Наталі Євгеніївни у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 450-451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною на дії державного виконавця начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шалабаєвої Лілії Сергіївни, задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лілії Шалабаєвої, яка полягає у не визначенні ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 поточного банківського рахунку для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Зобов`язати начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лілію Шалабаєву виконавця або іншу уповноважену посадову особу органу державної виконавчої служби визначити у виконавчому провадженні НОМЕР_2 ОСОБА_1 рахунок в АТ «Універсалбанк» НОМЕР_1 поточним рахунком для здійснення видаткових операцій відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» шляхом винесення відповідної постанови та її надіслання для виконання до АТ «Універсалбанк».

Стягнути з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) 00 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Денис ГРОНА