Рішення № 137523073, 10.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3163/26

Провадження № 2/201/3347/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської військової адміністрації Маріупольського району Донецької області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області визначена за Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (Соборний районний суд міста Дніпра).

Стислий виклад позиції позивача та позиції відповідача

До Соборного районного суду міста Дніпра 11 березня 2026 року звернулася ОСОБА_1 з позовом до Маріупольської міської військової адміністрації Маріупольського району Донецької області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом в якому просила суд:

?Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Волинка, Курської області, Росія, громадянки України у віці 87 років у с. Тополине Маріупольського району, Донецької області, Україна. За життя ОСОБА_2 , а саме 24 листопада 2010 року залишила заповіт на неї , яким заповіла квартиру АДРЕСА_1 .

29 серпня 2026 року за її заявою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру. У зв`язку з втратою оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно вона позбавлена в позасудовому порядку визнати право власності на квартиру.

05 травня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони є неналежними відповідачами в даній справі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 11 березня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. .

16 березня 2026 року ухвалою судді позовну заяву залишено рез руху та надано строк на усунення виявлених недоліків.

Ухвалою судду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської військової адміністрації Маріупольського району Донецької області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та витребувано спадкову справу.

29 квітня 2026 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просили суд слухати справу за їх відсутності.

Представник відповідача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .

24 листопада 2010 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким заповіла останній належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

25 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Сьомої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

29 серпня 2025 року Сьомою державної нотаріальною конторою було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори від 12 лютого2026 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на вказане майно .

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015р. №21-1465а15.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 цього ж кодексу визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1296 ЦК України, встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина 1 ст. 328 ЦК України, передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови, нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами (ухвала Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 205/4340/23, постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 291/1024/18-ц).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 291/1024/18-ц).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (постанови Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 280/4/18, від 10.11.2021 у справі № 759/19779/18, від 28.12.2022 у справі № 315/236/21, від 18.12.2019 у справі № 265/6868/16-ц, від 14.11.2022 у справі № 450/3887/19, ухвала Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 205/4340/23).

Згідно з ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 291/1024/18-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не відкриття провадження.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) (пункт 75)).

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 291/1024/18-ц, від 17.02.2021 у справі № 320/9049/18, процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різними. Якщо певна особа, яка є належним відповідачем, залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а позивач заяв чи клопотань про залучення вказаної особи в якості співвідповідача не заявляв, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Також Верховним Судом зазначено, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 291/1024/18-ц).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позивач пред`явила вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом складеним на її ім`я ОСОБА_2 .

Позов пред`являє до Маріупольської міської військової адміністрації Маріупольського району Донецької області, проте у справах про визнання права власності у порядку спадкування, за відсутності інших спадкоємців, належним відповідачем є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини

За таких обставин, виходячи із сталої практики Верховного Суду, належним відповідачем у даній справі є територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, тобто Маріупольська міська рада (відповідні висновки викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 280/4/18, від 10.11.2021 у справі № 759/19779/18, від 28.12.2022 у справі № 315/236/21, від 18.12.2019 у справі № 265/6868/16-ц, від 14.11.2022 у справі № 450/3887/19, ухвалі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 205/4340/23).

Як вбачається з вказаних вище висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, суд не вправі за своєю ініціативою залучати Маріупольську міську раду до участі в справі в якості співвідповідача або заміняти неналежного відповідача Маріупольську міську військову адміністрацію Маріупольського району Донецької області на належного відповідача Маріупольську міську раду. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно того відповідача, який зазначений у позові, адже визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, пред`явлення позову до неналежного відповідача, яким є Маріупольська міська військова адміністрація Маріупольського району Донецької області, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки даний позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд відмовляє в його задоволенні.

Одночасно суд роз`яснює позивачу, що вона не позбавлена права повторно звернутись до суду з аналогічним позовом, пред`явивши його до належного відповідача, яким є Маріупольська міська рада.

Ураховуючи підстави, з яких суд відмовляє у задоволенні позову, а також релевантну практику Європейського суду з прав людини (справи "Руїз Торія проти Іспанії", «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України») та Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 291/1024/18-ц), суд не надає оцінку іншим доказам та аргументам учасників справи, тобто не оцінює обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог, оскільки така оцінка може бути надана судом виключно у разі пред`явлення позову до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської військової адміністрації Маріупольського району Донецької області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 червня 2026 року

Суддя С.О. Демидова