Ухвала суду № 137522059, 17.06.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/421/26

Провадження № 2-о/670/25/26

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

17 червня 2026 року селище Віньківці

Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Голуб О.Є. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Віньковецька селищна рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

ВСТАНОВИВ:

До Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Віньковецька селищна рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в якій заявник просить:

- встановити факт, що має юридичне значення, що Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,5171 га за кадастровим номером 6820684500:04:010:0108 серії ЯГ № 970372, виданий на підставі розпорядження Віньковецької райдержадміністрації № 75/2007-р від 06.03.2007 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010774900403 від 04.07.2007 року на ім`я ОСОБА_2 , належав ОСОБА_3 ;

- встановити факт, що має юридичне значення, що Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3698 га за кадастровим номером 6820684500:04:008:0052 серії ЯГ № 970484, виданий на підставі розпорядження Віньковецької райдержадміністрації № 75/2007-р від 06.03.2007 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010774900405 від 04.07.2007 року на ім`я ОСОБА_2 , належав ОСОБА_3 .

Оглянувши подану заяву, додані до неї документи та клопотання заявника, суддя дійшов висновку, що подана заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

З огляду на наведене на справи окремого провадження поширюються загальні правила передбаченні ЦПК України.

При цьому, відповідно до ст. 185, 187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

За нормами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дана позовна заява повинна містити зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Крім того, ч. 4 ст. 177 ЦПК України визначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з поданої заяви ОСОБА_1 не долучив до позовної заяви документа про сплату судового збору, натомість зазначив відомості про звільнення від його сплати судового збору, надавши копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.12.2023, виходячи з того, що відповідно до посвідчення заявник має право на пільги, встановлені законодавством України для військовослужбовців та учасників бойових дій.

Так, відповідно до положень п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (надалі Закон) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, вищевказаним Законом звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені даним Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних зі статусом учасника бойових дій, з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами про встановлення факту належності правовстановлюючого документа членам сім`ї, родичам чи близьким особам учасника бойових дій для можливості отримання спадщини, з якими заявник звернувся у цій справі.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, що в подальшому сприятиме оформленню належним чином спадкових прав, наведена позовна вимога не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій, як і не стосується будь-яким іншим чином соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, а відтак судовий збір при зверненні ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту підлягає сплаті.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», викладеним, зокрема, у постанові від 09.10.2019 (справа №9901/311/19), оскільки особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Зазначений висновок фактично відповідає фактично аналогічному висновку, який міститься у постанові Верховного Суду прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21.03.2018 у справі №490/8128/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII. А стаття 22 цього ж Закону передбачає, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3551-XII.

Відповідно до цього Велика Палата Верховного Суду у справі № 545/1149/17 зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Верховного суду від 09.10.2019 справа №9901/311/19 та від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.

Вищенаведені позиції підтримано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 у справі №567/79/23 (провадження №14-93цс24) виснувавши, що Велика Палата Верховного суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, якими за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення чи зміни суспільного контексту.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розмір судового збору визначається відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження справляється фізичною особою судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 року з 01 січня встановлений у розмірі 3328,00 грн.

За таких обставин, заявник повинен сплатити судовий збір в розмірі 665,60 грн (3328,00 грн х 0,2 = 665,60 грн) за кожну із заявлених вимог, а загалом 1 331,20 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи необхідність усунення зазначених в ухвалі недоліків, суд вважає необхідним залишити подану заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.

Крім того, суддя вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Норми, що регулюють правила подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

У зв`язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність заяви вимогам щодо її змісту, форми тощо), - не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Залишення заяви без руху це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення заявником недоліків заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та впливає на можливість порушення судом провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 293, 294, 260-261 ЦПК України, ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Віньковецька селищна рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документа залишити без руху.

Надати заявнику строк 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання заявником ухвали.

Роз`яснити заявнику, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк буде виконано вимоги викладені в ухвалі, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо не будуть усунуті недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя О.Є. Голуб