Рішення № 137521750, 17.06.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/716/26

Номер провадження 2/350/701/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №L8447806 від 19 січня 2019 року у розмірі 21 570 грн 76 коп., яка складається з суми заборгованості 16 482 грн, суми інфляційних втрат 3 604 грн 03 коп., суми 3% річних - 1 484 грн 73 коп.

19 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №L8447806.

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.

Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 16 482 грн, яка складалася з тіла кредиту в розмірі 7 700 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 8 782 грн.

1 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L8447806 за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.

Станом на дату укладення договору №01072019 від 1 липня 2019 року відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 16 482 грн.

В період з 1 липня 2019 року по 23 квітня 2026 року по кредитному договору №L8447806 від 19 січня 2019 року надходження коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн.

Тому, враховуючи зазначене вище, сума заборгованості за відступленим правом вимоги становить 16 482 грн.

Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Кредитний договір №L8447806 укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Заборгованість відповідача за кредитним договором №L8447806 від 19 січня 2019 року становить 16 482 грн.

Сума збитків з урахуванням 3% річних -1 484 грн 73 коп.

Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3 604 грн 03 коп.

Разом заборгованість становить 21 570 грн 76 коп.

Неможливість досудового врегулювання спору зумовила звернення до суду. Позивач клопотав про поновлення строку позовної давності.

Сторони до суду не з`явилися, повідомлені належним чином про час та дату судового засідання. Позивач клопотав про розгляд справи за відсутності, позов підтримав. При відсутності заперечень зі сторони позивача, суд вважає за можливе заочно розглянути справу та винести заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд установив, що 19 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №L8447806.

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом №1706 було вирішено змінити найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.

Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 16 482 грн, яка складалася з тіла кредиту в розмірі 7 700 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 8 782 грн.

1 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії №L8447806 від 19 січня 2019 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.

Станом на дату укладення договору №01072019 від 1 липня 2019 року відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 16 482 грн.

В період з 1 липня 2019 року по 23 квітня 2026 року по кредитному договору №L8447806 від 19 січня 2019 року надходження коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитом - 0,00 грн.

Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Кредитний договір №L8447806 від 19 січня 2019 року укладено з відповідачем у електронній формі.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №L8447806 від 19 січня 2019 року становить 21 570 грн 76 коп., з яких: 16 482 грн сума заборгованості, 3 604 грн 03 коп. інфляційні втрати, 1 484 грн 73 коп. 3% річних.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до частини третьої цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною шостою цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно частини першої цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 12 частин першої статті 3 даного Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами статті 267 Цивільного кодексу України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про підставність заявлених вимог та доведеність зібраними по справі доказами.

Зважаючи на викладене, враховуючи подані суду докази на обґрунтування заявлених вимог позивачем, неспростовність факту отримання кредитних коштів та користування ними, суд приходить до висновку про можливість стягнення із відповідача суми заборгованості 16 482 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача відповідно до статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України пропорційно заявлених вимог.

Керуючись статями 12, 13, 81, 137,141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статями 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором №L8447806 від 19 січня 2019 року у розмірі 16 482 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн., судовий збір у розмірі 2 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн 34 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3 820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн 50 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

За заявою відповідача, поданою до суду у тридцятиденний строк з часу отримання його копії, заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їм копії рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 38750239); відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Текст рішення складений 17 червня 2026 року.

Суддя: Сокирко Л.М.