Рішення № 137521175, 18.06.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/758/24

Провадження № 2/931/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шевчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Панбей" про визнання відсутнім права оренди,

в с т а н о в и в:

16.10.2024 року до суду звернувся позивач з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов мотивує тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722483400:53:000:0541, що знаходиться на території Козлівської сільської ради колишнього Локачинського району (наразі - Володимирського району) Волинської області.

Йому стало відомо про те, що його земельна ділянка використовується ФГ «Панбей». Як з`ясувалося, відповідач орендує земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 01.10.2022 року, договору оренди від 06.02.2015 року, державна реєстрація права оренди здійснена державним реєстратором Одіон О.О. Локачинської селищної ради Волинської області.

Ця обставини підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Договори оренди з відповідачем він не укладав і не підписував, істотних умов оренди не погоджував, інших осіб на підписання договору не уповноважував, тому державна реєстрація вищевказаних договорів оренди порушує його право на користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Просив зобов`язати ФГ "Панбей" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та стягнути судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 21.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

13.05.2025 року ухвалою суду було призначено судову почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено.

08 липня 2025 рокупоновлено провадження у справі у зв`язку з клопотанням експерта про надання додатково вільних зразків підписів позивача.

12.08.2025 року ухвалою суду провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

22 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі у зв`язку із проведенням експертизи.

11.12.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.02.2026 року постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження у справі у зв`язку з поданням представником позивача заяви про зміну предмету позову.

03.03.2026 року ухвалою суду прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову та продовжено розгляд справи за заявленою у вказаній заяві вимогою, а саме: позивач просить визнати відсутнім право оренди у Фермерського господарства «Панбей», код ЄДРПОУ 33354996, на земельну ділянку, площею 2,8461 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483400:05:000:0541, що знаходиться на території Козлівської сільської ради Володимирського району (колишнього Локачинського району) Волинської області та належить на праві власності ОСОБА_2 . Судові витрати у справі стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні просила позов задовольнити із підстав, зазначених у позовній заяві, у вигляді змінених позовних вимог, та враховуючи висновок проведеної судової почеркознавчої експертизи, з якої вбачається, що підпис в договорі оренди вчинений не позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 10.06.2026 року судом на підставі абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України постановлено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 18.06.2026 року.

18.06.2026 року представник позивача надіслала суду заяву проведення судового засідання без її участі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722483400:53:000:0541, що знаходиться на території колишньої Козлівської сільської ради Локачинського району Волинської області (на даний час - Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ №9389, виданим 20.07.2005 року Локачинською РДА Волинської області, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.09.2024 року №396201247 ( а.с. 6, 7).

У матеріалах справи наявний договір оренди землі від 01.10.2022 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 , головою ФГ «Панбей» (орендарем).

Предметом даного договору є надання орендодавцем і прийняття орендарем в строкове користування земельної ділянки (на 7 років) з кадастровим номером 0722483400:53:000:0541, площею 2,8461 га (а.с. 59-61).

31.12.2022 року державним реєстратором Локачинської селищної ради Волинської області Одіон О.О. було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0722483400:53:000:0541, площею 2,8461 га, на підставі договору оренди землі від 01.10.2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за Фермерським господарством «Панбей» (а.с. 7).

Позивачем заперечується факт укладення даного договору оренди землі від 01.10.2022 року, він зазначає, що договір не підписував та відповідно істотних умов цього договору не погоджував.

За клопотанням сторони позивача ухвалою суду було призначено судову почеркознавчу експертизу у справі з метою встановлення достовірності підпису позивача на спірному договорі оренди землі.

Згідно з висновком експерта № 2499 від 16.10.2025 року підпис у договорі оренди земельної ділянки від 01.10.2022 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722483400:53:000:0541, площею 2,8461 га, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 120-127).

Суд враховує, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу не підписання останнім договору оренди земельної ділянки від 01.10.2022 року, та наявність волевиявлення позивача на укладення договору.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.17, ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношепня, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У постанові від 16.06.2020 року (справа № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19, пункти 7.23-7.27) Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Верховний суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.06.2025 року у справі № 144/1440/22 виснував про те, що такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 4 Закону державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1415/19.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено, що договір оренди землі від 01.10.2022 року позивач ОСОБА_2 не підписував, доказів отримання ним орендної плати за цим договором матеріали справи не містять, суд приходить висновку, що такий договір є неукладеним, а вимоги позивача про визнання відсутнім права оренди є належним способом захисту його цивільних прав та інтересів, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, тому документально підтверджені судові витрати на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача, а саме: 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору (а.с.11) та 16963,20 грн витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи у справі (а.с.146).

Керуючись ст. ст. 10-13, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати відсутнім право оренди у Фермерського господарства «Панбей» на земельну ділянку, площею 2,8461 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722483400:05:000:0541, що знаходиться на території колишньої Козлівської сільської ради Локачинського району Волинської області (на даний час - Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області), та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Стягнути з Фермерського господарства «Панбей» в користь ОСОБА_2 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору та 16963 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 20 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство "Панбей", адреса: с. Кремеш Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ - 33354996.

Дата складення повного тексту рішення - 18.06.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай