Рішення № 137520882, 09.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22522/25

Провадження № 2/752/5437/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Слободянюк А.В.,

з участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року в системі «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інвест-Кредо» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка складається з 3% річних у розмірі 152 603,08 грн, інфляційного збільшення - 503 547,77 грн; стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з 3% річних у розмірі 25 454,27 грн, інфляційного збільшення - 83 992, 02 грн; стягнути судовий збір в сумі 9 188,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 16 лютого 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 99/ПВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 105 000,00 доларів США з розрахунку 14,60% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 15 лютого 2022 року, мета кредитування - поточні потреби.

21 серпня 2012 року заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2601/7424/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Дельта Банк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі - 1 041 625, 49 грн.

Також 15 липня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1445 0201037-1/ФКВ-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 124 664,00 грн з розрахунку 17,95% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 14 липня 2015 року, мета кредитування - придбання легкового автомобіля для особистих/сімейних потреб на підставі договору застави транспортного засобу № 1445-0201037/Zфкв-08 від 15 липня 2008 року.

31 липня 2012 року заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2601/9197/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 173 206,72 грн.

20 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» було укладено Договір № 2290/К про відступлення прав вимоги, за яким відступлено шляхом продажу ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 99/ПВ-07 від 16 лютого 2007 року, іпотечним договором від 16 лютого 2007 року, кредитним договором № 1445-0201037 1/ФКВ-08 від 15 липня 2008 року та договором застави транспортного засобу № 1445 0201037/Zфкв-08 від 15 липня 2008 року.

15 грудня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у справі № 2601/7424/12 ухвалою здійснив заміну стягувача при виконанні заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року у справі № 2601/7424/12 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Замість ПАТ «Дельта Банк» визнати стягувачем ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».

27 серпня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у справі № 2601/9197/12 здійснив заміну сторону виконавчого провадження № 51322385 стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2601/9197/12 від 31 липня 2012 року.

Відтак, загальна заборгованість відповідача складає 1 211 613,21 грн (заборгованість за тілом кредиту та відсотками).

15 липня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 за виконавчим листом від 26 листопада 2012 року №2601/7424/12 про стягнення загалом 1 041 625,49 грн. Проте, станом на сьогодні заборгованість ОСОБА_1 не погашена, досі триває виконавче провадження НОМЕР_4.

15 липня 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом від 21 березня 2013 року №2601/9197/12 про стягнення загалом 174 938,78 грн. Проте, станом на сьогодні заборгованість ОСОБА_1 не погашена, досі триває виконавче провадження НОМЕР_5.

Повідомляє, що позивач ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», у порядку ст. 625 ЦК України, має право на нарахування 3% річних, індексу інфляції за невиконання грошового зобов`язання, що підтверджено окремими рішеннями суду, які не виконані та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у порядку ст.625 ЦК України за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року (1789 днів).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.73-75).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року у справі змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Івест-Кредо» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Івест-Кредо»; підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті (а.с.128,129).

Позивачем подано 09 червня 2026 року клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с.147).

Учасники справи в судове засіданні не з`явились, про судовий розгляд повідомлялись у спосіб, встановлений ст. 128 ЦПК України.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження судом направлялись на адресу реєстрації відповідача, відповідно до відповіді № 1796319 від 19 вересня 2025 року (а.с.72). Поштові відправлення повернулись до суду без вручення з відмітками «адресат відсутній» від 28 січня 2026 року та від 06 травня 2026 року (а.с.95, 146).

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За матеріалами справи, заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року у справі № 2601/9197/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 174 938,78 грн.

Рішенням встановлено, що 15 липня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1445-021037-1ФКВ-09, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 124 644,00 грн з розрахунку 17,94% річних на строк з 15 липня 2008 року до 14 липня 2015 року. Рішення набрало законної сили 13 серпня 2012 року (а.с.28,29).

Також, заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року у справі № 2601/7424/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 1 041 625,49 грн.

Рішенням встановлено, що 16 лютого 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 99-ПВ-07 від. 30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», у тому числі право вимоги за кредитним договором № 99-ПВ-07 від 16 лютого 2007 року до боржника ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 03 вересня 2012 року (а.с.18,19).

Відповідно до положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладено Договір № 2290/К про відступлення прав вимоги, за яким відступлено шляхом продажу ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 99/ПВ-07 від 16 лютого 2007 року та за кредитним договором № 1445-0201037 1/ФКВ-08 від 15 липня 2008 року, (а.с. 30-31, 41-42).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року у справі № 2601/7424/12 за заявою ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» змінено стягувача при виконанні заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Замість ПАТ «Дельта Банк» визнано стягувачем ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (а.с. 44-45).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у справі № 2601/9197/12 за заявою ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» змінено сторону виконавчого провадження № 51322385 - стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 2601/9197/12 від 31 липня 2012 року (а.с.46,47).

Позивач зазначає, що загальна заборгованість відповідача за двома судовими рішеннями становить 1 211 613,21 грн.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М. 15 липня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2601/7424/12, виданого 26 листопада 2012 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 041625,49 грн. Стягувач - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», боржник - ОСОБА_1 .

У вказаній постанові приватного виконавця від 15 липня 2025 року зазначено (ВП № НОМЕР_3,) що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року № 2601/7424/12 замінено стягувача при виконання заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року (а.с.48).

Листом від 05 січня 2026 року № 7 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта І.М. повідомив, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 кошти з боржника ОСОБА_1 не стягувались, залишок заборгованості на момент надання відповіді на запит складає 1 041 625,49 грн (а.с. 108 зворот).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М. 15 липня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2601/9197/12, виданого 21 березня 2013 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 174 938,78 грн. Стягувач - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», боржник - ОСОБА_1 .

У вказаній постанові приватного виконавця від 15 липня 2025 року зазначено (ВП № НОМЕР_2,) що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року № 2601/9197/12 замінено сторону виконавчого провадження № 51322385 - стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2012 року № 2601/9197/12 (а.с.51).

Листом від 05 січня 2026 року № 6 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта І.М. повідомив, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 кошти з боржника ОСОБА_1 не стягувались, залишок заборгованості на момент надання відповіді на запит складає 174 938,78 грн (а.с. 108).

Отже, як підтверджено матеріалами справи, рішення суду щодо боржника ОСОБА_1 не виконані, відповідно до інформації з виконавчого провадження № НОМЕР_3 заборгованість відповідача за судовим рішенням перед позивачем становить 1 038 406,49 грн, а у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - 174 938,78 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 наголошено, що ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3 % річних поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов`язання.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим, зокрема й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого часу не сплачено на користь позивача коштів у розмірі, встановленому заочними рішеннями Голосіївського районного суду від 21 серпня 2012 року у справі № 2601/7424/12 та від 31 липня 2012 року у справі № 2601/9197/12, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред`явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, за період прострочення з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року за судовим рішенням у справі № 2601/7424/12 на суму боргу 1 038 406,49 грн нараховано 503 547,77 грн інфляційних втрат та 152 603,08 грн трьох процентів річних, що разом становить 656 150,85 грн.

Також згідно з наданим позивачем розрахунком, за період прострочення з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року за судовим рішенням у справі № 2601/9197/12 на суму боргу 173 206,72 грн нараховано 83 992,02 грн інфляційних втрат та 25 454,27 грн трьох процентів річних, що разом становить 109 446,29 грн (а.с. 54-57).

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власного розрахунку суду не надано.

Отже, відповідно до розрахунку, позивачем нараховано за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року інфляційні втрати у загальному розмірі 587 539,79 грн (503 547,77+83 992,02), а також три проценти річних у загальному розмірі 178 057,35 грн (152 603,08 + 25 454,27).

Перевіривши наведені позивачем дані та наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із зазначеним розрахунком та вважає його вірним.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що підстави для застосування приписів ст. 625 ЦК України знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 9 188,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258,263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Кредо» три відсотки річних у розмірі 178 057 (сто сімдесят вісім тисяч п`ятдесят сім) грн 35 коп та інфляційні втрати у розмірі 587 539 (п`ятсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн 79 коп, а всього стягнути 765 597 (сімсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у розмірі 9 188 (дев`ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Кредо", код ЄДРПОУ 39761587, адреса: вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літ.Б, м. Київ, 01054.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 18 червня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк