Ухвала суду № 137519601, 17.06.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Єдиний унікальний номер: 704/788/26

У Х В А Л А

(про залишення позовної заяви без руху)

17 червня 2026 року м. Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Москаленко І.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , пояснивши суду, що її мати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільно проживали продовж 2003-2005 років без реєстрації шлюбу, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась позивачка, проте її народження було зареєстровано в порядку ст.135 СК України. В 2008 році ОСОБА_4 та ОСОБА_3 припинили спільне проживання, а тому спілкування з ОСОБА_3 позивачка відновила лише у 2020 році. 27.01.2023 року ОСОБА_3 був мобілізований в зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, а 29.01.2026 року його дружині надійшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_2 , про загибель ОСОБА_3 поблизу н.п. Кудіївка Харківського району Харківської області. Позивачка має намір отримати соціальні гарантії від держави в зв`язку зі смертю батька, проте не може цього зробити, оскільки немає підтвердження його батьківства.

Під час прийняття заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим ч.4 ст.177 ЦПК України, а саме до заяви не було долучено документ про сплату судового збору у належному розмірі.

Згідно ч.1 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абз.2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру .

Як вбачається із прохальної частини позову, позивачка просить задовольнити дві окремі вимоги немайнового характеру, зокрема про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Однак, ОСОБА_1 сплатила судовий збір лише за одну немайнову вимогу. Даний факт підтверджується квитанцією про сплату судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп.

За таких обставин, позивачці слід додатково сплатити судовий збір за одну немайнову вимогу в розмірі 1331 грн. 20 коп. за наступними банківськими реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Черк обл/тг м.Тальне/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37930566 ; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA048999980313181206000023615; Код класифікації доходів бюджету: 22030101, в підтвердження чого надати суду оригінал квитанції.

Крім того, всупереч вимогам п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач не зазначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

А тому позовні вимоги мають визначатись позивачем відповідно до змісту стверджуваного порушеного права, зокрема, як приклад, про стягнення сум, зобов`язання вчинити певні дії тощо. У процесі розгляду позовних вимог суд може встановлювати певні факти як елемент доказування, а не як самостійні вимоги.

Матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна бути релевантною порушеному праву й відповідати способам захисту, властивим позовному провадженню. У разі порушення цивільного права чи інтересу у особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Натомість позивач звернулася з вимогою про встановлення юридичного факту не в окремому, а в позовному провадженні та зазначає, що встановлення факту їй потрібно для вирішення в подальшому питання щодо оформлення права на соціальні виплати, одноразову грошову допомогу, тощо.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати батьківство стосовно повнолітньої особи, тоді як із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд про встановлення факту батьківства відносно повнолітньої особи, дані дві вимоги не є тотожними.

Ст.130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Натомість, згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Отже, передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть того, батьківство кого встановлюється, а у другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем або позивачем у справі.

Крім того, зі змісту поданого позову вбачається, що позивач у порядку позовного провадження просить встановити юридичний факт, посилаючись на те, що ніби то між сторонами виник спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Разом із тим, у позовній заяві не зазначено, яким чином відповідач порушує, не визнає або оспорює її права, свободи чи законні інтереси. Позовна заява не містить відомостей про те, що між сторонами взагалі існує спір про право, і що наявні умови для розгляду заявлених вимог саме в позовному, а не в окремому провадженні, як це передбачено статтею 293 ЦПК України. Навпаки, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ОСОБА_2 (батько загиблого) не заперечує те, що позивачка є біологічною донькою ОСОБА_3 .

Отже виходячи із змісту позовних вимог, позивачем не зазначено спосіб захисту порушених прав, що здійснюється у позовному провадженні.

Крім того, відповідно до змісту позовної заяви другою вимогою позивача є внесення змін до актового запису про народження дитини.

Суд також звертає увагу на те, що позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином не обґрунтовані, оскільки в позовній заяві не зазначено, у чому саме полягає порушення прав позивача з боку вказаного органу.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» ;у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень. Орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен мотивувати відмову в державній реєстрації актів цивільного стану у зв`язку з наявністю однієї з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, у письмовій формі, а також зазначити порядок оскарження рішення про відмову відповідно до вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно з чинним законодавством рішення відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану у формі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому може бути предметом розгляду судом адміністративної юрисдикції у порядку, визначеномуКодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачу слід уточнити позовні вимоги у цій частині та визначитися, у порядку якого судочинства (цивільного чи адміністративного) та до якого відповідача може бути пред`явлений відповідний позов.

Оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам закону, то в силу ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя вважає, що її слід залишити без руху і надати строк позивачу для виправлення вищевказаних недоліків, після чого подати на адресу суду позовну заяву в необхідній кількості примірників у новій редакції та долучити квитанцію про сплату(доплату) судового збору.

Керуючись ст.260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства залишити без руху і надати позивачці строк для виправлення недоліків тривалістю в десять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І. В. Москаленко