Рішення № 137519384, 17.06.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1554/26

2/703/1544/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року в розмірі 25080 грн. 00 коп. з підстав невиконання його умов, а також просило стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 18 липня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №40593-07/2025, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

25 листопада 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25112025, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в сумі 25080 грн 00 коп., з яких заборгованість за основною сумою боргу становить 6000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками становить 6480 грн. 00 коп., заборгованість за штрафом - 12000 грн 00 коп., сума заборгованості за комісією за видачу кредиту 600 грн. 00 коп.

Позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 25 листопада 2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року в розмірі 25080 грн. 00 коп., з яких: 6000 грн 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 6480 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками, 12000 грн 00 коп. сума заборгованості за штрафом, 600 грн. 00 коп. - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Посилаючись на вказані обставини та те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за вищевказаним кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЄАПБ», який набув права вимоги за ним, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 25080 грн. 00 коп., та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. в примусовому порядку.

Ухвалою судді від 24 квітня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач подав відзив на позовну заяву, який сформовано в системі «Електронний суд» 14 травня 2026 року та надійшов до суду 15 травня 2026 року, у якому позовні вимоги визнав частково. Зокрема, відповідач не заперечував факту укладення між ним та первісним кредитором указаного кредитного договору та факту отримання коштів за ним. Так, відповідач не заперечує щодо стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом. Водночас, проти стягнення штрафних санкцій та комісії, заперечив, зауважив, що штраф всупереч встановлених законом обмежень, нарахований в період дії військового стану. Крім того, вказав, що вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованою, оскільки така фактично дублює оплату за користування кредитом. Враховуючи наведене, просив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 12000 грн. та комісії в сумі 600 відмовити.

19 травня 2026 року на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, подана представником позивача ОСОБА_2 , в якій остання не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві зазначила що відповідачем факт укладення Кредитного договору у відзиві не спростовується та визнається факт укладення Кредитного договору з Первісним кредитором, а відповідно, відповідач визнає отримання за даним договором коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитного договору. Таким чином вказані обставини, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Водночас, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, Кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку здійснення нарахувань, що свідчить про погодження ним всіх умов здійснення нарахувань зазначеного договору, та інших положень договору. Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними Договорами у ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. На підставі викладеного просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та поданій відповіді на відзив просив розглядати справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується матеріалами поштової кореспонденції про вручення поштових відправлень.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Так, 18 липня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №40593-07/2025, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 6000 грн. 00 коп., строком на 120 днів зі сплатою відсотків в розмірі 090% в день, на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Кінцева дата погашення кредиту 14 листопада 2025 року. Комісія за видачу кредиту в сумі 600.00 грн. (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) (п.п.1.1, 1.2, 1.4.1 договору).

Відповідно до п. 1.4.1 договору денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572.74% Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 13080.00 грн Загальні витрати по кредиту складають 7080.00 грн.

Відповідно до п. 1.6 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «Y787».

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №40593-07/2025 є Графік платежів, який також підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «Y787».

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту у якому, крім іншого, зазначено про основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та інше.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту/позики, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору електронно-цифровим підписом.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний вище кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

З наведеного вбачається, що укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Стар Файненс Груп» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.

У поданому відзиві відповідач не заперечував факт укладення договору №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року із ТОВ «Стар Файненс Груп», відповідно, відповідач визнає отримання за даним договором коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитного договору. Таким чином вказані обставини, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором. А позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, та будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, та комісії за видачу кредиту, підписавши кредитні документи, погодив таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами, умови сплатити одноразову комісію за видачу кредиту та погодився повернути кредит в обумовлений у договорі строк.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту укладення між ТОВ «Стар Файненс Груп» (первісним кредитором) та відповідачем у справі ОСОБА_1 вказаного правочину.

Суд відхиляє доводи відповідача, що заборгованість по комісії за видачу кредитних коштів за договором є відсотками за користування кредитом. Аналізуючи умови кредитного договору №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року, суд приходить висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, договором передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

25 листопада 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25112025, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги в томі числі і до відповідача за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року.

Згідно п.1.1 вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Також 25 листопада 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25112025 від 25 листопада 2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги, який є додатком № 1 до Договору факторингу від №25112025 від 25 листопада 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року в сумі 25080 грн. 00 коп., з яких: 6000 грн 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 6480 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками, 12000 грн 00 коп. сума заборгованості за штрафом, 600 грн. 00 коп. - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» має право грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «Стар Файненс Груп».

Згідно з умовами вказаного кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві отриману суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за видачу кредиту.

У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року, вбачається, що відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснював. З вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 25 листопада 2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та відсотків за кредитом.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягом із Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги витягу, який є додатком № 1 до Договору факторингу №25112025 від 25 листопада 2025 року.

Крім того, відповідачем не було надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості як позивачу, так і первісному кредитору, матеріали справи не містять.

Правовою підставою заявлених Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до наведених вимог закону на підтвердження позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені витяг з договору факторингу та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, проведення оплати за договорами факторингу не має вирішального значення для справи, оскільки за умовами договору факторингу перехід права вимоги (набуття права вимоги) відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідного Реєстру боржників.

Більш того, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався недійсними.

За такого відсутність у матеріалах справи доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги не свідчать про недоведеність фактів відступлення права грошової вимоги за укладеним кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року до позивача.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушив умови кредитного договору №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року та ст.ст.526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6000 грн. 00 коп., процентів за користування коштами в сумі 6480 грн. 00 коп. та комісії за видачу кредиту в розмірі 600 грн. 00 коп., а всього 13080 грн. 00 коп. підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути із відповідача, зокрема і штраф в розмірі 12000 грн. 00 коп.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Оскільки, кредитний договір №40593-07/2025 був укладений між первісним кредитором та відповідачем 18 липня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України штраф в розмірі 12000 грн. 00 коп. підлягає списанню та не підлягає стягненню з відповідача.

Отже, з огляду на викладене, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені (штрафу) за невиконання зобов`язань належить відмовити.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року у сумі 13080 грн. 00 коп., з яких: 6000 грн 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту; 6480 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками, 600 грн. 00 коп. - сума заборгованості за комісією за видачу кредиту. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.1).

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1388 грн. 52 коп. (13080 х 2662,4 /25080 = 1388,52).

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №40593-07/2025 від 18 липня 2025 року у сумі 13080 грн. 00 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1388 грн. 52 коп., а всього 14468 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 52 (п`ятдесят дві) коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: В. В. Волосовський