Рішення № 137519326, 18.06.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1500/26

2/703/1504/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаського району Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Терещенко С.І. звернулася до суду із вказаним позовом до Смілянської міської ради Черкаського району Черкаської області, в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна мати позивача - ОСОБА_2 , останнє місце проживання якої було АДРЕСА_1 , рф.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з майна розташованого в рф, а також 3/4 часток домоволодіння АДРЕСА_2 , належних померлій на підставі ухвали Смілянського міського нарсуду Черкаської області від 07 травня 1982 року про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Право власності ОСОБА_2 на вказане майно зареєстровано в Смілянській дільниці ЧОБТІ 29 січня 1983 року реєстр № 8963.

Водночас позивач позбавлена можливості переоформити спадщину після смерті матері у встановленому законом порядку без визначення судом додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріуса.

Вказує, що ОСОБА_1 пропустила строк на подачу заяви про прийняття спадщини з поважних причин виходячи з наступного.

Так, постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на всій території України було впроваджено карантин та обмежено пересування громадян та перебування їх у громадських місцях, обмежена робота державних установ.

В подальшому постановами КМУ з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України встановлено карантин, який тривав до 01 липня 2023 року.

У зв`язку з поширенням епідемії гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України урядом були прийняті відповідні міри по запровадженню карантинних заходів, які неодноразово продовжувалися із встановленнями обмежень пересування та перебування у громадських місцях, обмежень роботи державних установ, в зв`язку з чим позивач була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначені законодавством строки.

Вищевказані обставини давали обґрунтовані підстави позивачу для підвищеного хвилювання за стан свого здоров`я і стан здоров`я своєї сім`ї. Відвідування нотаріуса і користування громадським транспортом значно підвищувало ризик захворіти гострою респіраторною хворобою COVID-19 і заразити власну сім`ю.

Вказані обставини не залежали від волі ОСОБА_1 і безпосередньо впливали на її права і обов`язки щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

При цьому, зауважує, що 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 склала заяву про прийняття спадщини з усіх підстав після смерті ОСОБА_2 , яка була адресована компетентному органу українською мовою з перекладом російською мовою. Справжність підпису позивача на заяві засвідчено приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Компанієць О.Г. та зареєстровано в реєстрі за №№ 479,480. Однак з вищевказаних причин позивач не подала у встановлені законом строки зазначену заяву для заведення спадкової справи.

Враховуючи викладені обставини та те, що строк для прийняття спадщини було пропущено позивачем з об`єктивних причин, просить суд визнати їх поважними та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 23 березня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Правом для надання відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак представник позивача, - адвокат Терещенко С.І., подав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав з підстав вказаних у позовній заяві та просив справу розглядати без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви представника Смілянської міської ради Черкаської області Сюкало Ю.П., остання просила справу розглядати у відсутності сторони відповідача за наявними у справі доказами та винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 березня 2020 року виданим відділом запису актів цивільного стану міста-курорту Геленджик управлінням запису актів цивільного стану Краснодарського краю, запис акта про смерть № 170209230002200265006 (а.с.5).

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Із свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 виданого 03.10.1972 року міськ. ЗАГС м.Кишинів, Молдова, свідоцтва про одруження позивача серії НОМЕР_3 виданого 25.08.1990 року міськвідділом ЗАГС м.Сміла Черкаської області, свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 07 березня 1974 року виданого Айхальською селищною радою Мирнинського міськзагса, Якутської АРСР, та повторного свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 13 червня 2001 року серії НОМЕР_5 виданого відділом РАГС Смілянського міського управління юстиції Черкаської області, запис про розірвання шлюбу № 139 від 18.05.1982 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») є дочкою ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») (а.с. 6,7,8,9).

Таким чином, відповідно до положень, передбачених ст. 1261 ЦК України, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги по закону після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 спадкового нерухомого майна, а саме 3/4 часток у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , підтверджується ухвалою Смілянського міського нарсуду Черкаської області від 07 травня 1982 року про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (а.с.13).

Право власності ОСОБА_2 на вказане майно зареєстровано в Смілянській дільниці ЧОБТІ 29 січня 1983 року реєстр № 8963, штамп про реєстрацію права власності міститься на звороті вказаної ухвали суду від 07 травня 1982 року (а.с.13-зворот).

Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно із спадкодавцем.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємець за законом ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини не проживала із своєю матір`ю ОСОБА_2 , отже не є такою, що фактично прийняла спадщину.

Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Абзацом 4 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" встановлено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини здебільшого є оціночним, адже одні і ті самі причини, виходячи з обставин справи, можуть визнаватися як поважними, так і навпаки.

У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61- 753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відповідно до пункту 2.1. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Відповідно до пунктів 3.3 - 3.6 вказаного Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

4) перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що спадщина після смерті матері позивача ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно останнім днем звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було 09 вересня 2020 року.

З листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 431/01-16 від 10 квітня 2026 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась.

Позивач стверджує, що вона не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, оскільки постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на всій території України було впроваджено карантин та обмежено пересування громадян та перебування їх у громадських місцях, обмежена робота державних установ. В подальшому постановами КМУ з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України встановлено карантин який тривав до 01 липня 2023 року. Вищевказані обставини давали обґрунтовані підстави позивачу для підвищеного хвилювання за стан свого здоров`я і стан здоров`я своєї сім`ї. Відвідування нотаріуса і користування громадським транспортом значно підвищувало ризик захворіти гострою респіраторною хворобою COVID-19

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 склала заяву про прийняття спадщини з усіх підстав після смерті ОСОБА_2 , яка була адресована компетентному органу українською мовою з перекладом російською мовою. Справжність підпису позивача на заяві засвідчено приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Компанієць О.Г. та зареєстровано в реєстрі за №№ 479, 480.

Однак з вищевказаних причин позивач не подала у встановлені законом строки зазначену заяву про прийняття спадщини для заведення спадкової справи.

Загальновідомим є факт, що на території України, були запровадженні суворі карантинні обмеження у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин, який тривав до 01 липня 2023 року.

У період з березня по травень 2020 року, як на території України, були запровадженні карантинні обмеження, зокрема і обмежена робота державних установ, операторів поштового зв`язку, пасажирського перевезення, у зв`язку з критичною ситуацією розповсюдження гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20 (провадження № 61-10272св21) Верховний Суд дійшов висновку, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Таким чином у позивача причини пропуску строку на прийняття спадщини після смерті матері були об`єктивно непереборними та поважними, а факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування. Отже строк на прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України був пропущений з поважних причин, оскільки вказані обставини не залежали від волі ОСОБА_1 і безпосередньо впливали на її права і обов`язки щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за законом після смерті її матері, оскільки, як встановлено судом, позивач не проживала із останньою, а карантинні обмеження, які існували з березня 2020 року і на момент закінчення строку подання заяви про прийняття спадщини, вплинули на дотримання строку подання такої заяви.

За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Отже суд вважає можливим визнати причини пропуску терміну позивачем для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця поважними, а тому йому потрібно надати додатковий строк для подачі вказаної заяви.

Таким чином позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На стягненні судових витрат із відповідача, які складаються із судового збору в сумі 1331 грн. 20 коп., позивач не наполягала.

Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаського району Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у два місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Смілянська міська рада Черкаської області, юридична адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ: 25874705.

Головуючий: В. В. Волосовський