Ухвала суду № 137519176, 11.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11102/25

Номер провадження 1-кп/711/260/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Олександрівка Хустського району Закарпатської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Сміла Черкаської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Зелений Гай Новоселицького району Чернівецької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Черкаси, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні до Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, та стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

До початку судового засідання до суду надійшло клопотання представника адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту на майно обвинуваченої ОСОБА_12 . В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання. Мотивує тим, що в провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025000000001003 (справа №711/11102/25) за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.190 КК України. В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження Печерським районним судом м. Києва 26.09.2025 (справа № 757/47211/25-к) клопотання слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_13 про накладення арешту задоволено. Накладено арешт на майно шляхом позбавлення права його відчуження, розпорядження та користування ним, а саме: 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_6 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_12 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_12 . Розгляд даного клопотання відбувся без участі обвинуваченої ОСОБА_12 та її захисника. Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, виносячи ухвалу про накладення арешту на вищевказане майно, дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту на майно. Так, в ухвалі про накладення арешту на майно зазначено, що вищевказані об`єкти нерухомості визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні, хоча незрозуміло, яким критеріям речових доказів вони відповідають і чим керувався слідчий приймаючи таке процесуальне рішення. Сам факт визнання речовими доказами вищевказаних об`єктів на свідчить про їх незаконне походження, більше того вказані об`єкти рухомого та нерухомого майна не містять на собі ознак кримінального правопорушення. Санкції інкримінуємих його підзахисній кримінальних правопорушень не містять додаткової міри покарання - конфіскації. Офісом Генерального прокурора у даній справі заявлено цивільний позов в якому прокурор просить стягнути солідарно з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , солідарно на користь держави в особі Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області матеріальну шкоду в сумі 580986,27 грн. Навіть у разі задоволення вищевказаного позову судом в повному обсязі про стягнення солідарно коштів із вищевказаних осіб то сума матеріальної шкоди становитиме з кожного 116 197,25 грн. Крім того, відповідно до вимог ч.6, ч.8 ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Загальна вартість майна, на яке накладений арешт, не є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яка зазначена у цивільному позові, тобто ціна позову. У зв`язку із чим відсутні підстави для подальшого існування арешту майна в такій кількості. Так, не скасований (залишений) арешт на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_7 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_12 в повній мірі забезпечить відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (виконання рішення суду у разі задоволення цивільного позову), оскільки вартість вказаного об`єкту значно більша суми інкримінуємих збитків. З огляду на викладене вважає, що арешт на майно ОСОБА_12 накладено необґрунтовано. Враховуючи наведені обставини та даючи оцінку відповідно до ч.2 ст.173 КПК України розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідкам арешту майна для його власника є всі підстави для зняття арешту з майна. На підставі викладеного, просить суд скасувати арешт на майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_12 .

Обвинувачена ОСОБА_12 підтримала думку свого захисника.

Прокурор ОСОБА_3 при вирішенні клопотання сторони захисту зазначив, що дійсно під час досудового розслідування, в межах кримінального провадження ухвалою Печерського районного суду м. Києва 26.09.2025 накладено арешт на майно, шляхом позбавлення права його відчуження, розпорядження та користування ним, а саме: 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_7 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_12 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_12 . Сторона обвинувачення не заперечує проти скасування арешту з 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_7 . В іншій частині клопотання просить відмовити.

Інші учасники провадження підтримали клопотання адвоката ОСОБА_6 .

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові матеріали провадження, суд приходить до наступного.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові матеріали провадження, суд приходить до наступного.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, передбачено ч.1 ст.170 КПК України.

Зі змісту частини 2 вказаної статті слідує, що завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).

За змістом ст.98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права власності, поряд із якою закріплюється заборона протиправного позбавлення права власності. У п. 2 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, як загальна засада цивільного законодавства, передбачена не припустимість позбавлення цього права. У ст.321 ЦК України закріплюється заборона як позбавлення права власності, так і обмеження в його здійсненні.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 « Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» передбачено що особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту, та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку передбаченому статтями 174,339 КПК до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішень ЄСПЛ у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року», «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «БУЛВЕС`АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційна визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає що закон непередбачуваний. Сумніви що до тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди під час здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданням, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає право державам користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності, у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (Балану) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням," та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний та надмірний» тягар.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме або рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації або цивільного позову.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні до Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, та стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

26.09.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва накладено арешт на майно ОСОБА_12 , шляхом позбавлення права його відчуження, розпорядження та користування ним, а саме: 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_7 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_12 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_12 .

Підставою накладення арешту стала наявність наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 та ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та цивільного позову.

В судовому засіданні встановлено, основним підґрунтям для накладення арешту на нерухомість став цивільний позов прокурора про стягнення збитків у сумі 532522,60 грн. Проте відповідно до листа від 19.09.2025 № 2300-0304-8/55037 - ПФУ прямо зазначає, що пенсія ОСОБА_8 виплачувалася відповідно до чинного законодавства та на підставі документів, які не були визнані недійсними. З огляду на офіційну позицію розпорядника коштів - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, правові підстави для подання цивільного позову відсутні, оскільки профільний державний орган заперечує наявність шкоди.

Крім того, ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.06.2026 цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні № 62025000000001003 заступника начальника Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку з масовими протестами у 2013-2014 роках Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 , поданий в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду, тому забезпечення такого позову шляхом арешту майна, не несе правової мети.

Крім того, згідно заявленого цивільного позову, відповідачами є всі обвинувачені, тобто він був заявлений до п`яти відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у солідарному порядку. Тому в разі задоволення позову та розподілу суми позову між усіма фігурантами, частка ймовірної відповідальності ОСОБА_17 становила приблизно 106504 грн. З огляду на викладене, накладення арешту на квартиру та будинок, ринкова вартість яких у сукупності в кілька разів перевищує ціну позову, є непропорційним.

В даному конкретному випадку, обмеження ОСОБА_17 права на нерухоме та рухоме майно є непропорційним втручанням держави у право приватної власності, адже позбавило власника майна на невизначений час можливості користуватися її майном.

Крім того, в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що майно на яке накладено арешт, містять в собі ознаки речових доказів, оскільки не мають будь якого відношення до розслідуваного кримінального провадження № 62025000000000178. Протилежного суду не доведено.

З огляду на обставини встановлені в ході розгляду клопотання, суд дійшов висновку, про відсутність пропорційності вартості майна на яке накладено арешт заявленому цивільному позову, а обмеження прав в користуванні та розпорядженні майном, шляхом накладення арешту, яке не є речовим доказом в кримінальному провадженні № 62025000000000178 призводить до порушення права останньої на вільне володіння та розпорядження майном.

Крім того, не скасований (залишений) арешт на квартири за адресою: АДРЕСА_8 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_12 , в повній мірі забезпечить відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (виконання рішення суду у разі задоволення цивільного позову), оскільки вартість вказаного майна в рази більше суми інкримінуємих збитків.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту з майна суд, в межах поданого клопотання, повинен перевірити чи відпала потреба в арешті майна наданий час.

В судовому засіданні встановлено, що в період проведення досудового розслідування, органом досудового розслідування, окрім виявлення, вилучення, та накладення арешту на вищевказане майно, не проведено жодних процесуальних дій, зокрема експертні дослідження, направлених на встановлення обставин, передбачених вимогами ст.91 КПК України. Крім того, в ході розгляду клопотання встановлено, що майно зазначене в клопотання, не несе в собі доказової бази.

Розглядаючи клопотанням про скасування арешту майна, суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.174 КПК України у органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення всіх необхідних слідчо-розшукових дій та проведення необхідних експертиз і в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вказане майно не мають жодного доказового значення в кримінальному провадженні, в зв`язку з чим, у накладенні арешту відпала потреба, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 9, 22, 26, 131, 132, 170, 174, ч.2, 315, ст.376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту на майно обвинуваченої ОСОБА_12 задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 26.09.2025 в рамках кримінального провадження № 62025000000000178 від 17.02.2025 на майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_12 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя : ОСОБА_1