Ухвала суду № 137519172, 11.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11102/25

Номер провадження 1-кп/711/260/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Олександрівка Хустського району Закарпатської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Сміла Черкаської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Зелений Гай Новоселицького району Чернівецької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Черкаси, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , громадянки України, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні до Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, та стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

До початку судового засідання до суду надійшло клопотання ОСОБА_13 про скасування арешту на майно.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання. Мотивує тим, що в рамках зазначеного кримінального провадження 17.03.2025 проведено обшук за місцем проживання доньки ОСОБА_13 - ОСОБА_14 та її чоловіка ОСОБА_8 , на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2025 № 757/11351/25-к. У ході проведення зазначеного обшуку слідством було вилучено грошові кошти в сумі 4000 євро, які належать ОСОБА_13 та його дружині на праві спільної сумісної власності, які були ними передані на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_8 . Під час проведення даного обшуку ОСОБА_14 чітко зазначала слідчому, що вказані грошові кошти не належать ні їй ні ОСОБА_8 , а належать її батькам. 18.03.2025 постановою слідчого вказані грошові кошти визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, та 19.03.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/12844/25-к на них накладено арешт. Відповідно до змісту зазначеної ували суду, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000178 від 17.02.2025 здійснюється стосовно ОСОБА_8 , 1990 р.н., за підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.340, ч.1 ст.366, ч.3 ст.371, ч.2 ст.372 КК України. Вважає, що під час накладення арешту на дані грошові кошти слідчим суддею не повною мірою досліджено порушене слідчим питання щодо необхідності накладення арешту на вказане вилучене майно, зокрема грошові кошти в сумі 4000 євро, а також мету та завдання арешту майна, оскільки вилучені грошові кошти в сумі 4000 євро, не належать підозрюваному ОСОБА_8 , не мають жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні. Тобто вилучені в ході обшуку кошти, які належать ОСОБА_13 на праві власності, ніяким чином не можуть вважатись ні знаряддям вчинення кримінального правопорушення ні об`єктом кримінально протиправних дій чи речами, набутими кримінально протиправним шляхом підозрюваним ОСОБА_8 . Твердження про те, що вказані грошові кошти мають хоч якесь відношення до кримінального провадження, і, таким чином можуть бути використані, як доказ безпідставні та не ґрунтуються на жодних доказах. Вирішуючи дане клопотання, просить взяти до уваги, що навіть в разі доведення винуватості обвинувачених, суд покладе обов`язок відшкодування шкоди саме на обвинувачених. Разом з тим, ОСОБА_8 наразі має повну цивільну дієздатність, у зв`язку з чим він сам несе всю матеріальну відповідальність за будь-яку шкоду, завдану своїми діями чи бездіяльністю. Тому ОСОБА_13 , який є законним власником грошових коштів, які були вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , не несе жодної матеріальної відповідальності за дії останнього. Крім того, ОСОБА_13 не є ні стороною ні учасником у кримінальному провадженні № 62025000000000178, тому не має жодного стосунку до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються в ньому, та не несе цивільної відповідальності за дії жодного підозрюваного. Те, що вказані кошти належать ОСОБА_13 , було повідомлено слідству його донькою ОСОБА_14 , ще в процесі проведення обшуку. Крім того, про те, що вилучені грошові кошти не належать ні ОСОБА_8 та ОСОБА_14 свідчить відсутність відомостей про дані грошові кошти в їхніх щорічних деклараціях, останніх, які містяться у відкритому доступі. Разом з тим, факт можливої належності ОСОБА_8 вилучених коштів перевірявся в ході службового розслідування працівниками Черкаської обласної прокуратури, в рамках якого він надавав свої письмові пояснення із долученням доказів. За результатами зазначеного службового розслідування складено висновок від 24.06.2025, затверджений виконувачем обов`язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_15 , у якому вказано, що «аналізуючи зібрані у ході службового розслідування дані комісія прийшла до висновку, що…., об`єктивних доказів належності ОСОБА_8 виявлених під час обшуку грошових коштів у сумі 4000 Євро, а також правових підстав щодо необхідності їх відображення у деклараціях майнового стану, зокрема і за 2024 рік, не здобуто…» Таким чином вважає, що арешт на належні на грошові кошти в сумі 4000 євро, які належать ОСОБА_13 , накладено безпідставно та необґрунтовано та даний захід забезпечення кримінального провадженні обмежує право останнього на вільне володіння, користування ТА розпорядження власним майном. Крім того, варто також зауважити, що слідчим та прокурором в даному кримінальному провадженні під час складення клопотання про накладення арешту на майно, не дотримано положень ч. 8 ст.170 КПК України, якою визначено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Згідно до наявної інформації, в ході вказаного кримінального провадження прокурором пред`явлено цивільний позов на суму на суму більш ніж 500 тис грн. Однак, вивченням інформації, яка міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за клопотаннями слідчого, які погоджені прокурором, в рамках даного ж кримінального провадження 26.09.2025 слідчим суддею також накладено арешти й на інше рухоме та нерухоме майно інших підозрюваних, зокрема: 1) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47211/25-к арештовано: 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_9; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що фактично перебуває у користуванні ОСОБА_9; 2) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47236/25-к арештовано: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_7 ; 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7; 1/2 автомобіля марки «VOLKSWAGEN ID.4», д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 р.в., номер кузова: НОМЕР_2 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7; 1/2 автомобіля марки «LAND ROVER DISCOVERY SPORT», д.н.з. НОМЕР_3 , 2020 р.в., номер кузова: НОМЕР_4 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7; 3) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47227/25-к арештовано: 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 7110136400:03:014:0033, площею 0.0577 (га), що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер: 7110136400:03:014:0031, площею 0.0577 (га), що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8; 1/2 автомобіля марки «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в., номер кузова: НОМЕР_2 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8. 4) ухвалою від 26.09.2025 по справі № 757/47233/25-к арештовано: 1/2 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль марки «Suzuki Ignis» 2021 р. в., д. н. з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , - 1/2 земельної ділянкою, кадастровий номер: 7124982500:02:002:0276, площею 0.0886 га, що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6; 1/2 автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150», д.н.з. НОМЕР_3 , 2021 р.в., номер кузова: НОМЕР_4 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6. Таким чином, загальна вартість арештованого майна у даному кримінальному провадженні значно перевищує розмір встановлених збитків та пред`явленого прокурором цивільного позову. У зв`язку із вказаними обставинами у їхній сукупності вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 по справі № 757/12844/25-к на вилучені його власні грошові кошти в сумі 4000 євро, є необґрунтованим та безпідставним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. З огляду на викладене, просить суд скасувати арешт на майно, накладений в рамках кримінального провадження № 62025000000000178 від 17.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 по справі № 757/12844/25-к, а саме на грошові кошти в суді 4000 євро.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, надавши письмові пояснення, згідно яких сторона обвинувачення вважає таке клопотання безпідставним, необгрунтованим та таким, що підлягає відмові, з огляду на наступне. По-перше, ОСОБА_16 , який вважає себе третьою особою, на майно якої накладено арешт, а саме 4000 євро, не надано жодних документів, що підтверджували б його право власності на зазначені грошові кошти. Так, копія розписок, надані суду, не вказають на їх автентичність, унеможливлює суду перевірити їхню давність та справжність підпису осіб. На думку сторони обвинувачення, саме з цих причин, попри «обурення», протягом 8 місяців під час досудового розслідування ОСОБА_13 не подавалось клопотання про скасування арешту на ці грошові кошти, адже за наявності сумнівів у справжності цих розписок сторона обвинувачення мала можливість у проведенні судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи вказаних документів. Стосовно копій роздруківок руху коштів по банківській картці» ОСОБА_13 та копії декларації про доходи ОСОБА_17 вважаємо їх неналежним доказом, бо вказують лише на користування та отримання грошових коштів у гривні в цілому, не доводячи безпосередність володіння грошовими коштами у сумі 4000 євро. По-друге, версія ОСОБА_16 про, нібито, передання ним грошей двічі у сумі 2700 євро та 1300 євро на зберігання ОСОБА_8 не підтверджується ані матеріалами долученими третьою особою, ані матеріалами досудового розслідування. Так, третьою особою не підтверджується факт здійснення крадіжки у помешканні за його місцем проживання, що безпосередньо стало мотивом передачі цих коштів на зберігання ОСОБА_8 , як «надзвичайно чесній та порядній людині, якій можна довіряти». Також вказується, що «ці кошти маю зберігатися в квартирі, де проживає ОСОБА_18 та донька ОСОБА_19 », однак під час проведення обшуку ОСОБА_8 повідомив, що в цій квартирі був зрідка, а проживає у батьків в квартирі АДРЕСА_6 (додаток до протоколу обшуку, відео «00006.МТС»), а про вилученні кошти не надав жодної інформації, хоча очевидно, якби це були гроші ОСОБА_16 , то він про це би повідомив. Ба більше, безпосередньо під час обшуку ОСОБА_14 спочатку повідомила, що «не пам`ятає звідки ці гроші, чи подарували батьки на весілля, чи наші заощадження» (додаток до протоколу обшуку, відео «00001.МТС», тайм-код: 29:29, 31:30, 32:30), а надалі зрозумівши, що ці кошти не вказані в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в ухвалі слідчого судді надано дозвіл на вилучення грошей, законність отримання яких не підтверджена, з метою вести в оману орган досудового розслідування повідомила, що «то гроші батька, надані їм на зберігання, закреслена сума 5500, то першочергові гроші, а 16.08.2024 приїзжав батько забрав частину, бо треба було ремонтувати авто» (додаток до протоколу обшуку, відео «00005.МТС», тайм-код: 16:14, 18:03), що суперечить тезам клопотання ОСОБА_16 щодо передачу коштів ОСОБА_8 18.01.2025 та 15.02.2025. Крім того, для підтвердження правдивості своєї вигаданої версії, ОСОБА_14 під час обшуку зателефонувала ОСОБА_8 на телефон його батька, стверджуючи запитавши, що то батьківськи гроші (додаток до протоколу обшуку, відео «00003.МТС», тайм-код: 25:18). Отже, ОСОБА_16 не надано жодних належних доказів, що кошти у сумі 4000 євро вилучені під час обшуку 17.03.2025 за адресою: АДРЕСА_7 , арештовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 № 757/12844/25, належать йому, а не ОСОБА_8 . Також не надані ані ним, ані стороною захисту по справі законність отримання цих коштів, а зважаючи, що ОСОБА_8 серед іншого обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, яким заподіяно майнову шкоду державі, у провадженні заявлено цивільний позов, у разі визнання його винним, арештовані зазначеною ухвалою суду кошти у сумі 4000 євро мають стати відшкодування державі за заподіяну шкоду внаслідок вчиненого злочину. Окреме питання, крім іншого є правомірність отримання третьою особою, ОСОБА_16 матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 62025000000000178 при тому, що слідчим, прокурором дозвіл на ознайомлення йому не надавалось, а матеріали кримінального провадження № 62025000000001003, виділені з провадження № 62025000000000178, не відкривались. Зважаючи на зазначене, прошу відмовити у задоволені клопотання сторони захисту на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 № 757/12844/25 про арешт майна.

Водночас в судовому засіданні зазначив, що під час досудового розслідування, 19.03.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження №l 62025000000000178 накладено арешт на грошові кошти в суді 4000 євро. Згідно змісту зазначеної ували суду, встановлено що вказані грошові кошти були відшукані та вилучені 17.03.2025 під час проведення обшуку місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_20 , де він проживав з дружиною ОСОБА_14 та вказане майно, яке вилучено під час обшуку 17.03.2025 квартири, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном. Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. З огляду на викладене, вказані грошові кошти мають доказове значення у цьому провадженні, метою арешту яких, є саме забезпечення цивільного позову в даному провадженні. Крім того вони мають значення речового доказу. Оскільки наразі справа перебуває лише на стадії підготовчого судового засіданні, судом не були досліджені докази, тому вважає, що дані клопотання є передчасними та таким, що не підлягають задоволенню.

Згідно додаткових письмових пояснень ОСОБА_13 останній вказує, що йому про факт вилучення під час обшуку 17.03.2025 за місцем проживання ОСОБА_8 та його доньки ОСОБА_14 належних йому грошових коштів, стало відомо ще у березні 2025 року. Разом з тим на той час він вирішив не ініціювати питання про повернення йому вилучених грошових кошти та скасування арешту в той період, коли ще тривало досудове розслідування виключно, в зв`язку з небажанням звертатись саме до Печерського районного суду міста Києва, слідчі судді якого мали б вирішувати дане питання, оскільки цей суд є значно віддаленим та йому було б незручно. Крім того, він розраховував, що слідство розбереться в ситуації, саме з`ясує дійсного власника вилучених грошових коштів та прийме об`єктивне рішення, оскільки під час досудового розслідування, яке тривало більш ніж 9 місяців, для цього було достатньо можливостей. Однак оскільки під час досудового розслідування з ним слідчі дії не проводились, питання належності йому грошей не розглядалось та не перевірялось, тому вже після завершення слідства та скерування обвинувального акта до суду, він вимушений був відстоювати свої законні інтереси саме в суді, у зв`язку з чим і залучив для цього адвоката, який у повній мірі може захистити його інтереси. Зараз його метою є виключно повернення його власного майна, а саме грошових коштів, що були вилучені безпідставно. Також викликають обурення сумніви прокурора в тому, що з його дому ще в 2020 році було здійснено крадіжку матеріальних цінностей, коштів та документів, сумніви в його довірливих відносинах з ОСОБА_8 , а також твердження прокурора про те, що нібито він вигадав версію, що кошти вилучені під час обшуку належать йому. Жодними доказами прокурор свої сумніви та припущення не обґрунтовує. Так само жодними доказами прокурор не доводить те, що вилучені під час обшуку кошти належать обвинуваченому. Таким чином, у зв`язку із вказаним упередженим та однобоким ставленням прокурора до фактичних обставин справи, він вимушений був звернутись для відновленням своїх прав до суду. А тези прокурора про те, що його донька під час обшуку 17.03.2025 спочатку не могла чітко вказати про те, кому належать знайдені грошові кошти, та яке їхнє походження, то можу пояснити це виключно її розгубленістю внаслідок раптовості слідчої дії. Це та природня реакція будь-якої людини, незалежно від статі, віку чи професії, до помешкання якої з самого ранку вриваються силові органи з обшуками і висувають безпідставні звинувачення. Наголошує суду на тому, що вилучені під час обшуку кошти в загальній сумі 4000 євро належать йому, і були передані ОСОБА_8 виключно на зберігання. Вказані грошові кошти були зароблені ним законним шляхом та зберігались у незаборонений законом спосіб. Окремо також зауважує на презумпцію невинуватості у кримінальному процесі, а також на те, що тягар доказування нібито злочинного походження вилучених коштів, у даній справі лежить саме на прокуророві. Навіть якщо судом буде встановлено винуватість ОСОБА_8 та інших учасників даної справи, то матеріальну відповідальність за його дії та дії інших обвинувачених він не несе, тому підстави для арешту його грошових коштів у даному кримінальному проваджені відсутні. Ураховуючи викладене, просить задовольнити клопотання про скасування арешту на майно, накладене ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 по справі № 757/12844/25-к, а саме на грошові кошти в суді 4000 євро.

Інші учасники провадження підтримали клопотання ОСОБА_13 та його представника адвоката ОСОБА_4 .

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові матеріали провадження, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні до Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62025000000001003 від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ст.340, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, та стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.4 ст.190 КК України.

17.03.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_7 , у мешканки приміщення ОСОБА_14 , було вилучено 4000 Євро.

18.03.2025 постановою слідчого вилучені під час обшуку грошові, кошти визнані речовими доказами в кримінальному провадженні № 62025000000001003 від 08.10.2025.

В подальшому слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2025 по справі № 757/12844/25-к накладено арешт на вилучене в ході обшуків майно, зокрема на грошові кошти в сумі 4000 євро (купюрами номіналом 50 євро - 54 шт.; 200 євро - 1 шт.; 100 євро - 11 шт.), з метою збереження речових доказів та є тимчасово вилученим майном.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, передбачено ч.1 ст.170 КПК України.

Зі змісту частини 2 вказаної статті слідує, що завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі і збереження речових доказів, зазначено в п. 1 ч. 2 вказаної статті. У цьому у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 цього кодексу.

За змістом ст.98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч.2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права власності, поряд із якою закріплюється заборона протиправного позбавлення права власності. У п. 2 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, як загальна засада цивільного законодавства, передбачена не припустимість позбавлення цього права. У ст.321 ЦК України закріплюється заборона як позбавлення права власності, так і обмеження в його здійсненні.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 « Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» передбачено що особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту, та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку передбаченому статтями 174,339 КПК до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішень ЄСПЛ у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року», «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «БУЛВЕС`АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційна визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає що закон непередбачуваний. Сумніви що до тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди під час здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданням, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає право державам користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності, у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (Балану) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням," та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний та надмірний» тягар.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме або рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації або цивільного позову.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7 , грошові кошти в сумі 4000 Євро грн. не належать обвинуваченому ОСОБА_8 , а належать ОСОБА_13 , який не є учасниками кримінального провадження.

Про даний факт свідчить висновок службового розслідування щодо перевірки інформації, що може свідчити про недостовірність тверджень поданих прокурором ОСОБА_8 у декларації доброчесності прокурора, затвердженого виконувачем обов`язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_15 , згідно якого за результатами зазначеного службового розслідування встановлено, що «аналізуючи зібрані у ході службового розслідування дані комісія прийшла до висновку, що…., об`єктивних доказів належності ОСОБА_8 виявлених під час обшуку грошових коштів у сумі 4000 Євро, а також правових підстав щодо необхідності їх відображення у деклараціях майнового стану, зокрема і за 2024 рік, не здобуто…»

Крім того, згідно до ч.6 ст.172 КПК України у випадку необхідності відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Тому в разі доведення в суді винуватості всіх підозрюваних, зокрема ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд покладе особисто на них обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та стягне солідарно завдані кримінальними правопорушеннями збитки.

ОСОБА_8 сам несе всю матеріальну відповідальність за будь-яку шкоду, завдану своїми діями чи бездіяльністю. Тому ОСОБА_13 , який є власником грошових коштів, не несе жодної матеріальної відповідальності за дії обвинуваченого в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 .

Крім того, в ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_13 не являється а ні стороною, а ні учасниками у кримінальному провадженні № 62025000000000178, та не несе цивільної відповідальності за дії жодного обвинуваченого.

Крім того, суд приймає до уваги, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчим суддею не здійснювався виклик в судове засідання законних власників зазначеного майна, та розглянуто дане питання без урахування їхньої думки, чим порушено їхні права на мирне володіння своїм майном, яке передбачено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Ніхто не може бути позбавлений його власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, що їх визначено законом і загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, власник майна, який не був присутній під час розгляду питання про арешт, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту, якщо відпала потреба в його застосуванні або арешт накладено необґрунтовано.

Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ, описаної в постанові Верховного суду від 27 березня 2025 року по справі № 157/1664/22, в рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, заяви № 23759/03, № 37943/06, ЄСПЛ зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Говорячи про «закон», ст. 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. У свою чергу Суд зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

У кримінальному процесуальному аспекті втручання у право особи на мирне володіння майном здійснюється у формі вилучення та накладення арешту на майно як речовий доказ у кримінальному провадженні для належного розгляду кримінальної справи (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04), вилучення та накладення арешту для забезпечення цивільного позову (цивільних вимог потерпілого) у кримінальному провадженні (рішення у справі «Borzhonov v. Russia» від 22 січня 2009 року, заява № 18274/04).

У рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

ЄСПЛ зауважує, що повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка мала бути досягнута будь-якими заходами, застосованими державою, включаючи заходи, розроблені для контролю використання власності. Ця вимога виражається поняттям «справедливого балансу», яке повинно існувати між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи (рішення у справі «Borzhonov v. Russia» від 22 січня 2009 року, заява № 18274/04, § 59).

Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на прогрес кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та прийняті владою рішення з цього питання (рішення у справах «Georgi Atanasov v. Bulgaria» від 07 жовтня 2010 року, № 5359/04, § 30; «Lachikhina v. Russia» від 10 жовтня 2017 року, № 38783/07, § 59; «Pendov v. Bulgaria» від 26 березня 2020 року, № 44229/11, § 44).

Враховуючи викладене, арешт накладено на майно осіб, які не мають статусу підозрюваних, обвинувачених чи відповідачів за цивільним позовом, порушують право останніх на вільне володіння майном, яке належить їм на праві приватної власності.

З огляду на обставини встановлені в судовому засіданні під час розгляду клопотання, суд приходить до висновку, що арешт на грошові кошти, обмежує право ОСОБА_13 на володіння, користування і розпорядження власним майном, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 9, 22, 26, 131, 132, 170, 174, ч.2, 315, ст.376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_13 про скасування арешту на майно - задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладений в рамках кримінального провадження № 62025000000000178 від 17.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2025 по справі № 757/12844/25-к, а саме на грошові кошти в суді 4000 євро.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1