Постанова № 137518078, 17.06.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/537/26

Провадження №3/567/232/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Венгерчук А.О., з участю секретаря Дем`янчук Н.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ст.185, ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП,

(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України ОСОБА_1 роз`яснені), -

встановила :

21.03.2026 р. о 12 год. 13 хв. ОСОБА_1 в с.Могиляни по вул.Центральна керував транспортним засобом «Yamaha Jog», б/н, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився.

Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620553, ОСОБА_1 21.03.2026 р. о 12 год. 13 хв. в с.Могиляни по вул.Центральна керував транспортним засобом «Yamaha Jog», б/н, та не зупинився на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольорів та звуковим сигналом.

Також відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №754972, ОСОБА_1 21.03.2026 р. о 12 год. 13 хв. в с.Могиляни по вул.Центральна вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського ОСОБА_2 , а саме шарпав поліцейського за форменний одяг, погрожував фізичною розправою, штовхав та не надав документів, що посвідчують його особу.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаних правопорушень не визнав та просив закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. Вважає, що його вина не доведена, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення містять ряд недоліків, а матеріали справи не містять достатньо доказів наявності його вини у вчиненні адміністративних правопорушень. Заперечив факт вчинення злісної непокори вимозі поліцейського та зазначив, що не зупинився на вимогу поліцейського, оскільки не чув звукового та світлового сигналу. Одночасно заперечив, що відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки пройти такий огляд поліцейські йому не пропонували.

Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлення адміністративним законом сукупність суб`єктивних та об`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність складу адміністративного правопорушення визнається КУпАП обставинами, що виключають провадження про адміністративне правопорушення.

Згідно до п.2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Диспозицією ст.122-2 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

В даному випадку правопорушення передбачає прямий умисел на невиконання вимог поліцейського.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, будь-яких доказів (показань свідків, письмових доказів, фіксування порушення за допомогою фотофіксації чи відеофіксації), окрім протоколу про адміністративне правопорушення, на підтвердження того, що працівниками поліції було подано вимогу зупинки та не зупинки ОСОБА_1 свого транспортного засобу, матеріали справи не містять.

При цьому, з досліджених судом відеозаписів зі службового реєстратора поліцейського не можливо встановити чи подавалась вимога про зупинку за допомогою звукового та світлового сигналу, оскільки таких даних відеозапис не містить.

Натомість обставини вчинення правопорушення, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення щодо наявності у водія прямого умислу та не зупинки на вимогу працівника поліції були спростовані в судовому засіданні показами ОСОБА_1 .

Статею 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

У відповідності до ч.2 ст.251 КупАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КупАП.

На підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення від 21.03.2026, надано рапорти інспекторів СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області та протокол про адміністративне затримання.

Водночас, рапорти працівників поліції не можуть бути достатніми доказами у справі, оскільки зміст вказаних рапортів формується працівником поліції самостійно, без посилання на будь-які об`єктивні докази. Інших доказів фактичних обставин адміністративного правопорушення, в матеріалах справи не міститься.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що свідків подій та обставин, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не було.

Будь-яких інших доказів про факт вчиненого правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на рапортах працівників поліції про обставини вчинення злісної непокори законній вимозі працівника поліції.

Відповідно до абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" зазначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей та доказів вчинення ОСОБА_1 саме злісної непокори законному розпорядженню поліцейського, що полягають у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до працівників поліції.

Формулювання суті правопорушення не може обмежуватися посиланням на нормативний акт, а повинно також містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією ст.185 КУпАП з конкретизацією суті порушення.

Крім того, доводи інспектора про відмову ОСОБА_1 надати документи для складання протоколу, не є обставиною, що свідчить про злісну непокору законній вимозі працівника поліції.

Оцінюючи надані по справі про адміністративне правопорушення докази, суд приходить до висновку, що з матеріалів справи не вбачається вчинення 21.03.2026 ОСОБА_1 дій, передбачених ст. 185 КУпАП, а саме вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, що є обов`язковою кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Отже, із зібраних матеріалів справи, які передано на розгляд до суду, встановлено, що такі матеріали справи не містять достовірних та беззаперечних доказів провини ОСОБА_1 .

При цьому протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ст.185, ч.1 ст.122-2 КУпАП не можуть бути визнані належними доказами по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені у них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

За таких умов, суд вважає, що використання як джерела доказу протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 для встановлення його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.185, ч.1 ст.122-2 КУпАП є недостатнім.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21 липня 2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява №25).

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Виходячи з наведеного, за відсутності достатніх доказів, які б беззаперечно та безсумнівно свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.185, ч.1 ст.122-2 КУпАП, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення за вказаними епізодами підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

При вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП виходить з наступного.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р. №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія до медичного закладу, ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто працівник поліції вказав підстави у зв`язку з якими він вважає, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та суд приходить до висновку, що він всупереч п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння виходячи з наступного.

З дослідженого судом відеозапису зі службового реєстратора поліцейського встановлено, що після переслідування транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 , під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що водію було повідомлено та неодноразово запропоновано пройти освідчення на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відмовився. Водночас останньому було запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі, на що він також відмовився. В подальшому водію були роз`яснені права та складені відповідні процесуальні документи.

ОСОБА_1 не надано доказів на підставі яких можливо прийти до висновку, що зміст відеозапису, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідає обставинам його складання.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що поліцейським на ім`я ОСОБА_1 було складено направлення на огляд водія в медичному закладі з метою виявлення алкогольного сп`яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.

Відповідно до зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №620524 ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом на 24 години.

За наведених обставин пояснення ОСОБА_1 про невизнання вини за вказаним епізодом суд до уваги не приймає та розцінює їх як обраний спосіб захисту, з метою уникнення від відповідальності.

ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не навів будь-яких заперечень чи доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі.

В ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що поліцейські, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, діяли упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, а ніж передбачені законодавством у випадку виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не навів суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надав суду жодних доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після зупинки керованого ним транспортного засобу, на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі відмовився та дій, спрямованих на реальну згоду пройти огляд на стан сп`яніння у супроводі працівників поліції, як це передбачено відповідними положеннями нормативно-правових актів, не вчинив.

Також суд зазначає, що відмова водія від проходження огляду з метою визначення стану сп`яніння є самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, незалежно від тверезості водія.

Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Застосовуючи вид адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП суд враховує особу порушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги, що ОСОБА_1 за віком та станом здоров`я є працездатним, раніше притягувався до адміністративної відповідальності, а тому беручи до уваги, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для його виховання та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також буде відповідати характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, 40-1, ч.1 ст.122-2, ст.130, ч.1 ст.247 КУпАП, ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -

постановила:

Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме у сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ст.185 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень.

Реквізити для сплати штрафу:

Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 18.06.2026 року.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.