Рішення № 137517946, 17.06.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/490/26

Номер провадження 2-о/556/83/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2026. Володимирецький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Котик Л.О.

присяжних Боровика В.П., Тарасюти Р.В.,

при секретарі Басик Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Володимирець цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просить оголосити померлим її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є її сином, та з перших днів війни був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Її син, ОСОБА_2 , проходив військову службу у інженерно-саперному відділенні військової частини НОМЕР_1 . Сапер 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно- саперної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 на підставі розпорядження командира НОМЕР_2 окремої інженерної бригади Сил підтримки ЗСУ №127/ПУ від 02.06.2023 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2023 року №58дск, виконував службові (бойові) завдання за призначенням в складі сил та засобів підпорядкування командувача ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (посвідчення про відрядження №396 від 02.06.2023 року).

ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання по інженерній розвідці, після штурму в районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_3 ОШБр №61/441/окп/дск від 28.08.2023 в складі штурмової групи солдат ОСОБА_2 - загинув.

ОСОБА_1 прийшло сповіщення від 04.09.2023 №3616 про те, що її син солдат ОСОБА_2 зник безвісти 30.08.2023, виконуючи завдання по захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області.

Враховуючи, що в ході проведення службового розслідування інформація про місцеперебування соладата ОСОБА_2 відсутня, на підставі абз.9, 10 ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» його визнано зниклим безвісти за особливих обставин (зник на території бойових дій), що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240201-76 від 01.02.2024 року.

Матеріали службового розслідування містять посилання на записи в Журналі бойових дій ВЧ НОМЕР_1 №24/дск/9 від 30.08.2023.

Також, у журналі бойових дій зафіксований факт зникнення солдата ОСОБА_2 під час бойового завдання в районі населеного пункту ОСОБА_3 . Матеріали службового розслідування, крім пояснень капітана ОСОБА_4 , містять пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_6 , які підтверджують вищевказані оставини.

Також, солдат ОСОБА_2 з часу зникнення не з`являвся за місцем проживання, не виходив на зв`язок з рідними.

З огляду на вищевикладені обставини, є всі достатні підстави вважати, що син заявниці - сапер 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, а саме під час виконання бойового завдання інженерної розвідки під час артилерійського обстрілу зі збройними формуваннями рф та пов`язані із захистом Батьківщини.

І лише у зв`язку із тим, що тіло солдата на даний час відсутнє, на підставі абз.9, 10 ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», його визнано зниклим безвісти за особливих обставин проте з приміткою «зник».

На підставі наведеного заявниця просить оголосити померлим її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чаква Володимирецького району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата, сапера 1 інженерно- саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно- саперної роти військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцем смерті с. Андріївка Бахмутського району Донецької області, Україна.

Вказана заява надійшла до суду 26 лютого 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16 березня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження.

20 квітня 2026 від заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 надійшло пояснення, де останні також просили залучити як заінтересовану особу - Міністерство оборони України.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року залучено як заінтересовану особу Міністерство оборони України.

18.05.2026 від Міністерства оборони України надійшло заперечення щодо заяви про оголошення фізичної особи померлою, (в порядку частини восьмої статті 212 ЦПК України) з наступних підстав. Заявниця свої вимоги обґрунтовує тим, що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходячи військову службу за мобілізацією та приймаючи безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України під час виконання бойового завдання в н.п. Андріївка Бахмутської міської територіальної громади, Бахмутського району, Донецької області зник безвісті 30 серпня 2023 року за особливих обставин, у зв`язку із чим просить суд ухвалити рішення про оголошення вказаної особи померлою.

З даного приводу представник Міноборони повідомляє суду про те, що правова позиція, яка наведена у змісті заяви про оголошення особи померлою викладена без врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 р. у справі № 755/11021/22.

Так, оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, технікоправовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 р. № 309 (далі - Наказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України.

До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди повинні використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Однак, станом на поточний момент Наказ № 309 втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 р. № 376 (надалі - Наказ № 376).

В свою чергу, у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 28 лютого 2025 р. № 376 наявний запис за № UA14020010030085322 активні бойові дії на території н.п. Андріївка, Бахмутської міської територіальної громади, Бахмутського району, Донецької області розпочались 15 вересня 2023 р. та станом на поточний момент не завершені. Отже, відлік шестимісячного строку встановлений частиною другою статті 46 ЦК України у даному випадку не розпочався та відповідно є передчасним звернення до суду першої інстанції із заявою про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підстві вищевикладеного просять відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлою. Розгляд справи провести за відсутності представника Міністерства оборони України.

18.05.2026 від представника заявника - адвоката Карпач О.М. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності та зазначила, що у додаткових поясненнях Міністерства оборони України зазначено про застосування 6 місячного терміну щодо завершення бойових дій на території, де загинув боєць. При цьому зазначається, що активні бойові дії в н.п. Андріївка розпочалися 15 вересня 2023 року і тривають по даний час. А згідно поданих документів ОСОБА_2 зник безвісти 30.08.2023 року. На цей час ця територія була окупована.

У постанові у справі № 615/129/25 від 29 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання моменту початку перебігу строку для оголошення фізичної особи померлою у ситуації, коли територія після завершення активних бойових дій стала тимчасово окупованою.

У даній постанові висловлена така правова позиція: тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Також у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини, під час проведення якого допитані свідки, які підтвердили обставини загибелі, а також документи кримінального провадження та відомості державних органів, що свідчать про відсутність особи за місцем проживання та відсутність інших даних про її перебування.

Верховний Суд констатував, що суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин і встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для оголошення померлим у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану. Натомість апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин справи й наданих сторонами доказів, в інший спосіб розтлумачив частину другу статті 46 ЦК України, в зв`язку з чим скасував рішення, яке відповідало вимогам законності й обґрунтованості.

Керуючись вищевикладеним, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про оголошення особи померлою. Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої перебіг шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, починається з моменту завершення активних бойових дій на території ймовірної загибелі особи і не залежить від подальшої окупації цієї території. Такий підхід забезпечує реалізацію прав осіб і виключає їх обмеження через статус території, підтверджуючи, що за наявності достатніх доказів вірогідної загибелі родичі не зобов`язані очікувати тривалий час чи деокупації, якщо активні бойові дії у місці ймовірної загибелі вже завершені або перейшли в іншу фазу.

Разом із тим Верховний Суд зазначив, що у справі, яка переглядається, територія, на якій відбулася ймовірна загибель військовослужбовця, після завершення активних бойових дій була окупована. Велика Палата Верховного Суду не формулювала висновку для ситуації, коли територія після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24).

Відповідно в даній ситуації територія була окупованою, а лише потім почалися активні бойові дії, що також не є класичною ситуацією, і тому вимагає індивідуального підходу та врахування обставин конктретної справи. Враховуючи вищевикладене, докази, які подані щодо відсутності будь яких відомостей про особу ймовірно загиблого як у місці його постійного проживання так і в зоні, де він зник, тривалий час відсутності будь яких відомостей, а також можливість застосування реальних механізмів для захисту прав членів сім`ї загиблого солдата, вважають можливим та достатньо обгрунтованим оголошення померлим солдата ОСОБА_2 .

Заявниця ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, заяву підтримують повністю.

Належним чином повідомлений представник Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Належним чином повідомлений представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, просили про розгляд справи у їх відсутності.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього, серії НОМЕР_4 .

Солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у інженерно-саперному відділенні військової частини НОМЕР_1 . Сапер 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно- саперної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 на підставі розпорядження командира НОМЕР_2 окремої інженерної бригади Сил підтримки ЗСУ №127/ПУ від 02.06.2023 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2023 №58дск, виконував службові (бойові) завдання за призначенням в складі сил та засобів підпорядкування командувача ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (посвідчення про відрядження №396 від 02.06.2023 року).

Матері солдата ОСОБА_1 прийшло сповіщення від 04.09.2023 №3616 про те, що її син солдат ОСОБА_2 зник безвісти 30.08.2023, виконуючи завдання по захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області.

Згідно Акту службового розслідування по факту зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , близько о 06 год. 00 хв. внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання інженерної розвідки біля н.п. Андріївка Бахмутського району Донецької області, зник безвісти солдат ОСОБА_2 .

На підставі розпорядження командира НОМЕР_2 окремої інженерної бригади Сил підтримки Збройних Сил України №127/ПУ від 02.06.2023, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_5 №58дск від 02.06.2021 військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в т.ч. сапер 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 виконував службові (бойові) завдання за призначенням в складі сил та засобів підпорядкування командувача ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (посвідчення про відрядження №396 від 02.06.2023).

Відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_3 ОШБА №61/441/окп/дск від 28.08.2023 штурмова група, в складі якої перебували да сапери 2 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , виконувала бойове завдання по інженерній розвідці після штурму в районі н.п. Андріївка Бахмутського району Донецької області. Під час виконання завдання група загородження потрапила під артилерійський обстріл, в результаті чого солдат ОСОБА_2 був поранений і його не вдалося евакуювати.

З пояснення командира 2 інженерно-саперної роти капітана ОСОБА_4 , стало відомо, що відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_3 ОШБр №61/441/окп/дск від 28.08.23 сапери 2 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_2 в складі штурмової групи в районі н.п. Андріївка Бахмутського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_5 виконували бойове завдання по інженерній розвідці після штурму. Орієнтовно о 05:30 30.08.2023 року почався артилерійський обстріл. Поступила команда «по-машинах» і солдат ОСОБА_6 , отримавши легку контузію, завантажився в транспортний засіб, де помітив відсутність солдата ОСОБА_2 та доповів про це водію. Після прибуття на точку евакуації та вивантаживши військовослужбовців, перший транспорт поїхав назад забирати поранених, так як другий транспорт було підбито. Забравши поранених та направившись на точку евакуації і цей транспорт було підбито, ніхто не вижив, через що доля солдата ОСОБА_2 залишається невідомою за відсутності інформації чи сідав він в цей транспорт.

Командир 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 пояснив, що 30.08.2023 отримав з командного спостережного пункту повідомлення, про поранення солдата ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання та підготовку пораненого до евакуації. Старший лейтенант ОСОБА_5 разом з бойовим медиком сержантом ОСОБА_7 вирушили на пункт евакуації. Приблизно за півтори години було отримано повідомлення про знищення транспорту евакуації.

Солдат ОСОБА_6 , який виконував бойове завдання разом з солдатом ОСОБА_2 повідомив, що в складі групи військовослужбовців з ОШБР 30.08.2023 о 05.30 прибули в район н.п. Андріївка. Під час виконання бойового завдання потрапили під сильний обстріл. Після команди старшого групи «відходимо» завантажилися до М-113 та направились на місце зосереджения, де при вигрузці він виявив відсутність солдата ОСОБА_2 та повідомив про цей факт водієві.

Таким чином, вищевказані військовослужбовці, у своїх поясненнях засвідчили факт виконання бойового завдання на вказаній в бойовому завданні території з проведення інженерної розвідки поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час виконання вищевказаними військовослужбовцями обов`язків військової служби в зоні бойових дій під час дії воєнного стану військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , а саме: сапером 2 інженерно-саперного відділення 3 інженерно-саперного взводу 2 інженерно-саперної роти солдатом ОСОБА_6 та сапером 1 інженерно-саперного відділення і інженерно-саперного взводу 2 інженерно-саперної роти солдатом ОСОБА_2 в складі групи військовослужбовців 3 ОШБр, а також підтвердили факт поранення сапера 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно-саперної роти солдата ОСОБА_2 та підтвердили факт невдалої спроби евакуації пораненого. На даний час можливості з`ясувати більш детальну інформацію немає.

Так як місцезнаходження солдата ОСОБА_2 на даний час невідоме в зв`язку з обставинами, які не дали можливості евакуювати його з місця події, вважати зниклим безвісти сапера 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно-саперної роти солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023181230000274, 05 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції №1 Вараського РВП ГУ НП в Рівненській області з заявою про вчинення злочину та повідомила, що її син ОСОБА_8 , зник безвісти в районі населеного пункту Андріївка Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.

Згідно Витягів з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20220201-76 від 01.02.2024, №20251222-3158 від 22.12.2025, ОСОБА_2 , 24.01.2024 надано статус особи, зниклої за особливих обставин зник на території бойових дій (під час воєнних дій).

Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , справжність підпису яких засвідчено секретарем виконавчого комітету Антонівської сільської ради, їх сусід ОСОБА_2 з серпня 2023 по даний час за місцем реєстрації не з`являвся та не підтримує з рідними ніких зв`язків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 297 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).

Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25)).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. (постанова Верховного Суду від 29.04.2026 по справі №615/129/25)

Як вбачається зі змісту наказу № 376 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року бойові дії на території населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, станом на поточний момент не завершені.

Разом з тим, надані заявницею докази, на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, у районі населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, дають підстави з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про оголошення померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України.

Аналогічного висновку про задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України, за умови доведення заявницею обставин справи, які дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть особи, дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (провадження № 61-12420св25).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведений той факт, що поблизу населеного пункту Андріївка Бахмутського району Донецької області, військовослужбовець, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісті. При цьому, зібрані у справі докази вказують на те, що ОСОБА_2 пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю та дають підстави припустити його загибель під час штурмових дій противника .

На думку суду, надані заявницею докази є належними, допустимими, доводять відповідні обставини та є достатніми для встановлення факту, що ОСОБА_2 зник безвісті саме під час бойових дій, за обставин, що дають підстави об`єктивно та обґрунтовано припустити його загибель.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, тому наявні підстави для її задоволення.

Оголошення померлим ОСОБА_2 необхідно заявниці, як матері, для отримання свідоцтва про смерть і отримання державної допомоги членам сім`ї загиблих захисників України та оформлення спадщини, яка залишилась після смерті останнього.

При цьому, суд роз`яснює заявниці, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Також як передбачено ч. 2 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

На підставі наведеного, керуючись ст. 46 Цивільного кодексу України, ст. ст. 247, 294, 305-308, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлим, задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Чаква Володимирецького району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата, сапера 1 інженерно- саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 2 інженерно- саперної роти військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_6 . Місцем смерті - с. Андріївка Бахмутського району Донецької області, Україна.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Присяжні: Тарасюта Р.В.

Боровик В.П.

Повне найменування учасників справи:

Заявниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; Міністерство оборони України, місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ:00034022.