Рішення № 137517745, 18.06.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.06.2026Справа № 545/5719/24 Провадження № 2-а/554/39/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м. Полтави в складі:

головуючий суддя: Сініцин Е.М.

за участю секретаря: Кувіти М.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що 18 грудня 2024 року інспектором Департаменту патрульної поліції відносно нього було винесено постанову ЕНА №03686804 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340,00 гривень.

Як вбачається з інформації зазначеної у додатку «Кабінет водія» та в додатку «Дія», ОСОБА_1 , 18.12.2024, о 21 год. 19 хв., в м. Полтава, по вул. 23 вересня, 21, керував транспортним засобом HYUNDAI TIBURON, з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. 15.9 (е) ПДР України.

Постанову він не отримував.

Постанову ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року винесену відносно нього вважає незаконною.

Так, інспектор виніс постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП при цьому не надав можливості скористатися юридичною допомогою, не переніс розгляд справи та не направив справу за місцем його проживання, чим порушив ст.268 КУпАП.

Він дійсно здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, однак, зупинка була вимушеною, з включенням на автомобілі світлових знаків аварійної сигналізації.

Поліцейський не здійснив розгляду справи згідно чинного законодавства, не дав можливості ознайомитися з доказами, які підтверджують його вину, не взяв до уваги жодного клопотання, не здійснив жодних замірів на місці події, не встановлював, від якого об`єкта він здійснив відлік довжини ближче 30 метрів та якою, відповідно, є відстань від посадкового майданчику для зупинки маршрутних ТЗ.

Він заперечував свою вину, а поліцейський не склав протокол.

Зупинка маршрутних транспортних засобів позначається дорожніми знаками 5.41.1 «пункт зупинки автобуса» та 5.43.1 «пункт зупинки тролейбуса».

Однак на місце відсутні дорожні знаки, а сама наявність посадкового майданчика та його межі не створює складу правопорушення.

Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати постанову ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Недогорського Антона Руслановича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340,00 гривень, провадження по справі закрити.

Позивач про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник Департаменту патрульної поліції про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, направив до суду відзив, у якому зазначив про непогодження з позовними вимогами, про повне виконання інспектором вимог закону при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, вказував на правові підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Зазначав про правові підстави розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Також послався на висновки Верховного Суду у справі № 487/2179/17 від 07.11.2019 року.

Крім того, вказали, що позивач здійснив зупинку безпосередньо на посадковому майданчику для зупинки маршрутного транспорту, тому заміри відстані 30 м недоречні.

Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлені наступні обставини.

В Постанові ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року зазначено: ОСОБА_1 , 18.12.2024, о 21 год. 19 хв., в м. Полтава, по вул. 23 вересня, 21, керував транспортним засобом TOYOTA VENZA, номерний знак НОМЕР_1 , належність ОСОБА_2 , здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. 15.9 (е) ПДР України.

Досліджуючі надані відповідачем відеозаписи, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , 18.12.2024 року, о 21 год. 19 хв., в м. Полтава, по вул. 23 вересня, 21, керував транспортним засобом HYUNDAI TIBURON, номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. 15.9 (е) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Доводи позивача, що він здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, однак, зупинка була вимушеною, з включенням на автомобілі світлових знаків аварійної сигналізації, спростоване відеозаписом з якого вбачається, що ОСОБА_1 зупинив автомобіль для висадки пасажиру, якій в подальшому палив та підходив до автомобіля, тобто приймав пасивну участь під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Водієм ОСОБА_1 були включенні на автомобілі світлові знаки аварійної сигналізації лише після того, яка автомобіль працівників поліції зупинився за автомобілем позивача.

В пунктах 37-45 Висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 487/2179/17 від 07.11.2019 року зазначено, що «згідно з пунктом 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. У пунктах 3.4, 3.5, 3.6 Галузевих будівельних норм (ГБН) В.2.3-218-550:2010 визначено, що зупинки маршрутного транспорту (зупинки) - це відповідно обладнані на автомобільних дорогах місця зупинок для автобусів загального призначення, тролейбусів та маршрутних таксі; зупинковим майданчиком є спеціально влаштований за межами проїзної частини дороги, на узбіччі, майданчик (напівмайданчик) з твердим покриттям для зупинки відповідних маршрутних транспортних засобів; посадковим майданчиком є ділянка з твердим покриттям примикає до зупинкового майданчика і вища за нього на 0,15 м - 0,25 м, призначені очікування і висадки пасажирів маршрутного транспорту.

Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-218-550:2010 основними елементами зупинок є:

- зупинковий майданчик, який влаштовують на дорогах і на ділянках доріг у населеному пункті або зупинковий напівмайданчик, який допускається застосовувати за певних умов тільки в населеному пункті;

- посадковий майданчик;

- павільйон;

- відповідні дорожні знаки, огородження та розмітка.

Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»:

- 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів.

- 5.41.2 «Кінець пункту зупинки автобуса». Знак може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки автобуса.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що відповідні дорожні знаки є елементами саме зупинки маршрутного транспорту, як і посадковий майданчик.

Водночас, аналіз диспозиції норми, установленої пунктом 15.9 «е» ПДР України, дає підстави для висновку про заборону зупинки ближче 30 м саме від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а не власне зупинки маршрутних транспортних засобів. Тоді як наявність дорожніх знаків - це елемент саме зупинки маршрутних транспортних засобів, а не посадкових майданчиків.

Судами попередніх інстанцій установлено наявність посадкового майданчика на відстані менше 30 м від зупинки позивача.

Відповідно до наведених вище визначень посадковий майданчик передбачає обов`язкову наявність і зупинкового майданчика. Вказані елементи дороги за своєю характеристикою однозначно видимі для учасників дорожнього руху.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність дорожніх знаків 5.41.1 або 5.41.2 як на підставу неможливості розрізнити (розпізнати) наявності зупинки маршрутного транспорту. Відсутність вказаних знаків не виключає вину позивача щодо зупинки автомобіля ближче 30 м від посадкового майданчика».

Відповідно, суд вважає, що відсутність знаків на зупинці маршрутних транспортних засобів, не виключає вину позивача.

А ствердження позивача про те, що працівники поліції не здійснили замір відстані є безпідставним, оскільки автомобіль був ним зупинений безпосередньо напроти зупинки, що виключає необхідність заміру відстані 30 м, як про це вірно зазначає відповідач.

Більш того, сам позивач, усвідомлюючи незаконність своїх дій внаслідок зупинення автомобіля на посадковому майданчику став виправдовуватись перед працівниками поліції, а також в позовній заяві, зазначаючи, що зупинка була вимушеною, з включенням на автомобілі світлових знаків аварійної сигналізації.

Позиція позивача відносно того, що поліцейський не здійснив розгляд справи згідно чинного законодавства, не дав можливості ознайомитися з доказами, які підтверджують його вину, не взяв до уваги жодного клопотання, спростоване відеозаписами, де чітко доведено роз`яснення інспектором ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, в тому числі і про можливість скористатися правом на правову допомогу.

Водієм ОСОБА_1 не заявлялись клопотання, лише була виловлена незгода з винесеною постановою.

Більш того, інспектор вручав позивачу постанову на місці адміністративного правопорушення, але водій не забажав її отримувати.

Право та порядок використання поліцейським нагрудної відеокамери передбачено пп. 2 п.4.1 розділу IV Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 р. за № 4/1 та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію».

В Постанові ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року зазначено, що адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення зафіксовані відео з відеореєстратора та відео нагрудної камери № 469265, суд вважає їх належними та допустимими доказами.

Зазначення позивачем, що він заперечував свою вину, а поліцейський не склав протокол, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

В ч.2 ст.9 КАС України закріплено - Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень необхідно вийти за межі позовних вимог, тим більше, що позивач оскаржував зміст постанови, що не була ним отримана, хоча і з його вини.

Відповідно до ст.283 КУпАП «Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Тобто, стаття 283 КУпАП вимагає необхідність зазначення в постанові транспортного засобу, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак).

В Постанові ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року вказаний транспортний засіб (марка, модель, номерний знак) які не відповідають дійсним.

Так, в Постанові ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року зазначений транспортний засіб TOYOTA VENZA, номерний знак НОМЕР_1 , належність ОСОБА_2 , однак, судом встановлено, що адміністративне правопорушення, згідно відео та доповнення до постанови від 19.12.2024 року, було скоєне водієм транспортного засобу HYUNDAI TIBURON, номерний знак НОМЕР_2 .

Невідповідність зазначеного транспортного засобу дійсному - є порушенням ст.283 КУпАП.

За встановлених обставин Постанова ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року підлягає скасуванню.

Сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Що стосується Доповнення до Постанови ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року, що здійснено інспектором Щербань Д.В. 19.12.2024 року, то суд зазначає, як вірно зазначив інспектор, положення КУпАП не регулюють порядок виправлення описок в постанові.

За аналогією права, на яку натякає інспектор, однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Рішення не може бути змінено або скасоване.

Опискою вважається зроблена органом механічна (мимовільна, випадкова) помилка, яка допущена під час його письмово вербального викладу, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), що мають вплив на зміст рішення та його виконання, а виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Очевидною арифметичною помилкою визнається помилка у вчиненні результату підрахунку: пропущення цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, не може бути виправлене в порядку, передбаченому цією статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.

Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених органом при складанні постанови, орган не вправі змінювати зміст постанови, в жодному випадку не дозволяється під виглядом виправлення недоліків постанови вносити будь-які зміни до її змісту.

Суд вважає, що невірне зазначення в постанові транспортного засобу (марки, модель, номерного знаку), є не встановленням об`єктивної сторони правопорушення.

Тобто, один з фундаментальних елементів складу правопорушення не встановлений.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Постанова ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року, винесена з порушенням статті 283 КУпАП, тому вона підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки Постанова ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року скасована, то суд закриває провадження по адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 7, 210, 247, 268, 283, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову ЕНА №03686804 від 18 грудня 2024 року винесену інспектором Департаменту патрульної поліції відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340,00 гривень скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого адміністративного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Департамент патрульної поліції, місцезнаходження 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код в ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: Е.М. Сініцин.