Рішення № 137516131, 17.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1868/26

381/1828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участісекретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

В березні 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №661357306 від 01.02.2022 у розмірі 13 099,75 грн., а також, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №661357306 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, за умовами якого позичальнику надано кредит на суму 5 000,00 грн., який у подальшому збільшено до 9 500,00 грн. Позичальник зобов`язалася одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитор своє зобов`язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав, але останньою кредит не погашається. У зв`язку з порушенням умов договору у відповідачки виникла заборгованість в розмірі 13 099,75 грн., що складається із 9 500,00 грн. -заборгованості по кредиту та 3 599,75 грн. - заборгованості по відсоткам. У зв`язку із цим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 цивільна справа надійшла в провадження судді Ковалевської Л.М.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін, а також, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.

17 квітня 2026 року з АТ «Райффайзен Банк» надійшла витребувана судом інформація, а саме, що у банку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 емітована банківська картка НОМЕР_2 та надано виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 (банківська картка НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 по 01.03.2022.

27 квітня 2026 року відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому вона просила відмовити у задоволенні цивільного позову в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини. 01.02.2022 між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір. А 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» да ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір відступлення прав вимоги, який 30.10.2023 відступив усі права ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а 11.07.2025 укладено договір про відступлення прав вимоги з ТОВ «ФК «ЕЙС». Відповідачка зазначає, що відступлення права вимоги на користь третіх осіб відбулося із суттєвим порушенням вимог діючого законодавства, тому ТОВ «ФК «ЕЙС» не отримав прав позикодавця, а сам кредитний договір є належним виконаним перед первісним кредитором. Також, відповідачка вказала, що у поданій до суду позовній заяві та доданих до неї копіях документів позивач обов`язок доведення обставин справи не виконав, доводи про відступлення права вимоги до укладення договору позики є недостовірними, а подані на його підтвердження докази нечитабельні. Відповідач вважає, що за таких умов заявлені у цивільному позові вимоги про стягнення заборгованості не можуть бути задоволені, оскільки грунтуються на недостовірних відомостях, не містять належного розрахунку, з доданих позивачем доказів неможливо встановити обставини справи.

01.05.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача Сахаровою О.І. направлено до суду відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 13 099,75 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що з урахуванням визначених строкіцв дії Договору факторингу від 28.11.2018 та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всьаого часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Право вимоги право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ Таліон Плюс 05.05.2022, тобто після укладання Кредитного договору № 661357306 від 01.02.2022. Отже, відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Слід зазначити, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 661357306 від 01.02.2022. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Представник позивача зазначає, що враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

11.05.2026 до канцелярії суду відповідач подала клопотання про розгляд справи в її відсутність та письмові пояснення в яких просить в щадоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» відмовити в повному обсязі, посилаючись на не доведеність представником позивача вимог позовної заяви через долучені до позову не читабельні копії документів.

17.06.2026 на електронну пошту суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи в її відсутності. Просила взяти до уваги її позицію викладену у відзиві та письмових поясненнях. В позові відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №661357306 на суму 22000 грн 00 коп, та надано перший транш в сумі 5 000,00 грн., строк повернення до 03.03.2022, зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, передбачених п.1.9 договору.

Відповідачем підписано Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV64В5U.

Також, позивачем надано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту.

Вказаний договір та паспорт було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію», про що надано довідку.

Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 9 500,00 грн., що підтверджується Платіжними дорученнями переказу коштів згідно договору №661357306 від 01.02.2022 (а.с.27-30).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №661357306 від 01.02.2022, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022.

Позивачем, також, надано Додаткову угоду №19 до вказаного договору, згідно якої строк дії договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, Додаткову угоду №26 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції, Додаткову угоду №27 до вказаного договору, згідно якої строк дії договору закінчується 31.12.2022 включно, Додаткову угоду №31 до вказаного договору, згідно якої строк дії договору закінчується 31.12.2023 та копію Додаткової угоди №32 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції.

30.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №661357306 від 01.02.2022, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023.

В подальшому, 11 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14.07.2025 до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13 099,75 грн., що складається з: 9 500,00 грн. -заборгованості по кредиту та 3 599,75 грн. - заборгованості по відсоткам.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що відступлення права вимоги на користь третіх осіб відбулося із суттєвим порушенням вимог діючого законодавства, та ТОВ «ФК «ЕЙС» не отримав прав позикодавця, а сам кредитний договір є належним виконаним перед первісним кредитором, а також, неповідомлення її первісним кредитором боржника про заміну кредитора, з огляду на наступне.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

Так, за умовами договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не замінює попередній (п. 2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Враховуючи вищевикладене, договори факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та докази направлення такого повідомлення відповідачу за кожним із договорів факторингу, що відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З системного аналізу положень ст. 516 ЦК України вбачається, що неповідомлення первісним кредитором боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, а лише тягне за собою ризик несприятливих наслідків для нового кредитора у вигляді невиконання боржником обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Тобто неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статей 626 ,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено,що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме 01.02.2022 надало відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн., 16.02.2022 в сумі 1 500,00 грн., 16.02.2022 в сумі 1 000,00 грн., 24.02.2022 в сумі 2 000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на карту НОМЕР_2 .

За розрахунком, наданим позивачем, який є предметом спору у справі, відповідач має борг в розмірі 13 099,75 грн., що складається із 9 500,00 грн. - заборгованості по кредиту та 3 599,75 грн. - заборгованості по відсоткам.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню не виконала, а отже зобов`язана повернути позивачу, який набув право вимоги за Договором кредитної лінії №661357306 від 01.02.2022, борг в розмірі 13 099,75 грн., що складається із 9 500,00 грн. - заборгованості по кредиту та 3 599,75 грн. - заборгованості по відсоткам, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. що розраховано із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що понесені ним судові витрати включають в себе, крім судового збору, витрати за правову допомогу, згідно ст. 137 ЦПК України, у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, Протокол погодження вартості послуг як додаток до вказаного договору, Додаткову угоду №25770946779 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, датовану 01 вересня 2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на суму 7 000,00 грн., з яких за складання позовної заяви 5 000,00 грн., вивчення матеріалів справи 1 000,00 грн., підготовка адвокатського запиту 500,00 грн., підготовка клопотання про витребування інформації 500,00 грн.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 911/3586/21, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 7 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

За таких обставин, беручи до уваги задоволення позову, дотримуючись принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд прийшов до висновку про можливість зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача до 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81, 133, 137, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, заборгованість за Договором кредитної лінії №661357306 від 01.02.2022 в розмірі 13 099,75 грн., що складається із 9 500,00 грн. - заборгованості по кредиту та 3 599,75 грн. - заборгованості по відсоткам

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн. та сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА