Рішення № 137516122, 16.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2256/26

381/2428/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря: Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (далі позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №72968882 в розмірі 21 312,50 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача обгрунтовує позовні вимоги тим, що 27.11.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72968882.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер телефону відповідача.

Відповідно до умов укладеного договору позикодавець надав позичальникові у позику грошові кошти у сумі 7 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти, комісію, на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, комісії, однак у вказаний термін відповідач кошти не повернула, проценти не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

03.04.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу №033-030423, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі прав вимоги.

В подальшому, 17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» приймає належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі прав вимоги.

Відповідач не виконав свого обов`язку за договором позики, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» за договором позики № 72968882 від 27.11.2022 в сумі 28 000,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 250,00 грн сума заборгованості за відсотками, 15 750,00 грн комісія.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №72968882 від 27.11.2022 у сумі 28000,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 5 250,00 грн. заборгованість за відсотками; 15 750,00 грн. заборгованість за комісією, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та судові витрати пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

13 травня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів та інших нарахувань, зазначивши, що умовами кредитного договору було погоджено повернення 8 575,00 грн, що не відповідає заявленій до стягнення сумі.

Вказувала, що на момент укладення та виконання кредитного договору чоловік відповідачки проходив військову службу, тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню.

Також зазначала, що нарахування процентів після закінчення строку кредитування суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», ЦК України та правовим висновкам Верховного Суду щодо неможливості одночасного застосування статей 1048 та 625 ЦК України.

Крім того, вважала завищеними та неспівмірними заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Просила задовольнити позов частково, стягнувши лише 7 000,00 грн основного боргу та зменшити витрати на правничу допомогу до 2 500,00 грн.

16 червня 2026 року відповідачка через систему «Електронний суд» подала клопотання в якому просила розглянути справу за її відсутності, позов задовольнити частково та стягнути 8 575,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основний борг та 1 575,00 грн - проценти за 30 днів кредитування відповідно до умов кредитного договору. Зазначала, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування за прострочене користування кредитними коштами, стягненню не підлягають з огляду на положення Закону України «Про споживче кредитування», ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Також, просила зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу з 12 000,00 грн до 2 500,00 грн, вважаючи їх неспівмірними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись зі змістом позову, та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що 27.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №72968882, з додатком № 1 (а. с. 9-12, 13-14).

Вказаний договір та додаток підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором WLMqiku1h1.

Згідно пунктів 2.1-2.4 договору, сума позики 7 000 гривень, строк позики 30 днів, фіксована процентна ставка (базова) 2,5 % в день,знижена процентна ставка 0,75 % в день, проценти за понадстрокове користування кредитом 2,70 % в день. Пеня 2,70 % в день.

Також, 27.11.2022 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором WFouoysj6P, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у кредитному договорі (а.с. 15-17).

Відповідачем не надано доказів для спростування факту укладення договору позики на зазначених вище умовах.

До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт надання грошових коштів в борг відповідачу у сумі 7 000,00 гривень.

В п. 28. Договору позики, позичальник вказала номер електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно копії платіжної інструкції ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» edae22f1-621e-4fa3-9e06-73b1ae0cc961 27.11.2022 на номер платіжної картки НОМЕР_1 зараховано суму в розмірі 7 000,00 грн; відправник: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 23).

Відповідач факт отримання грошових коштів в борг не заперечує.

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

03.04.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату, а ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі прав вимоги (а.с. 33-39).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №11/04/23 до Договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28 000,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 000,00 грн сума заборгованості за процентами (а.с. 46).

17.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу №17/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» приймає належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі прав вимоги (а.с. 49-57).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28 000,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 000,00 грн сума заборгованості за процентами (а.с.68).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначених договорів факторингу та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором позики № 72968882 від 27.11.2022.

Таким чином, право вимоги за Договором позики №72968882 від 27.11.2022 перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договорів факторингу.

Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок кредитної заборгованості, який не спростований відповідачем, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів повного чи часткового виконання зобов`язань за договором відповідач не надав.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики №72968882 від 27.11.2022, станом на 11.04.2023 заборгованість становить 28 000,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 000,00 грн сума заборгованості за процентами (а.с.18-21).

Суд вважає, що спірні правовідносини сторін врегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору позики та додаткової угоди до нього у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їхню нікчемність, суд приходить до висновку, що договір позики №72968882 від 27.11.2022 є регулятором спірних правовідносин сторін спору, в межах якого існує зобов`язання відповідача сплатити суму позики та проценти за користування нею.

Аналізуючи фактичні та правові підстави для заміни кредитора у спірному зобов`язанні, суд зазначає наступне.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно приписів частини 1 статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів частини 1 статті 1177 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Системний аналіз зазначених правових норм засвідчує, що договір відступлення права вимоги, а також договір факторингу, є підставою для заміни сторони в зобов`язанні, в тому числі й кредитора.

При цьому, з огляду на презумпцію правомірності правочинів та враховуючи межі судового розгляду, передбачені статтею 13 ЦПК України, за відсутності заперечень відповідача щодо правомірності та чинності означених вище договорів факторингу та за відсутності відомостей про їх нікчемність, суд приходить до переконання, що позивачем правомірно отримано право вимоги до відповідача за договором позики № 72968882 від 27.11.2022.

За відсутності доказів повного чи часткового виконання зобов`язань відповідачем щодо повернення суми позики, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 000 гривень розмір позики (тіло позики). Отже, позовні вимоги в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню.

Також, суд погоджується з твердженнями позивача про необхідність стягнення на його користь процентів за користування позикою, проте вважає, що проценти мають бути стягненими виключно в межах 30-денного строку, визначеного в договорі позики.

Зокрема, як зазначалось вище, за змістом договору позики № 72968882 від 27.11.2022 строк позики 30 днів, щоденна процентна ставка за користування коштами 2,5 %.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість зі сплати процентів становить 21000,00 гривень, проценти нараховані за період з 27.11.2022 до 27.03.2023 включно, тобто за 120 днів (а. с. 18-21).

Договір не містить умов щодо його пролонгації чи автоматичної пролонгації.

Разом із тим, згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВПВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом (позикою) припиняється після визначеного договором строку кредитування (строку користування позикою).

Оскільки згідно з договором позики №72968882 від 27.11.2022 строк позики 30 днів, щоденна процентна ставка за користування коштами 2,5 %, то проценти за користування позикою можуть нараховуватися виключно в межах цього строку.

Умови договору позики не містять правил щодо автоматичної пролонгації строку користування коштами позичальником та можливості збільшення строків нарахування процентів та суму позики.

Зі змісту пункту 5.2 договору позики слідує, що позичальнику зрозумілі умови продовження строку користування позикою (пролонгація) та умови застосування авто пролонгації, що визначені Правилами надання грошових коштів у позику.

Однак, долучена до матеріалів справи редакція «Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не підписана відповідачем, як позичальником, в тому числі й шляхом використання електронного цифрового підпису.

Матеріали справи не містять безспірних підтверджень, що саме така редакція правил надавалась відповідачу для ознайомлення чи була розміщеною на сайті первісного кредитора станом на дату укладення договору позики. Тому цей документ не може бути регулятором відносин сторін спору і встановлювати правила продовження строку користування позикою і нарахування відсотків.

За відсутності підстав для продовження строку користування коштами і нарахування процентів, проценти за користування позикою можуть бути нарахованими виключно в межах 30- денного строку, визначеного договору позики, як строк кредитування.

У відповідності до приписів частини 1 статті 253 ЦК України, перебіг строку користування коштами розпочинається на наступний день від дати укладення договору позики, з 28.11.2022 і закінчується 27.12.2022, що є останнім днем користування позикою, за який також нараховуються проценти.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд за основу приймає розрахунок відповідача за період з 27.11.2022 до 26.12.2022, вважаючи зазначений розрахунок арифметично правильним та не спростованим відповідачем.

Разом з тим, судом встановлено, що чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 проходить військову службу в лавах Збройних Сил України по мобілізації з 23.09.2022, що підтверджується копією довідки форми 5 №10/662 від 17.11.2025 (а.с. 124).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.06.2021, виданого Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що дійсно ОСОБА_1 з 05.06.2021 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) зокрема визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На даний час в Україні діє особливий період воєнний стан.

Разом з тим суд зауважує, що редакція п. 15 ст. 14 Закону № 2011 в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців набрала чинності 18.05.2024. Тобто пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону № 2011, поширюються на ОСОБА_1 , як на дружину військовослужбовця, з 18.05.2024.

Суд бере до уваги, що відповідач у клопотанні від 16.06.2026 просила задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з неї на користь позивача заборгованість у сумі 8 575,00 грн, з яких тіло кредиту 7 000,00 грн та відсотки у сумі 1 575,00 грн, згідно погоджених сторонами умов кредитування у додатку №1 до договору позики, умов таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором позики.

Проте, суд зазначає, що пунктом 15 договору позики визначено, у разі якщо позичальник не дотримується умов Офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT») та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), знижена процентна ставка, визначена п. 2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3. п. 2 договору. В такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником в повному обсязі за весь період строку позики.

Тому, заборгованість за процентами становить 5 250,00 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15750,00 грн комісії, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що умовами Договору позики, який укладено сторонами не передбачено сплату позичальником комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги те, що сторони уклавши кредитний договір погодили істотні умови договору, а сплата позичальником комісії не передбачена умовами договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15750,00 грн комісії до задоволення не підлягають.

Отже, загальний розмір заборгованості становить 12 250,00 гривень (7 000,00 гривень + 5 250,00 гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 28 000,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 12250,00 грн, що становить 44% від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1171,46 грн, що складає 44 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Богомолов В.В. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 12000,00 грн (а.с. 88-94).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачка просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 500,00 грн, оскільки вважає витрати неспівмірними та не обґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 5000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, відповідачем не доведено не співмірність заявлених судових витрат, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 2200,00 грн, що складає 44 % від 5000,00 грн.

В частині стягнення в відповідача на користь позивача витрат за відправку документів відповідачу в розмірі 381,74 грн, суд зазначає, що вказані витрати відповідно ч.3 ст.133 ЦПК України не відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, у зв`язку з чим стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики № 72968882 від 27.11.2022, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321, суму заборгованості за договором позики №72968882 в розмірі 12 250 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, що складається з: 7 000 гривень заборгованість за тілом позики, 5 250 гривень - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» 2 200,00 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» 1 171,46 гривню, як компенсацію сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Ковалевська