Рішення № 137515517, 17.06.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/358/26 Провадження № 2/358/622/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

1.Стислий виклад позиції позивача

До Богуславського районного суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс № 407) з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок та судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачем за допомогою Веб-сайту позивача (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1392-8915.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 1000,00 грн., строк кредитування - 365 днів, базовий період - 21 день, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка - 1,45 % в день, стандартна відсоткова ставка - 1,45 % в день, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, вказаний нею в особистому кабінеті.

Відповідачка зобов`язання за договором не виконала, в наслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором № 1392-8915 від 09.05.2024 у розмірі 6 442, 50 грн.,що підтверджується розрахунком заборгованості, з яких позивач просить стягнути 5 000, 00 грн., з яких: 1 000, 00 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 4 000, 00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також просили стягнути судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. зі сплати судового збору.

2. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 09.03.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 56)

10.03.2026 у відповідності до частини восьмої статті 187 ЦПК України суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до отриманої відповіді № 2442223 від 10.03.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адерсою: АДРЕСА_2 (а.с. 57).

Встановивши невідповідність заяви вимогам ЦПК України, 10.03.2026 суддя постановила ухвалу про залишення позову без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали.

З довідки про доставку електронного листа вбачається, що копію ухвали суду від 10.03.2026 про залишення позовної заяви без руху доставлено 12.03.2026 о 11:28:42 до його електронного кабінету одержувача - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

За таких обставин, відповідно до правилам обчислення строків, визначеними ЦПК України, позивач мав усунути недоліки позовної заяви до 17.03.2026 включно.

17.03.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Ярощук Д.С. подала до суду заяву про усунення недоліків. (а.с. 64-74).

Таким чином, на виконання ухвали від 10.03.2026 позивач усунув недоліки у встановлений законом строк.

Ухвалою судді від 19.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23 квітня 2026 року о 15 год. 30 хв., яке в подальшому було відкладено востаннє на 17 червня 2026 року о 15 год. 00 хв. (а.с. 75-76, 85).

У судове засідання, призначене на 17.06.2026 представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 17.06.2026, не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про оголошення перерви або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, причини неявки суду не повідомлені, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Матеріалами справи підтверджується, що суд здійснював повідомлення відповідачки у передбачений законом спосіб шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися з відміткою «Адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника; аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19 та від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який здійснює комунікацію з учасником справи через повідомлені ним засоби зв`язку, діє правомірно та добросовісно, а тому застосовується презумпція обізнаності особи про направлені їй судові повідомлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, однак своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді не скористалася.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 09.05.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1392-8915. Позичальником договір підписано шляхом введення одноразового ідентифікатора С6514 (а.с. 12-21).

За умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання відкрити відповідачу кредитну лінію для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 1 000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період - 21 день, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту, знижена відсоткова ставка - 1,45 % в день, стандартна відсоткова ставка - 1,45 % в день.

Згідно з п.5.1 Умов договору про відкриття кредитної лінії № 1392-8915 від 08.06.2024, відповідач зобов`язався повернути кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 4.13 Умов договору дата повернення (виплати) кредиту 08.05.2025.

Згідно з п. 4.9 Умов договору, сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу кредиту Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначні графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів.

До договору про відкриття кредитної лінії № 1392-8915 від 09.05.2024, позивачем долучено правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 22-29, 30-32).

Позивач стверджує, що свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 1 000, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Видача коштів за кредитним договором № 1392-8915 від 09.05.2024 здійснювалась за допомогою системи LiqPay, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, виданою директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанцією про перерахування платежів через системи LiqPay на підставі договору № 1392-8915, від 09.05.2024 (а.с. 33,34).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1392-8915 від 09.05.2024 станом на 13.01.2026 становить 6 442, 50 грн., з яких: 1 000, 00 грн. заборгованість за кредитом, 5 292, 50 грн. заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 35-42).

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у сумі 1 442, 50 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 5 000, 00 грн.

При цьому, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1392-8915 від 09.05.2024 у розмірі 5 000, 00 грн., з яких: 1 000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 000, 00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано.

4. Застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

На підставі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на положення ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

5.Мотиви та висновки суду

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 77, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, зобов`язаний надати належні та допустимі докази на підтвердження факту надання позичальнику кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законодавства, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» особа, яка отримала оплату відповідно до умов електронного договору, повинна надати документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування відповідачці коштів за кредитним договором № 1392-8915 від 09.05.2024, квитанцію LiqPay та розрахунок заборгованості.

Оцінюючи зазначені докази у сукупності, суд виходить з того, що довідка про перерахування коштів є документом, складеним самим позивачем, а тому сама по собі не може підтверджувати факт отримання відповідачем кредитних коштів. Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 266/4900/21, у якій зазначено, що довідки, розрахунки заборгованості та інші документи, складені кредитором, самі по собі не підтверджують факту надання кредитних коштів та не можуть замінювати належні докази здійснення платіжної операції.

Надана позивачем квитанція LiqPay підтверджує здійснення переказу коштів на рахунок із зазначеним у них IBAN. Разом з тим сам по собі факт здійснення переказу коштів не свідчить безумовно про отримання таких коштів саме відповідачкою.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належності відповідачу електронного платіжного засобу, реквізити якого частково зазначені у кредитному договорі як НОМЕР_1 , а також не містять доказів того, що рахунок (IBAN), зазначений у квитанціях LiqPay, відкритий саме на ім`я відповідачки.

Надані позивачем документи не містять відомостей про власника відповідної банківської картки або рахунку, а матеріали справи не містять довідки банку, виписки за рахунком, договору банківського обслуговування чи інших документів, які б дозволяли достовірно встановити належність зазначеного рахунку або платіжного засобу відповідачці.

Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів та наявність заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, а також у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, саме кредитор зобов`язаний довести факт отримання позичальником кредитних коштів належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій.

Однак матеріали справи не містять виписки за рахунком відповідача або інших банківських документів, які б підтверджували належність відповідачці рахунку, зазначеного у квитанції LiqPay, та зарахування на нього кредитних коштів.

Надані позивачем документи не містять сукупності відомостей, які б дозволяли встановити повний рух кредитних коштів від кредитодавця до відповідача та достовірно підтвердити, що кінцевим отримувачем переказу є саме відповідач. За таких обставин подані докази не можуть вважатися достатніми для підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у розумінні наведених норм закону.

Крім того, позивачі зобов`язані подати докази разом із позовною заявою (частина друга статті 83 ЦПК України). У разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі звернутися до суду з клопотанням про їх витребування (частина перша статті 84 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не зазначало про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою з поважних причин, не заявляло клопотань про забезпечення доказів чи їх витребування, у тому числі від банківської установи або платіжної системи.

Відповідно до принципу змагальності цивільного процесу обов`язок доказування покладається на сторони спору, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився належними йому процесуальними правами, не подав достатніх доказів на підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів та не заявив клопотань про витребування таких доказів, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 1392-8915 від 09.05.2024, оскільки матеріали справи не містять належних доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача та доказів належності відповідачу платіжного засобу, на який, за твердженням позивача, було здійснено переказ коштів.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази з власної ініціативи лише у випадках, прямо передбачених законом.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором № 1392-8915 від 09.05.2024 у заявленому до стягнення розмірі, а тому в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення суд обов`язково зазначає про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У випадку відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-283, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс № 407.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя К. І. Буравова