Ухвала суду № 137515349, 18.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1812/25

провадження 2/287/1089/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1

11.03.2026 року ухвалою Олевського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі до його звільнення з військової служби. Відповідач в заяві зазначив, що призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022 та зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення. На підтвердження проходження військової служби надає відповідну довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.03.2026 № 1235.

05.05.2026 року на запит суду від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за вих. №1587 від 05.05.2026 року надійшло повідомлення зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до УПУ №69/2022 «Про Загальну мобілізацію» призваний 08.03.2024 року до лав ЗСУ та на даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 ТрО.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд дослідив письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Правила, визначені п. 2 ч. 2 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

За нинішньої редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів ст. 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Таким чином, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.

Отже, під час застосування правил п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.

Відповідно довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за вих. № 1587 від 05.05.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022 року призваний 08.03.2024 року до лав ЗСУ та на даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 ТрО.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявна інформація про те, що відповідач ОСОБА_1 на даний момент перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, суд доходить висновку, що наявні, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, підстави для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 251, 252, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі №287/1812/25 - задовольнити.

Зупинити провадження в цивільній справі №287/1812/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У разі припинення перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, або за наявності іншої інформації щодо відповідача, зобов`язати учасників справи не пізніше наступного дня повідомити про такі обставини Олевський районний суд Житомирської області.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Суддя: Л. В. Винар