Ухвала суду № 137515345, 18.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/561/25

провадження 2/287/906/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.03.2026 на адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ткачука В.В. про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з служби у складі Збройних Сил України. На підтвердження проходження військової служби надає копію військового квитка ОСОБА_1 та довідку ЗСУ військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2026 року № 1664/1, в якій зазначено, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 22.03.2025 року по теперішній час. Також представником відповідача 27.03.2026 подано відзив на позовну заяву.

01.04.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на позовну заяву, в якій також зазначено щодо клопотання про зупинення провадження. Представник позивача вказав, що надані відповідачем документи (довідка військової частини та військовий квиток) підтверджують лише факт проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Разом з тим, зазначені документи не містять відомостей про виконання відповідачем бойових завдань, перебування у зоні бойових дій, обмеження у можливості комунікації або взаємодії з представником, інші обставини, які б об`єктивно унеможливлювали участь у судовому процесі. Сам по собі факт проходження військової служби не свідчить про неможливість реалізації відповідачем своїх процесуальних прав. Крім того, інтереси відповідача у справі представляє адвокат, який вже здійснює процесуальні дії, зокрема подав відзив на позовну заяву та клопотання. Відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що підтверджується відповідною інформацією з офіційного сервісу. Наявність електронного кабінету забезпечує можливість отримання процесуальних документів, подання заяв, клопотань та пояснень, реалізації процесуальних прав дистанційно. Отже, навіть за умов проходження військової служби відповідач не позбавлений можливості брати участь у справі та реалізовувати свої процесуальні права. У сукупності з наявністю представника, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для розгляду справи та виключає підстави для зупинення провадження.

05.05.2026 року на запит суду від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за вих. №1585 від 05.05.2026 року надійшло повідомлення зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до УПУ №69/2022 «Про Загальну мобілізацію» призваний 04.08.2023 року та на даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 .

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд дослідив письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Правила, визначені п. 2 ч. 2 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

За нинішньої редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів ст. 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Таким чином, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.

Отже, під час застосування правил п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.

Суд відхиляє доводи представника позивача про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Так, представник позивача посилається на те, що надані відповідачем документи не містять відомостей щодо виконання ним бойових завдань, перебування у зоні бойових дій, наявності обмежень у комунікації чи інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали його участь у судовому процесі. Разом з тим такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Зазначена норма має імперативний характер та не ставить зупинення провадження у залежність від безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, його перебування у районі проведення бойових дій, характеру виконуваних службових завдань, наявності обмежень щодо засобів зв`язку чи інших обставин, пов`язаних із проходженням військової служби.

Також суд відхиляє доводи представника позивача щодо наявності у відповідача представника та зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Наявність представника, як і можливість дистанційного отримання та подання процесуальних документів, не є обставинами, які відповідно до закону виключають або обмежують застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Вказана норма не містить застережень щодо можливості її незастосування у разі представництва інтересів сторони адвокатом або використання стороною засобів електронної взаємодії із судом.

Судом встановлено, що відповідач проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. При цьому відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за вих. №1585 від 05.05.2026 року та довідка ЗСУ військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2026 року № 1664/1 підтверджує актуальність проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022 року на час розгляду клопотання.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявна інформація про те, що відповідач ОСОБА_1 на даний момент перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, суд доходить висновку, що наявні, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, підстави для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 251, 252, 353-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі №287/561/25 - задовольнити.

Зупинити провадження в цивільній справі №287/561/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У разі припинення перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, або за наявності іншої інформації щодо відповідача, зобов`язати учасників справи не пізніше наступного дня повідомити про такі обставини Олевський районний суд Житомирської області.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Суддя: Л. В. Винар