Ухвала суду № 137514800, 18.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/315/26

Провадження № 6/165/35/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

з участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинськ заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колодійчук Наталії Володимирівни про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 12 травня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 337373-КС-007 про надання кредиту від 25.03.2025 року в розмірі 27 960,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Крім того. вказаним рішенням суду з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» стягнуті витрати на оплату судового збору в сумі 2 191,15 грн.

03 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Колодійчук Н.В. через систему «Електронний суд» подала заяву про розстрочення виконання вищевказаного рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 12.05.2026 року у цивільній справі № 165/315/26 на строк 10 місяців. В обґрунтування своєї заяви зазначила, що відповідач офіційно працевлаштований та щомісячно отримує заробітну плату в розмірі 8 800,00 грн., не має інших джерел доходу, які б дали можливість здійснити оплату заборгованості одним платежем. Також вказує на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Онгурко М.М. перебувають матеріали виконавчого провадження ВП № 81078701 щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором та через відкрите виконавче провадження у відповідача заблоковані усі банківські картки, а у провадженні Нововолинського міського суду Волинської області на розгляді перебуває цивільна справа № 165/109/26 за позовною заявою ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що відповідач не може через відсутність високого доходу одноразово сплатити суму заборгованості аби належним чином виконати судове рішення і що саме ці обставини істотно ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, у розумінні ч. 1 ст. 435 ЦПК України, просила суд розстрочити виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості відповідача рівними частинами протягом 10 наступних місяців, починаючи з червня 2026 року по березень 2027 року включно у розмірі 2 796,00 грн. щомісячно, тобто до повного погашення заборгованості, а також вказала, що суму коштів в якості сплати судового збору у розмірів 2 191,15 грн. відповідач зобов`язується сплатити у червні 2026 року після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 05.06.2026 року заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду від 12.05.2026 у цивільній справі № 165/315/26 року прийнято до провадження та призначено судове засідання з розгляду вказаної заяви на 18.06.2026 року на 12.00 год.

В судове засідання заявник (представник відповідача) адвокат Колодійчук Н.В. та відповідач ОСОБА_1 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. При цьому представник відповідача 17.06.2026 року подала до суду письмове клопотання, в якому просила розглянути заяву про відстрочення виконання судового рішення без її участі та без участі відповідача, заяву задовольнити.

Представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в судове засідання щодо розгляду заяви сторони відповідача про відстрочення виконання судового рішення не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду вказаної заяви, про наявність поважних причин неприбуття до суду не інформував.

Разом з тим, 04.06.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення представника позивача на заяву про розстрочення виконання рішення суду, у яких останній посилаючись на те, що відповідачем не доведено існування виключних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим, а також вбачаючи в діях відповідача зловживання процесуальним правами з метою затягування вирішення справи та відстрочення настання цивільно-правової відповідальності відповідача, просив відмовити у задоволенні вказаної заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення та за відсутності сторін заяву розглянуто в порядку ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). При цьому, у вищевказаній постанові констатується, що суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними і такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність відстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, оскільки законодавцем не надано їх вичерпного переліку.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Суд враховує, що посилання заявника на незадовільне матеріальне становище, а також наявність інших проваджень, у яких вирішується питання щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідача (виконавче провадження № 81078701, у якому здійснюється примусове виконання рішення суду в цивільній справі № 165/3428/25, та цивільна справа № 165/109/26), не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому, не можуть бути підставою для розстрочення виконання такого рішення.

Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги й посилання представника відповідача на наявність інших боргових зобов`язань та відкритих судових проваджень, виконавчих проваджень стосовно стягнення з нього заборгованості. Такі обставини є наслідком прийнятих ним фінансових рішень, а відтак не мають ознак надзвичайності чи винятковості у розумінні статті 435 ЦПК України.

Сам по собі факт наявності у особи кількох кредитних зобов`язань або судових спорів із кредиторами не може розцінюватися як об`єктивна перешкода для виконання судового рішення, оскільки інакше це призвело б до створення умов, за яких боржник, накопичуючи зобов`язання, фактично уникав би виконання судових рішень, що суперечить принципу їх обов`язковості.

Отже, наведені заявницею обставини у своїй сукупності не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних чи виняткових перешкод для виконання рішення суду, а лише характеризують загальний фінансовий стан відповідача ОСОБА_1 , який сам по собі не є достатньою підставою для застосування передбачених статтею 435 ЦПК України.

Судзвертає увагу, що документи, які долучені заявником до його заяви, не підтверджують існування виключних або виняткових умов та обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду та які виникли після ухвалення судом рішення. Тобто, заявником не надано суду належних та допустимих доказів виникнення виключних обставин у розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду.

Норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 259-261, 352, 353, 432 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колодійчук Наталії Володимирівни про розстрочення виконання рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 12.05.2026 суду у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвали, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Рибас