Ухвала суду № 137514791, 18.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3890/13-ц

Провадження № 6/165/28/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

встановив:

28 квітня 2026 року приватний виконавець Щербаков Ю.С. подав до суду подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У поданні останній зазначає, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження №75158127, з примусового виконання виконавчого листа №165/3890/13-ц, виданого 21 березня 2014 року Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТзОВ «ДЕБТ ФОРС», заборгованості у розмірі 521 033, 61 грн., з яких: 323 788, 51 грн. заборгованість за кредитом, 197245,10 грн. заборгованість за відсотками. Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2024 року у справі 165/3890/13 було замінено стягувача ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на його правонаступника ТзОВ «ДЕБТ ФОРС». 28 травня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, однак на банківських рахунках боржника відсутні кошти достатні для виконання рішення суду і 28 травня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності, належить квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1334448), співвласниками якої є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначена квартира не перебуває в іпотеці чи іншими обтяженнями, крім арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №75158127. Боржником (боржниками) тривалий час рішення суду не виконується, а тому з метою підготовки до реалізації нерухомого майна, яке належить включно боржнику ОСОБА_2 необхідно виділити її частку у майні - квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Приватний виконавець Щербаков Ю.С. у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а..с. 248).

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.247).

У судове засідання боржник ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду подання повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про надіслання поштового відправлення (а.с.249).

Заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду подання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про надіслання поштових відправлень (а.с.250-251).

Неявка належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши подання і додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. знаходиться виконавче провадження №75158127, з примусового виконання виконавчого листа №165/3890/13-ц, виданого 21 березня 2014 року Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення в солідарньому порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТзОВ «ДЕБТ ФОРС», заборгованості у розмірі 521 033, 61 грн., з яких: 323 788, 51 грн. заборгованість за кредитом, 197245,10 грн. заборгованість за відсотками (а.с.223).

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2024 року замінено стягувача ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на його правонаступника ТзОВ «ДЕБТ ФОРС» (зворот а.с.221-222).

Судом встановлено, що 28 травня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, а також постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 (а.с.225-226).

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності, належить квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1334448), співвласниками якої значаться наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.227).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення, та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов`язані з майном боржника.

Відповідно до ч.6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст.443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №2-24/494-2009 (провадження №12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.

08 червня 2022 року Велика Палата Верховного Суду у справі №2-591/11 провадження №14-31цс21 висловила свою позицію щодо процесуальної форми звернення державного (приватного) виконавця за вирішенням питання про визначення частки майна боржника у спільному майні.

Практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.

ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами ст.443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами ст.443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Отже, норми ст.443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.2 ст.4, ч.4 ст.42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (ч.1 ст.366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (провадження №12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Особа, яка є співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду, зазначала, що якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду має бути в позовному провадженні, оскільки така заява подана до суду з метою вирішення матеріального спору.

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац 1 ч.1 ст.56 ЦПК України).

Оскільки приватний виконавець звернувся до суду з поданням, частка боржника у спільному майні не визначена і наявний спір про право, який не може вирішуватися в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, а вирішується саме в позовному провадженні, тому суд залишає подання виконавця без розгляду.

Керуючись ст.257, ст.258, ст.259, ст.260, ст.261, ст.353, ст.354, ст.443 ЦПК України, суд

постановив:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про визначення частки у майні боржника ОСОБА_2 - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , якою вона володіє спільно з іншими особами, залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк