Рішення № 137514587, 18.06.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/290/26

Провадження № 2/931/302/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачs в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20 квітня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» (далі ТОВ «Слон кредит») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1528849, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 2000 грн на строк 364 дні і зобов`язалася повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в обумовленому в договорі розмірі, однак відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу № 24122024, згідно з яким право вимоги за договором № 1528849 перейшло до позивача і станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 складала 15049,91 грн, з яких: 1999,99 грн - тіло кредиту, 12049,92 грн - проценти, 1000 грн - штрафні санкції. Зазначає, що після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», останнім в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, у період з 25.12.2024 року по 30.03.2025 року (96 календарних днів) здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за стандартною процентною ставкою у сумі 4800 грн. Таким чином, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача в сумі 16849,92 грн (нараховані проценти первісним кредитором 12049,92 грн+ проценти, нараховані позивачем 4800 грн).

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором № 1528849 від 31 березня 2024 року у розмірі 19849,91 грн та судові витрати у розмірі 2422,4 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано докази в АТ «ПУМБ».

05.05.2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь від АТ «ПУМБ».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 113 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.13 на звороті).

Відповідач повторно у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с 115). Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від неї не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31 березня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1528849, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н914, відповідно до умов якого товариство надало споживачу в кредит грошові кошти в сумі 2000 грн. (п. 1.3) строком на 364 дні з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 28 днів (п. 1.4), а споживач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2) (а. с. 92-96).

За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.5.1). Відповідно до п. 1.5.2 Договору, якщо споживач до 28 квітня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то розмір процентів, що повинен сплатити споживач до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою, яка становить 2% в день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом складає 20200 грн. (п. 1.10.1), а з урахуванням зниженої процентної ставки 19920 грн (п. 1.10.2).

Кошти кредиту надаються ТОВ «Слон кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

ТОВ «Слон кредит» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення (п. 4.1 договору).

З Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаної відповідачем електронним підписом, вбачається, що відповідач ознайомлена та погоджується з загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, сумою процентів за користування кредитом, датами платежів (а. с. 96 на звороті).

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» від 15 січня 2025 року № 20250115-1228 підтверджено успішне перерахування грошових коштів від ТОВ «Слон кредит» у розмірі 2000 грн на картку № НОМЕР_1 (а. с. 86).

З відповіді АТ «ПУМБ» від 30 квітня 2026 року № КНО-07.8.5/ НОМЕР_2 , наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 31 березня 2024 року зараховано грошові кошти у розмірі 2000 грн (а. с. 110).

З розрахунку заборгованості за договором від 31 березня 2024 року № 1528849, наданого ТОВ «Слон кредит», вбачається, що станом на 24 грудня 2024 року заборгованість відповідача становить 15049,91 грн, з яких: 1999,99 грн за кредитом, 12049,92 грн по відсотках, 1000 грн по пені (а. с. 80).

24 грудня 2024 року ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» уклали договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» відступає (передає) ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуває права вимоги до боржників від ТОВ «Слон кредит» згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників (а. с. 60-68).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 24 грудня 2024 року № 24122024 від ТОВ «Слон кредит» до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 1528849 на загальну суму 15049,91 грн (а. с. 84-85).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» з 25 грудня 2024 року по 30 березня 2025 року здійснило нарахування відсотків за 96 календарних днів за процентною ставкою 2,5%, що становить 4800 грн (а. с. 81-82).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 31 березня 2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1528849 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору (сума кредиту - 2000 грн, строк - 364 дні, відсотки за користування кредитними коштами 2,5 % в день).

31 березня 2024 року кредитні кошти в розмірі 2000 грн були перераховані відповідачу.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «Слон кредит» суд вважає доведеним.

У подальшому позивач ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 31 березня 2024 року № 1528849.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 31 березня 2024 року № 1528849, яка становить 19849,91 грн, з яких: 1999,99 грн - тіло кредиту, 16849,92 грн проценти, 1000 грн штрафні санкції.

Суд ураховує, що відповідач відзиву на позовну заяву не подала, наявності заборгованості не спростувала. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повного погашення кредиту відповідачем.

Враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора не надала, відтак, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1999,99 грн тіла кредиту.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.

З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1528849 від 31.03.2024 року вбачається, що відповідачу нараховані проценти за користування коштами за ставкою 2,5 % в день за період з 31.03.2024 року по 30.03.2025 року по 50 грн в день, в загальному, нараховано відсотків -17969,92 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5% поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 31 березня 2024 року договір про споживчий кредит, позивач не мав права визначати процентну ставку у розмірі 2,5 % в день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок відсотків з врахуваням відсоткової ставки 1% в день та строком користування коштами 364 дні за період з 31.03.2024 року по 30 березня 2025 року включно (в межах строку кредитування).

Після перерахунку розмір відсотків за користування кредитом становить 7 280 гривень: 2000 гривень х 1% х 364 дні = 7280 гривень.

Відповідачем було сплачено в рахунок погашення відсотків 1120 грн, тому її заборгованість по відсотках становить (7280 1120) 6160 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення частково у розмірі 6160 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені за кредитним договором суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за спірним договором нарахована за період з 31.03.2024 по 30.03.2025, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), що встановлено пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за штрафними санкціями за кредитним договором нарахована позивачем за період з 31.03.2024 по 30.03.2025 у розмірі 1000 грн стягненню не підлягає.

Відтак, загальна сума заборгованості за договором № 1528849 від 31.03.2024 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 8159,99 гривень (1999,99 грн - тіло кредиту, 6160 грн - відсотки).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Так, на підтвердження заявлених вимог на правничу допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та адвокатом Столітнім М.М., ордера на надання правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10, заявки на виконання доручення від 12 березня 2026 № 17770, рахунка на оплату від 10 квітня 2026 року № 17770-10/04-2026, акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10 квітня 2026 року № 17770, з яких судом встановлено, що адвокатом Столітнім М.М. надавалася правнича допомога ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у цій справі. Така допомога полягала у: зустрічі адвоката та клієнта, наданні усної первинної консультації (витрачений час 0,5 год., вартість 440 грн.), дослідженні наданих клієнтом документів та аналізі фактичних обставин справи (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), аналізі чинного законодавства, судової практики (витрачений час 0,5 год., вартість 440 грн.), підготовці декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодженні обраної позиції з клієнтом (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), письмовій юридичній консультації (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), проведенні адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), складанні позовної заяви про стягнення заборгованості (втрачений час 2 год., вартість 1640 грн.), складанні та оформленні інших процесуальних документів додатків до позовної заяви (витрачений час 1 год., вартість 840 грн.), складанні та оформленні процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (витрачений час 2 год., вартість 1640 грн.), представництві інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта, в тому числі участі у судових засіданнях (витрачений час 2 год., вартість 1640 грн.). Загальна вартість послуг складає 10000 грн. (а.с. 19-20, 24, 79, 83, 88, 97).

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін, не входить до категорії складних.

Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правової позиції.

Виокремлення адвокатом «зустрічі з клієнтом та консультації» (440 грн.), «дослідження та аналіз обставин справи» (840 грн.), «аналіз чинного законодавства» (440 грн.), «підготовка декількох юридичних позицій» (840 грн.), «письмова юридична консультація» (840 грн.), як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки позовної заяви», а тому визначення оплати на суму 3400 грн. має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

Крім того, оскільки справа розглядалась без участі сторін, вартість послуги «участь у судових засіданнях» (1640 грн.) та «складання документів в ході розгляду позовної заяви» (1640 грн.) теж не підлягає до задоволення в контексті відшкодування витрат на правничу допомогу.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для їх зменшення до 3320 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості, та враховуючи, що позов задоволено частково (41%), з відповідача в користь позивача слід стягнути 1361 грн витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову становила 19849,91 гривень. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 8159,99 гривень.

Враховуючи результат вирішення спору, оскільки позов задоволено частково (41%), керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1092 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 512, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором № 1528849 від 31.03.2024 року року у розмірі 8159 (вісім тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» судовий збір у розмірі 1092 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) гривня.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.06.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна