Постанова № 137512577, 10.06.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/265/26

3/729/131/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Демченко Л.М.,

за участю секретаря Роєнко А.П.,

адвоката Капустинської Г.О.,

розглянувши в режимі відеоконференції в приміщенні Бобровицького районного суду адмінматеріал, який надійшов від Відділення поліції №2 (м.Бобровиця) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 19.02.2026 о 09 год. 42 хв. в с. Нова Басань, вул. Миру, 7 керував автомобілем ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширеними зіницями очей, які не реагують на світло, почервонінням очей та тремтінням пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

08 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Капустинська Г.О., подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами. Звернула увагу на те, що відеозапис не містить підтвердження факту керування транспортним засобом, оскільки на момент підходу працівників поліції автомобіль перебував у нерухомому стані. Також вказала на наявність розбіжностей між ознаками сп`яніння, які повідомлялися працівниками поліції під час спілкування із водієм, та тими, що зазначені у протоколі та направленні на медичний огляд. Крім того, представник зазначила, що відеозапис не містить належної фіксації перевірки реакції зіниць на світло, а також не підтверджує об`єктивність висновків поліцейських щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння. Наголошувала, що спочатку ОСОБА_1 погоджувався пройти медичний огляд, однак після спілкування з іншим працівником поліції, яке не було зафіксовано технічними засобами відеозапису, відмовився від його проходження. У зв`язку з цим захисник вказувала на можливий психологічний тиск з боку працівників поліції та ставила під сумнів добровільність такої відмови. Також адвокат звернула увагу на відсутність безперервної відеофіксації всіх дій працівників поліції під час документування правопорушення, що, на її думку, не дає можливості повно та об`єктивно перевірити обставини справи. Окремо зазначала, що тремтіння рук могло бути пов`язане зі станом здоров`я ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, отримав поранення та контузію, внаслідок чого має діагностовану післятравматичну енцефалопатію. Просила закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю вини, а в разі притягнення до адміністративної відповідальності врахувати стан здоров`я, сімейні та матеріальні обставини особи та розстрочити сплату штрафу.

У судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Капустинська Г.О., зазначила, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, підтримала доводи, викладені у поданих до суду додаткових письмових поясненнях, та просила закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю його вини. Також зазначила, що дії працівників поліції стороною захисту не оскаржувалися.

Крім того, у разі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності просила врахувати його стан здоров`я, проходження реабілітації після отриманого поранення, сімейний та майновий стан, зокрема витрати, пов`язані з лікуванням дружини, та розстрочити сплату штрафу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідка, суд приходить до висновку про наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України) .

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку , встановлених законом (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №595560 від 19.02.2026, складеного поліцейським (м.Бобровиця) ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Карпухном В.С., ОСОБА_1 , 19.02.2026 о 09 год. 42 хв. в с. Нова Басань, вул. Миру, 7 керував автомобілем ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширеними зіницями очей, які не реагують на світло, почервонінням очей та тремтінням пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп`яніння відмовився (а.с.2).

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу вищевказаної правової норми.

В пункті 3 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, вказано, що ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до пункту 12 розділу І даної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно ч.1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису видно, що працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ним вимог Правил дорожнього руху щодо користування ременем безпеки.

Під час спілкування з поліцейськими у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Водій від проходження такого огляду відмовився. У зв`язку з порушенням п. 2.5 ПДР відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який йому було оголошено. Також його було відсторонено від керування транспортним засобом (а.с.3-4,8).

Суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо недоведеності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки вони спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем, а також повідомляв про здійснення перевезення та розвезення продуктів, що підтверджує використання ним транспортного засобу безпосередньо перед його зупиненням працівниками поліції.

Не заслуговують на увагу й доводи захисника про можливий психологічний тиск з боку працівників поліції та недобровільність відмови від проходження медичного огляду. З дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких неправомірних дій, погроз, примусу чи іншого впливу на ОСОБА_1 з боку працівників поліції. Навпаки, останньому було роз`яснено підстави для направлення на медичний огляд та наслідки відмови від його проходження, після чого він самостійно висловив небажання проходити такий огляд.

Також суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності ознак наркотичного сп`яніння. Із відеозапису вбачається наявність у ОСОБА_1 тремтіння пальців рук, що узгоджується з ознаками, зазначеними працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 повідомив про вживання енергетичних напоїв, а на запитання працівника поліції щодо причин відмови від проходження медичного огляду не навів об`єктивних обставин, які б унеможливлювали його проходження.

Посилання захисника на окремі недоліки відеофіксації та розбіжності в описі ознак сп`яніння не спростовують встановленого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відеозапис узгоджується з письмовими документами адміністративного матеріалу. Таким чином, підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.

Враховуючи зазначені докази, характер вчинення правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обставини, що обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 мають місце ознаки правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР, а також про необхідність застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Щодо клопотання про розстрочку суми сплати штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

У відповідності до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті цього Кодексу та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведені стороною захисту обставини щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , проходження ним реабілітації після отриманого поранення, а також сімейний та матеріальний стан, пов`язаний із необхідністю лікування дружини, суд приходить до висновку, що сплата штрафу в розмірі 17 000 грн одним платежем становитиме для нього значний фінансовий тягар.

З огляду на викладене, а також враховуючи розмір призначеного адміністративного стягнення, суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 301 КУпАП задовольнити клопотання про розстрочення виконання постанови суду в частині сплати штрафу та розстрочити його сплату рівними частинами строком на десять місяців.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283, 284, 294, 301, 308 КУпАП, ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Клопотання ОСОБА_1 про розстрочення суми сплати штрафу задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплату суми штрафу у розмірі 17000,00 грн., строком на 10 (десять) місяців з сплатою штрафу щомісячно, протягом десяти місяців рівними частинами по 1700 (одній тисячі сімсот) грн. починаючи з дня набрання постанови законної сили, на наступні реквізити: розрахунковий рахунок: UA528999980313070149000025001, банк одержувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), ЄДРПОУ: 37972475, Отримувач: ГУК у Черніг.обл/Черніг.обл/21081300.

Зобов`язати ОСОБА_1 сплачувати по 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. до 25 числа кожного місяця, починаючи з червня 2026 року і по березень 2027 року.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова буде направлена для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки.

Постанова в частині розстрочення суми штрафу оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.М. Демченко