Рішення № 137512448, 09.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/37263/25

Провадження № 2/686/3586/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань Козуляк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач вказує, що 29.07.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №8198278, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 3000 грн. строком на 360 днів, з 29.07.2025 року по 23.07.2026 року, із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 517,50 грн.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 16/09/25 ,за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до відповідача.

Відповідно до реєстру боржників до такого договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 11 826,00 грн. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Тому з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8198278 від 29.07.2025 в сумі 11 826,00 грн., яка складається з: 3 000,00 грн. заборгованість по кредиту; 2 308,50 грн. заборгованість за відсотками; 517,50 грн. заборгованість за комісією; 6 000,00 грн. заборгованість за пенею/неустойкою, а також стягнути з витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 26.11.2025 року відкрито провадження у справі №686/37263/25 за позовом ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У зв`язку зі смертю судді ОСОБА_2 на підставі розпорядження №718 від 03.03.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 року, вказана справа надійшла до провадження судді Хараджі Н.В.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2026 року прийнято до провадження цивільну справу № 686/37263/25 за позовом ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просить розгляд справи проводити у його відсутності, в разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про місце, день та час слухання справи відповідач була повідомлена належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України. Відповідач про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзив на позов не подала, а тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України за наявності згоди позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

09 червня 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 8198278, за яким позичальнику було передано у власність грошові кошти шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи.

Відповідно до умов договору, Товариство надало відповідачу кредит у сумі 3 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом порядку та на умовах, визначених договором.

Строк кредитування погоджено пунктом 2.2.2 терміном 360 днів.

Денна процентна ставка/день 0,998% (пункт 2.3.1).

Пунктом 2.2.8 договору сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 17,25% від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 517,50 грн.

Цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, що не спростовано в судовому засіданні останнім.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, що підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк», як банком-емітентом, на виконання ухвали суду випискою по рахунку ОСОБА_3 на підтвердження факту зарахування на картковий рахунок відповідачки загальної суми кредиту в розмірі 3 000,00 грн.

Указана виписка з рахунку позичальника є належним і допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування », у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування», залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування», передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19,а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування », які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

При цьому розмір комісії не був прихованим та позичальник ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи кредитний договір, та в подальшому не оспорювала його в судовому порядку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Ураховуючи те, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 8198278 від 29.07.2025 року належним чином не виконала, кредитні кошти вчасно не повернула, виникла заборгованість за вказаним договором в сумі 11 826,00 грн., що не спростованою відповідачкою у судовому засіданні, з яких: 3 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 308,50 грн. сума заборгованості за процентами; 517,50 грн. комісія.

Разом з тим, в частині вимоги про стягнення пені/неустойки в сумі 6 000,00 грн. суд вважає необхідним відмовити з огляду на вимоги пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд звертає увагу, що Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Так, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачкою грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору від 29 липня 2025 року, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже вимога в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 16/09/25 за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги кредитора за кредитним договором № 8198278 від 29 липня 2025 року.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів,які надають позивач та відповідач.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, отриманий кредит та нараховані за користування кредитом процентом і комісію за надання кредиту не повернула, а тому вимоги позову підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги частково в сумі 5 826 грн., покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги були заявлені позивачем на суму 11 826,00 грн, з яких судом задоволено 5 826,00 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 193,37 грн.

Щодо стягнення із позивача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правничу допомогу в розмірі в сумі 4500 грн., підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року, що укладений позивачем із адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; витягом з акту № 3-ДІЛ від 08.12.2025 року приймання - передачі наданої правничої допомоги за договором № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року, копією платіжної інструкції, ордером на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреністю.

Відповідачем будь-яких клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не направлялось.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 216,89 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.12,13,81,141,247,263-265,280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» суму заборгованості за договором кредиту № 8198278 в розмірі 5 826,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 308,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 517,50 грн. - сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір у розмірі 1 193,37 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 216,89 грн.

Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення неустойки/пені.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 18.06.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа