Ухвала суду № 137512370, 08.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/29683/25

Провадження № 2-п/686/97/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Хараджі Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В.,

за участю представника відповідача Іваницького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у справі №686/29683/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що про існування заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/29683/25 їй стало відомо лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. До цього моменту жодних судових повісток вона не отримувала, про розгляд справи повідомлена не була, у судових засіданнях участі не брала. У зв`язку з цим заявниця була позбавлена можливості подати свої заперечення, надати докази та реалізувати право на захист своїх інтересів. Вважає, що причини її неявки у судове засідання є поважними, оскільки вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

У зв`язку з викладеним відповідач просить скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

04 червня 2026 року до суду від представника відповідача Іваницького Андрія Мироновича надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває справа № 686/29683/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (далі Позивач, ТОВ «ФК «Гелексі») до ОСОБА_1 (далі Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області від 16.02.2026 року у цивільній справі №686/29683/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», який поданий та підписаний представником Рудзей Юрієм Володимировичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, позов задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК "ГЕЛЕКСІ" (код ЄДРПОУ: 41229318, адреса: 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, буд. 10/1) заборгованість за договором позики у сумі 24669,5 гривень, а також судовий збір у розмірі 2423 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області від 14.05.2026 року було поновлено строк ОСОБА_1 на подання заяви про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у цивільній справі №686/29683/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», який поданий та підписаний представником Рудзей Юрієм Володимировичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у цивільній справі №686/29683/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», який поданий та підписаний представником Рудзей Юрієм Володимировичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Як наслідок, Відповідач, реалізуючи своє право, передбачене пунктом 3 частини першої статті 43 Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України), подає до суду вказані письмові пояснення.

2.1. Обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву.

Ухвалюючи заочне рішення Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області виходив з того, що Відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, проте це не відповідає дійсним та реальним обставинам, адже у матеріалах вказаної справи відсутні докази, які підтверджують отримання Відповідачем судових повісток про виклик, ухвал про призначення розгляду справи тощо

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно до змісту положень статті 223 ЦПК України, сторони мають бути належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що всі судові повістки (поштове відправлення №R067092025230, №R067048953813) направлялися судом виключно на адресу реєстрації Відповідача. Вказані поштові відправлення поверталися на адресу суду без вручення з відмітками поштового оператора «у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою».

Звертаємо увагу суду на те, що з 01.08.2025 року по теперішній час ОСОБА_1 фактично проживає за іншою адресою, аніж адреса її реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінський 1» від 01.06.2026 року.

Таким чином, на момент постановлення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 20.10.2025 року по справі № 686/29683/25, а також протягом усього судового розгляду аж до ухвалення заочного рішення від 16.02.2026 року по справі № 686/29683/25, Відповідач безперервно проживала за адресою АДРЕСА_2 .

З огляду на це, Відповідач об`єктивно не могла та не мала можливості отримати судові повістки та дізнатися про розгляд справи № 686/29683/25.

Відповідач дізналася про існування заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.02.2026 року по справі № 686/29683/25 лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з вищенаведеним, Відповідач вважає, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Так, не повідомлення Відповідача у встановленому порядку про час та місце слухання справи позбавило останньою передбаченого цивільним процесуальним законодавством права надати суду відзив, докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та якими Відповідач обґрунтовує своє заперечення проти позовних вимог Позивача, а також Відповідач не змогла належним чином реалізувати своє право на безпосередню участь у судовому засіданні під час розгляду вказаної справи та, як наслідок, не змогла скористатись правом на професійну правничу допомогу адвоката у вказаній справі.

2.2. Заявлена Позивачем вимога в частині стягнення з Відповідача заборгованості за відсотками та комісії за користування позикою у розмірі 19669,50 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

2.2.1. Позивач нараховує відсотки за користування позикою поза межами погоджених сторонами умов.

16 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики №153027 (далі Договір позики).

У п. 1.1 Договором позики вказано, що за Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк:

1.1.1 сума позики 5000,0 грн. (надалі за текстом іменується «сума позики» в усіх відмінках);

1.1.2 плата за користування позикою у вигляді:

1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики;

1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,1% (одна ціла одна десята відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;

1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 14 квітня 2020 року.

У пункті 1.2. Додаткової угоди №1 від 14.04.2020 року до Договору позики вказується, що пункт 1.1.5. Статті 1. «Предмет договору» викласти в наступної редакції: «1.1.5. строк повернення позики (термін платежу) 13 травня 2020 року.»

Відповідач звертає увагу на те, що у наданому Позивачем Розрахунку заборгованості, наявна невідповідність періоду, охопленого Розрахунком заборгованості, умовам Договору позики. Зокрема, розрахунок нарахування суми заборгованості за період з 16.03.2020 року по 09.09.2020 року виходить за межі встановленого строку надання позики, оскільки останній надавався з 16.03.2020 року по 13.05.2020 року.

Положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Припис абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12(провадження № 4-10цс18), від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У графіку платежів від 14.04.2020 року до Договору позики вказується, що проценти за користування позикою становлять 14,50 грн. та термін платежу: 13.05.2020 року.

Відповідач звертає увагу на Розрахунок заборгованості, у якому відображено, що ОСОБА_1 здійснила оплату 14.04.2020 року у розмірі 1 609,50 грн., а тому у Відповідача відсутні зобов`язання зі сплати відсотків.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення заборгованості за відсотками є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

2.2.2. Позивач нараховує комісію за кожен день користування позикою, що є нікчемною умовою Договору позики.

Відповідно до пункту 1.1.2.2. Договору позики за Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк: комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,1% (одна ціла одна десята відсотка) в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору.

У позовній заяви Позивач вказав, що відповідно до умов договору позики стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Водночас відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.( Постанова Великої Палати ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Натомість, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.

Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 року у справі №343/557/15-ц.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватисябудь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки наданнякредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як наданняфінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійноюпослугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, такаоперація, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічнимпотребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків закредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаютьсяклієнту-позичальнику

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.12.2019 року в справі №524/5152/15.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які Відповідачем фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно - правовими актами.

Згідно висновку Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Перерахунок та визначення фактичної заборгованості за тілом кредиту призведе, у свою чергу, до перерахунку та визначення фактичного розміру інших складових заборгованості, таких як, зокрема, проценти (відсотки) за користування кредитом та можливі штрафи і пеня.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 15.01.2020 року по справі №363/940/16-ц

Таким чином, матеріали справи не містять доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговування та повернення Відповідачем позики, за які останній нараховувалися відповідні комісії.

У зв`язку з цим відповідні положення зазначеного Договору позики щодо нарахування Відповідачу комісій є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги про стягнення комісій є необґрунтованими.

2.3. Ухвалюючи заочне рішення суд не врахував, що заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є таким, що не відповідає принципам справедливості, розумності та співмірності.

Позивач у позовній заяві заявляв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та їх стягненні з Відповідача у розмірі 5 000,00 грн.

Так, Відповідач не погоджується з вказаною сумою витрат на правничу допомогу, оскільки вказана сума є неспівмірною із складністю справи та наданими послугами.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року по справі № 648/2776/20:

«суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц:

«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

З огляду на вищевикладене, наявні підстави для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними з складністю справи, адже вказана позовна заява є типовою та використовується у багатьох інших судових справах Позивача щодо стягнення заборгованості з чималої кількості позичальників.

У зв`язку з чим, сторона Відповідача просить суд відмовити у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Позивача.

За умови, якщо суд прийде до переконання щодо безпідставності відмови у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Позивача, просимо зменшити такий розмір витрат на професійну правничу допомогу Позивача.

Просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.02.2026 року у справі № 686/29683/25 та призначити справу № 686/29683/25 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про скасування заочного рішення та просив скасувати заочне рішення.

Суд, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи № 686/29683/25, встановив наступне.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики у розмірі 24 669,50 грн., судовий збір у сумі 2 423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Згідно зі ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

За змістом положень статті 288 ЦПК України умовою перегляду заочного рішення є не лише встановлення судом при розгляді відповідної заяви обставин того, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а одночасно судом має бути встановлено, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто ці дві обставини мають існувати одночасно.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України (лист від 01 травня 2007 року «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах») другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку. Заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки надсилалися відповідачу за адресою її зареєстрованого місця проживання, однак поверталися до суду неврученими з відміткою поштового оператора про відсутність адресата за вказаною адресою «адресат відсутній».

Разом із тим, суд бере до уваги надані представником відповідача докази фактичного проживання за іншою адресою у спірний період, що підтверджується відповідними письмовими документами. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач об`єктивно не отримувала судових викликів та не була належним чином і своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 128 ЦПК України судові виклики та повідомлення здійснюються судовими повістками, а учасники справи повинні бути належним чином повідомлені про судове засідання. Належне повідомлення є обов`язковою гарантією реалізації права особи на судовий захист, зокрема права на подання відзиву, доказів та участь у судовому розгляді.

Суд зазначає, що формальне направлення повісток за адресою реєстрації без фактичного їх отримання відповідачем, за наявності підтвердженого факту проживання за іншою адресою, не може безумовно свідчити про належне повідомлення сторони про судовий розгляд.

Таким чином, неявка відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву зумовлені об`єктивними причинами, які не залежали від його волі, що відповідно до статті 288 ЦПК України є поважними.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача виклав заперечення проти позовних вимог, які стосуються суті спору, а саме: правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості, правомірності нарахування процентів після спливу строку користування позикою, законності нарахування комісійних платежів, а також співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Наведені доводи не є формальними запереченнями, а містять посилання на норми матеріального права, зокрема положення Цивільного кодексу України щодо припинення нарахування процентів після закінчення строку кредитування, а також положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо нікчемності умов про додаткові платежі, які не є платою за фактично надані послуги.

Зазначені обставини та доводи потребують перевірки та дослідження під час розгляду справи по суті з участю сторін, оскільки можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, перегляд заочного рішення має на меті не підміну оцінки доказів, а забезпечення права сторони, яка не брала участі у справі з поважних причин, на реалізацію права на захист та подання своїх заперечень і доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що представник відповідача довів наявність сукупності умов, передбачених статтею 288 ЦПК України, а саме: поважність причин неявки та неподання відзиву, а також подання заперечень, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а справа підлягає призначенню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Керуючись ст.284, 286, 288 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву задовольнити.

Скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року, ухвалене у цивільній справі № 686/29683/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Справу призначити до розгляду на 11.15 год. 10.08.2026 року за правилами спрощеного позовного провадження.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомити учасників справи.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.06.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа