Постанова № 137511634, 16.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9766/26

Номер провадження 3/523/2176/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 03.05.2026 року о 21:30 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом, біля будинку №5 по вул.Віталія Нестеренка (Академіка Воробйова) в м.Одесі, в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено висновком №000148 за результатами проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.9.а «Правил дорожнього руху».

У зв`язку з відсутністю підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, оскільки направлена судом повістка на зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення адресу проживання вказаної особи повернулась до суду без відмітки про причину її невручення, судове засідання, призначене на 09:15 годину 12.06.2026 року, було відкладено на 09:30 годину 16.06.2026 року, про що захисник Гула М.С. була повідомлена в телефонному режимі помічником судді, а особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, направлено судову повістку на адресу електронної пошти (а.с.29, а.с.40).

Крім того, 14.05.2026 та 15.05.2026 року адвокат Гула М.С. зверталась до суду із заявами про надання їй доступу до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд», які були задоволені в повному обсязі, про що вказаного захисника 15.05.2026 року повідомлено помічником судді в телефонному режимі.

11.06.2026 року захисник Гула М.С. подала до суду письмові пояснення по справі та клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 12.06.2026 року, в режимі відеоконференції за її участі та ОСОБА_1 за допомогою власних технічних засобів.

Зважаючи на те, що означене клопотання захисника було фактично отримано суддею 12.06.2026 року о 10:00 годині, тобто вже після призначеного часу засідання, яке внаслідок неявки сторони захисту було відкладено на іншу дату, таке клопотання було задоволено судом частково шляхом винесення цього ж дня постанови про проведення судового засідання 16.06.2026 року та за необхідністю наступних засідань у цій справі, в режимі відеоконференції, копія якої була направлена на електронну пошту захисника Гули М.С. та ОСОБА_1 (а.с.34).

Проте, 16.06.2026 року захиснику Гулі М.С. у підсистемі «ВКЗ» було направлено запрошення на підключення до відеоконференції для участі в судовому засіданні, проте остання на таке запрошення не відповіла і до відеоконференції не підключилась та з будь-якими заявами чи клопотаннями, в тому числі й про відкладення судового засідання, до суду не зверталась, а при пошуку у «ВКЗ» Електронного кабінету ОСОБА_1 за ПІБ та наданою захисником контактною інформацією (адреса електронної пошти), користувач з такими даними відсутній.

З огляду на викладене, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов`язкової участі захисника та особи, яка притягається до відповідальності за ст.130 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені достатні умови для реалізації права ОСОБА_1 та захисника Гули М.С. на доступ до правосуддя, зважаючи на використання стороною захисту своїм правом на подачу до суду письмових пояснень по справі, суддя з метою дотримання розумних строків судового провадженні дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних осіб та на підставі наданих до суду матеріалів.

Вивчивши письмові пояснення захисника Гули М.С., дослідивши матеріали справи, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656426 від 03.05.2026 року, в якому наведені обставини порушення водієм ОСОБА_1 приписів п.2.9.а «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, підписаним останнім без зауважень чи заперечень та без надання будь-яких пояснень (а.с.1);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000895 від 03.05.2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с.5);

- результатами відтворення під час вивчення матеріалів справи відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, у яких зафіксовано безперервний перебіг подій вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.6).

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В силу ст.53 Закону України «Про дорожній рух», юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Приписами ст.16 цього ж Закону визначено, що водій транспортного засобу, окрім іншого, зобов`язаний, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Оцінюючи доводи захисника Гули М.С. щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, викладені нею у поданих до суду письмових поясненнях, суддя вважає їх неспроможними з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 вказаного Кодексу встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У своїх письмових поясненнях від 11.06.2026 року захисник Гула М.С. посилається на: невизнання ОСОБА_1 своєї провини; відсутність на наявному в матеріалах справи відеозапису керування останнім будь-яким видом транспортного засобу; вказана особа рухався пішки, коли його наздогнали працівники поліції і почали вимагати пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що він виконав, вважаючи, що буде притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.178 КУпАП; порушення працівниками поліції чинного законодавства, зокрема щодо нескладення та недолучення до матеріалів справи акту огляду, нероз`яснення водію визначених ст.268 КУпАП прав; невизначення та незазначення співробітниками поліції марки та моделі електросамокату; відсутність у протоколі відомостей щодо долучення до нього матеріалів відеозапису, що робить такий доказ недопустимим, сукупність чого, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Надаючи оцінку наведеним у письмових поясненнях доводам захисника Гули М.С. щодо закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», електричним колісним транспортним засобом є дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Утім, статтею 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», зокрема, визначено, що колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, - є низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 визначив, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищенаведене, у розглядуваній ситуації суддя дійшов висновку, що у контексті вимог законодавства та практики суду касаційної інстанції, електросамокат підпадає під означену вище категорію та є транспортним засобом (низькошвидкісний електричний транспортний засіб), що спростовує доводи захисника ОСОБА_2 з цього приводу.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З огляду на п.2.9.а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч.3 розділу IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, визначено, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.

Згідно з п.п.2, 3, 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

В порядку ст.ст.31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст.266 КУпАП регламентовано, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відтворений відеозапис обставин оформлення працівниками поліції матеріалів справи на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, надання поліцейськими до суду доказів є виконанням покладеного на них обов`язку і не свідчить про недопустимість таких доказів.

Зазначений відеозапис містить безперервний перебіг подій та стосується безпосередніх дій ОСОБА_1 . Вказаний відеозапис переданий до суду Управлінням патрульної поліції в Одеській області для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо вказаної особи та зроблений з метою забезпечення доказів у справі відповідно до означеної норми закону.

Доводи захисника Гули М.С. щодо недопустимості відеозапису як доказу через відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656426 відомостей про його долучення, визнаються суддею необґрунтованим та до уваги не приймаються, оскільки зі змісту означеного протоколу вбачається, що у графі 10 зазначено номер технічного носія відеозапису, що дає можливість однозначно ідентифікувати відповідний доказ та свідчить про його належну фіксацію працівниками поліції.

Суддею критично оцінює посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а був зупинений працівниками поліції під час руху пішки, оскільки такі твердження спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, на якому останній не заперечує факту керування ним транспортним засобом, не висловлює будь-яких зауважень щодо помилковості дій поліцейських або безпідставності пред`явленої йому вимоги як водію транспортного засобу. Навпаки, його поведінка та пояснення свідчать про усвідомлення ним підстав проведення відповідних процесуальних дій саме у зв`язку з керуванням транспортним засобом.

Посилання сторони захисту на нібито нероз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.268 КУпАП, суддею також відхиляються, оскільки у графі 13 розглядуваного протоколу про адміністративне правопорушення міститься підпис вказаної особи, яким підтверджується факт роз`яснення йому процесуальних прав та обов`язків, а будь-яких зауважень щодо нероз`яснення прав або порушення процедури складання протоколу останнім не зазначено.

До того ж, будь-яких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) стороною захисту до суду не надано, а відтак твердження захисника Гули М.С. щодо незаконних дій співробітників поліції не підтверджуються належними та допустимими доказами та не впливають на встановлені суддею обставини справи і правову оцінку дій ОСОБА_1 .

За приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані використовувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного та в силу положень ст.33 КУпАП, при визначенні міри адміністративного стягнення, суддя враховує характер та обставин інкримінованого правопорушення, що мало місце в умовах воєнного стану та збройної агресії рф проти України, ступінь вини ОСОБА_1 та його особу, а також приймаючи до уваги мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень, до цієї особи єдиним можливим є застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

З огляду на ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.1, 8-9, 23, 27, 33, 34, 40-1, 130, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В порядку ст.40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 665,60 гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (00020, м.Київ, вул.Липська 18/5).

Зобов`язати ОСОБА_1 здати посвідчення водія на його ім`я до УПП в Одеській області ДПП, а у разі ухилення вказаної особи від здачі посвідчення водія, яке посвідчує його право на керування транспортними засобами, то строк позбавлення його права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, обчислювати з дня здачі або вилучення посвідчення водія уповноваженими працівниками Національної поліції України.

Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області ДПП Національної поліції України, для відома надіслати захиснику Гулі М.С., а також надати іншим заінтересованим особам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов