Ухвала суду № 137511257, 18.06.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/9980/26

Провадження № 2/521/7246/26

УХВАЛА

про передачу справи з одного суду до іншого

18.06.2026 місто Одеса

суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Граніт" про визнання недійсними додаткових угод до договорів купівлі- продажу майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Полімер-Граніт про визнання недійсними додаткових угод до договорів купівлі- продажу майнових прав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.06.2026 матеріали позовної заяви передано головуючому судді Роїк Д.Я.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного:

Суд зазначає, що відповідна справа не відноситься до категорії справ з так званою «альтернативною підсудністю» (підсудність справ за вибором позивача) (стаття 28 ЦПК України).

Відповідно до позовних вимог, позивачка просить визнати недійними додаткові угоди № 1 від 09.09.2020 року до Договору купівлі-продажу майнових прав № 6/15,5-148 від 23.04.2014 року між ТОВ «Полімер-Граніт» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та додаткову угоду № № 1 від 09.09.2020 року до Договору купівлі-продажу майнових прав № 7/21,3-85 від 03.08.2014 року між ТОВ «Полімер-Граніт» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до позову, об`єкт нерухомості, майнові права на які передані по договору купівлі-продажу майнових прав є квартира що розташована в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та квартира що розташована в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності

застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Позов про визнання недійсними додаткових угод до договорів купівлі-продажу майнових прав нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Судом береться до уваги, що нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. За таких обставин, в даному випадку застосуванню підлягають загальні правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тобто позов, що виникає із приводу нерухомого майна, пред`являється за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Оскільки, спір у цій справі виник з приводу визнання недійними додаткових угод до договорів купівлі-продажу майнових прав на об`єкти нерухомості які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 тобто з приводу об`єкта нерухомого майна, тому і розглядатись він має відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України судом за місцезнаходженням такого майна.

Частиною 1 статті 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до приписів частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на зазначене вище, дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Хаджибейського районного суду м. Одеси, у зв`язку із чим її необхідно передати на розгляд іншому суду, до територіальної юрисдикції (підсудності), якого вона належить, а саме до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Керуючись статями 30, 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Передати справу № 521/9980/26 ( провадження ( 2/521/7246/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Граніт" про визнання недійсними додаткових угод до договорів купівлі- продажу майнових прав на розгляд до Овідіопольського районного суду Одеської області ( 67801, Одеська область, смт. Овідіополь,вул. Берегова, буд. 9).

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Д.Я. Роїк