Рішення № 137510391, 18.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 р. № 520/7913/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , протиправними;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 04.02.2026 № 375/МГ в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 06.02.2026 №39 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 04.02.2026 №375/МГ ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 06.02.2026 №39 ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду старшого стрільця-оператора, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення.

Позивач, не погоджуючись із діями ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо його мобілізації, а також із зазначеними наказами, звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак 03.02.2026 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 без належних правових підстав.

Позивач вказує, що згідно з відповіддю Головного управління Національної поліції у м. Києві за даними системи ІПНП наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо порушення позивачем правил військового обліку та законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію. Разом із тим, за даними бази даних «Розшук» системи ІПНП позивач у державному розшуку не перебував.

Також позивач посилається на відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якої відомості щодо складання стосовно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів та притягнення його у встановленому законом порядку до адміністративної відповідальності у 2025-2026 роках відсутні.

На думку позивача, доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено за відсутності належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, та без належного підтвердження підстав для такого доставлення.

Крім того, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 безпідставно взяв його на військовий облік, оскільки позивач місце проживання та реєстрації не змінював, а його адреса належить до території обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Окремо позивач посилається на порушення процедури направлення та проходження військово-лікарської комісії. Зокрема, зазначає, що йому не вручалась повістка для проходження медичного огляду, не було належним чином доведено вимогу щодо проходження ВЛК, а медичний огляд проведено примусово та формально.

Позивач стверджує, що під час проходження ВЛК не проводилися необхідні лабораторні та інструментальні дослідження, зокрема дослідження крові, сечі, вимірювання внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор та інші дослідження за показаннями. Також, за твердженням позивача, він був позбавлений можливості надати медичну документацію щодо наявних у нього захворювань, у тому числі документів про раніше проведене оперативне втручання на хребті.

Позивач вказує, що довідка ВЛК від 04.02.2026 №2026-0204-1511-0344-7 не містить належних підписів членів ВЛК, не була затверджена штатною ВЛК та не видавалася йому під підпис. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про істотне порушення процедури визначення придатності до військової служби.

Також позивач зазначає, що після проходження ВЛК йому не вручалась повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби, а тому порядок відправлення до військової частини також було порушено.

Представник позивача вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.02.2026 №375/МГ є протиправним, оскільки прийнятий за результатами незаконної процедури доставлення, взяття на облік, направлення на ВЛК та призову. Відповідно, на думку позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39 у частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини є похідним від протиправного наказу про призов та також підлягає скасуванню.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 , проти задоволення позову заперечив. У відзиві зазначив, що ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_3 із ІНФОРМАЦІЯ_3 як особа, призвана на військову службу під час мобілізації. На підставі відповідних документів та факту прибуття до військової частини командиром військової частини було видано наказ по стройовій частині про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Військова частина НОМЕР_3 зазначає, що оскаржуваний наказ командира військової частини є актом обліку особового складу, виданим у межах повноважень командира військової частини відповідно до вимог законодавства та Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України.

На думку відповідача, військова частина не здійснювала призов позивача на військову службу, не приймала рішення щодо його мобілізації, не проводила військово-лікарську комісію та не вирішувала питання щодо доставлення позивача до ТЦК та СП. Відтак доводи позивача щодо можливих порушень, допущених на етапі його доставлення, взяття на облік, проходження ВЛК або призову, не свідчать про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_3 .

Крім того, Військова частина НОМЕР_3 зазначає, що після зарахування до списків особового складу позивач набув статусу військовослужбовця, а тому питання його виключення зі списків особового складу та припинення проходження військової служби має вирішуватися у порядку та з підстав, визначених спеціальним законодавством про проходження військової служби.

ІНФОРМАЦІЯ_6 відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Ухвалою суду від 16.04.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 документи та відомості, які стосуються перебування позивача на військовому обліку, підстав його доставлення, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оформлення повісток, направлення на ВЛК, проходження медичного огляду, прийняття рішення ВЛК та видання наказу про призов.

На виконання ухвали суду ІНФОРМАЦІЯ_6 надано до суду лист із додатками, серед яких, зокрема, витяг з облікової картки позивача, витяг з направлення для проходження ВЛК від 04.02.2026, копія довідки ВЛК від 04.02.2026 та витяг з наказу від 04.02.2026 №375/МГ.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що надані ІНФОРМАЦІЯ_6 документи не підтверджують правомірності дій відповідача щодо доставлення позивача, взяття його на військовий облік, направлення на ВЛК, проходження медичного огляду та подальшого призову. Позивач наголошує, що відповідачем не надано доказів перебування позивача у розшуку, протоколу про адміністративне правопорушення, доказів отримання позивачем виклику на розгляд адміністративної справи, повісток, доказів їх вручення або направлення, актів відмови від отримання повістки, картки обстеження та медичного огляду, висновків лікарів, витягу з книги протоколів засідань ВЛК та документів щодо затвердження рішення ВЛК штатною ВЛК.

Позивач вважає, що ненадання ІНФОРМАЦІЯ_6 витребуваних судом доказів свідчить про недоведеність правомірності оскаржуваних дій і рішень та є підставою для задоволення позову.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною третьою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що громадяни України, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Закінченням проходження військової служби, згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII, вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII. Вказана норма є спеціальною щодо правовідносин, пов`язаних із припиненням проходження військової служби особою, яка вже набула статусу військовослужбовця.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначає процедуру перевірки військово-облікових документів, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів, організацію медичного огляду, оформлення призову на військову службу під час мобілізації, а також механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Порядок проведення медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

Відповідно до пункту 30 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини здійснюється виключно на підставі наказів по стройовій частині.

Згідно з пунктом 32 розділу II Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Отже, наказ командира військової частини про зарахування особи до списків особового складу військової частини є актом обліку особового складу, який видається після прибуття особи до військової частини та має на меті оформлення факту проходження військової служби у відповідній військовій частині.

Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.02.2026 №375/МГ позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_3 .

У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39 позивача, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та на всі види забезпечення.

Таким чином, станом на час звернення до суду та розгляду цієї справи позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Надаючи оцінку доводам позивача щодо незаконності доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що листом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 04.03.2026 №69109-2026 повідомлено, що за даними системи ІПНП наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.08.2025 №Е3416852 щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зареєстроване до єдиного обліку заяв і повідомлень від 26.08.2025 за №63919. Водночас зазначено, що за даними бази даних «Розшук» системи ІПНП позивач у державному розшуку не перебував.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.03.2026 №1585 повідомлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивач 03.02.2026 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 як такий, що перебував у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв`язку з тим, що у строк до 05.06.2025 не пройшов повторний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Також із листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.03.2026 №1585 вбачається, що відомості щодо складання уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно позивача адміністративних матеріалів та притягнення його у встановленому законом порядку до адміністративної відповідальності у 2025-2026 роках відсутні.

Разом із тим, предметом цього спору є не самостійне оскарження дій органів Національної поліції або ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення відомостей до інформаційних систем чи звернення до органів поліції, а вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації, скасування наказу про призов, скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу та зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини.

Суд зазначає, що викладені позивачем в адміністративному позові обставини не є безумовною та достатньою підставою для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39, оскільки військова частина НОМЕР_3 не здійснювала доставлення позивача, не вносила відповідні відомості до Реєстру, не приймала рішення про оголошення позивача у розшук та не вирішувала питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує, що на виконання ухвали суду від 16.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 надано лист від 14.05.2026 №02/3928, у якому повідомлено, що 03.02.2026 позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 , а підставою взяття на облік визначено доставлення органами поліції військовозобов`язаного, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 або 210-1 КУпАП, до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У цьому ж листі зазначено, що позивача було подано в розшук автоматично системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 26.08.2025 як особу, яка не виконала вимоги щодо проходження повторного медичного огляду.

До листа від 14.05.2026 №02/3928 ІНФОРМАЦІЯ_6 додано, зокрема, витяг з облікової картки позивача, витяг з направлення для проходження ВЛК від 04.02.2026, копію довідки ВЛК від 04.02.2026 №2026-0204-1511-0344-7 та витяг з наказу від 04.02.2026 №375/МГ.

Оцінюючи доводи позивача про незаконність проходження ВЛК, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2026 позивача направлено для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої оформлено довідку ВЛК від 04.02.2026 №2026-0204-1511-0344-7, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача про те, що під час проходження ВЛК не було проведено необхідних лабораторних та інструментальних досліджень, не враховано наявні захворювання, а сама довідка ВЛК не підписана членами комісії, не затверджена штатною ВЛК та не вручена позивачу під підпис.

Крім того, суд зауважує, що Положення №402 передбачає спеціальний порядок перегляду та оскарження постанов військово-лікарських комісій. Зокрема, штатні ВЛК мають повноваження розглядати, переглядати, скасовувати або затверджувати постанови підпорядкованих ВЛК, а постанови ВЛК регіонів та Центральної військово-лікарської комісії можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Отже, незгода позивача з результатами медичного огляду або з процедурою його проведення може бути предметом окремого звернення у порядку, визначеному Положенням №402, або окремого судового спору за наявності відповідних позовних вимог. У межах цієї справи суд не вирішує питання правильності медичного діагнозу, ступеня придатності позивача до військової служби та не підміняє собою військово-лікарську комісію.

Аналогічний підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, відповідно до якої суди не вправі самостійно оцінювати медичні питання, які потребують спеціальних знань, а перевірці в адміністративному судочинстві підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень визначеної законом процедури та меж повноважень.

Водночас доводи позивача щодо неналежного проведення медичного огляду без скасування у встановленому порядку рішення ВЛК не можуть бути достатньою підставою для скасування наказу про призов та наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо необхідності визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39 як похідного від наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.02.2026 №375/МГ.

Як установлено судом, військова частина НОМЕР_3 не приймала рішення про призов позивача на військову службу, не здійснювала його доставлення до ТЦК та СП, не вирішувала питання взяття позивача на військовий облік, не проводила ВЛК та не оформлювала наказ від 04.02.2026 №375/МГ.

Наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39 видано після прибуття позивача до військової частини та спрямовано на оформлення факту зарахування позивача до списків особового складу військової частини і на всі види забезпечення.

З огляду на положення пунктів 30, 32 розділу II Інструкції №280, командир військової частини, до якої прибув військовослужбовець, зобов`язаний оформити його зарахування до списків особового складу наказом по стройовій частині. Доказів того, що наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39 видано неуповноваженою особою, поза межами компетенції, без факту прибуття позивача до військової частини або з порушенням порядку обліку особового складу, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39.

Суд також зазначає, що позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_3 виключити позивача зі списків особового складу фактично спрямована на припинення проходження позивачем військової служби.

Однак після зарахування до списків особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця. Питання звільнення військовослужбовця з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини регулюється спеціальними нормами Закону №2232-XII, зокрема статтею 26 цього Закону, а також положеннями про проходження військової служби.

Законодавство не передбачає такого самостійного способу припинення військової служби, як виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини на підставі судового скасування або оцінки процедури його призову після фактичного прибуття до військової частини та набуття статусу військовослужбовця.

У даному випадку наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.02.2026 №375/МГ у частині призову та направлення позивача до військової частини реалізований фактом відправлення позивача до військової частини та подальшого зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 наказом від 06.02.2026 №39.

Вказане не позбавляє позивача права на захист у разі порушення його прав під час проходження військової служби, у тому числі права звернутися до командування військової частини з рапортом щодо направлення на медичний огляд або ВЛК, а у разі відмови або бездіяльності - оскаржити відповідні рішення, дії чи бездіяльність у встановленому законом порядку.

Щодо доводів позивача про неподання ІНФОРМАЦІЯ_6 відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Отже, вказана норма надає суду право, а не покладає обов`язок вважати неподання відзиву визнанням позову. Суд оцінює таку процесуальну поведінку відповідача у сукупності з усіма доказами, наявними у матеріалах справи, та з урахуванням характеру спірних правовідносин.

З огляду на предмет позову, встановлений судом факт реалізації наказу про призов, набуття позивачем статусу військовослужбовця, а також відсутність правових підстав для зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу поза процедурою, передбаченою спеціальним законодавством, суд не вбачає підстав кваліфікувати неподання ІНФОРМАЦІЯ_6 відзиву як визнання позову.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести факт порушення його прав та обрати належний і ефективний спосіб їх захисту.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений цією нормою.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому ефективний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати реальне поновлення такого права без створення нового спору.

У цій справі заявлені позивачем вимоги спрямовані на скасування наказу про призов, скасування наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу та виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, суд зауважує, що після фактичного прибуття позивача до військової частини та зарахування його до списків особового складу правовідносини перейшли у площину проходження військової служби, припинення якої можливе у порядку та з підстав, визначених спеціальним законодавством.

За таких обставин, з огляду на реалізацію наказу про призов, набуття позивачем статусу військовослужбовця, відсутність самостійного оскарження рішення ВЛК, а також відсутність правових підстав для припинення проходження військової служби у заявлений позивачем спосіб, позовні вимоги про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації протиправними, скасування наказу від 04.02.2026 №375/МГ, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2026 №39 та зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою, другою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 червня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях