Ухвала суду № 137509384, 18.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2899/26

Провадження № 2/466/2612/26

У Х В А Л А

за підсудністю

18 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі

головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свита А.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Колодій Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з участю третьої особи: Першої Львівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова знаходиться вказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яке буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження.

У своїх позовних вимогах, позивач ОСОБА_1 просить зняти арешт з нерухомого айна, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вказана квартира знаходиться у Галицькому районі м. Львова.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не заперечували щодо скерування даної справи до Галицького районного суду м. Львова за правилами виключної підсудності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового засідання.

Заслухавши позивача та її представника, оглянувши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

При вирішенні питання підсудності цієї позовної заяви слід врахувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 296/1657/17, за яким виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з нормою статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду в постановах від 25 лютого 2018 року та від 11 липня 2019 року у справах № 201/12876/17 та № 426/7217/18 вказав, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 дійшла, зокрема, таких висновків: - нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; - виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

В даному випадку спір стосується зняття арешту з нерухомого айна, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тобто даний спір виник із приводу нерухомого майна.

Отже, до цих вимог повинні застосовуватися норми виключної підсудності.

Недотримання вимог підсудності є окремою підставою для скасування судового рішення.

Відтак, позов слід скерувати в суд за місцезнаходженням майна, а саме у Галицький районний суд м. Львова.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Суд робить висновок, що дану справу необхідно передати за виключною підсудністю у Галицький районний суд м. Львова.

Керуючись ст.ст.27,28,30,31 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

цивільну справу №466/2899/26 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з участю третьої особи: Першої Львівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, у відповідності до вимог виключної підсудності направити у Галицький районний суд м. Львова, місцезнаходження: м. Львів, вул. Чоловського, 2 для розгляду по суті.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

У разі оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали, вказаний строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 18 червня 2026 року.

Суддя: Р. Б. Єзерський