Рішення № 137509365, 16.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 462/5963/25

Провадження № 2/466/599/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники справи

секретар Гураш М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

04.08.2025 ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулось до Залізничного районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 43 435,92 грн. та витрат на оплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.08.2015 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , укладено угоду № 200316082 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12 500 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Зазначає, що 20.07.2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.

Позивач вказує, що банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 24.07.2025 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 33 186,86 грн., з яких: 19 719,58 грн. заборгованість за кредитом; 22 467,28 грн. заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.

Крім того, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 200316082 від 05.08.2015 року 33 186,86 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 2 992,27 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 7 256,79 грн. Разом заборгованість становить 43 435,92 грн. Тому просить позовні вимоги задовольнити та поновити строк позовної давності для подання позовної заяви.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 14.08.2025 вказану цивільну справу передано на розгляд Шевченківському районному суду м.Львова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11.09.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

17.11.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та незаконність.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач зазначає, що 05.08.2015 між публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , укладено угоду № 200316082 щодо кредитування.

Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12 500,00грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.

Позивач вказує, що 23.05.2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.

З доводів позивача вбачається, що станом на 24.07.2025р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 33 186,86 грн., з яких: 10 719,58 грн. заборгованість за кредитом; 22 467,28 грн. заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами ст.267 ЦК України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач зазначає, що оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020р. не були передані ТОВ «Діджи Фінанс» Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс».

Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ).

Позивач стверджує, що фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав Позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою.

Позивач посилається також на введення воєнного стану на території країни 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану, яке є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Враховуючи поважні причини пропущення позовної давності із зверненням до суду з позовною заявою, суд вважає за можливим поновити строк позовної давності для подання позову до суду.

Згідно з положеннями ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Позивач зазначає, що 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до позичальників банку.

У витягу з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 вказано, що заборгованість відповідача складає 33 186,86 грн. (з яких 10 719,58 грн заборгованість по тілу кредиту та 22 467,28 заборгованість за доходами).

Проте, згідно з Витягом Реєстру боржників в ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №200316082 від 05.08.2015 без зазначення строку закінчення дії згаданого вище договору, однак, такий строк настає через 12 місяців з моменту укладення такого договору, а саме 05.08.2016.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Однак, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості та її розміру подано до суду заяву (оферту) №200316082 від 05.08.2015, Виписку по особовим рахункам з 23.05.2016 по 27.07.2020, договір № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс", Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року.

Проте, документи зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський» підписані невстановленою особою, право підпису якої та повноваження встановити неможливо, оскільки позивачем не надано відповідну довіреність ПАТ «Банк Михайлівський», якою банк уповноважує цю особу укладати від його імені кредитні правочини та/або вчиняти інші дії.

Водночас, доказів, які б підтверджували, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, графіку погашення заборгованості, виписки з карткового рахунку відповідача, а також розрахунку заборгованості суду не надано позивачем. Встановлений кредитний ліміт є лише максимальним можливим розміром кредитування, а не доказом факту видачі-отримання коштів у кредит.

Позивач зазначає, що ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до умов кредитного договору, надало відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12 500,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Проте, суд звертає увагу, що зі змісту заяви (оферти) №200316082 від 05.08.2015, долученої позивачем до матеріалів справи, вбачається, що на ім`я відповідача відкрито рахунок № НОМЕР_2 .

В той час як, на підтвердження наявності заявленої позивачем заборгованості, останній додає виписку по рахунку (період з 23.05.2016 по 27.07.2020), як зазначено позивачем, оформлені Фондом гарантування вкладів, зі змісту якої вбачається, що така сформована за рахунком № НОМЕР_3 .

Жоден із наведених документів, які подано позивачем в якості підтвердження заборгованості та її розміру, не містять посилання на рахунок № НОМЕР_3 , який зазначено у виписці по рахунку. Крім того, позивачем не долученого жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов кредитного договору, за період його дії, відкрито чи змінено рахунок.

Окрім цього, позивачем не зазначено, коли саме відповідач отримав кредитні кошти у заявленому до стягнення розмірі.

Також суд звертає увагу, що виписка по рахунку, як зазначено позивачем, оформлена Фондом гарантування вкладів, не підписана уповноваженим представником Фонду гарантування вкладів. Тому суд не вважає такий документ належним та допустимим доказом на підтвердження видачі кредиту та підставності стягнення заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази.

Тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами підставності стягнення заборгованості за кредитним договором.

Понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем у порядку передбаченому правилами ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 270 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська