Ухвала суду № 137509205, 18.06.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/939/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 305; ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307; ч.2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Сокальського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 305; ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307; ч.2 ст. 309 КК України.

В рамках даного кримінального провадженні обвинуваченій ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 строку тримання під вартою.

Прокурором зазначено, що не зникли та надалі продовжують існувати ризики, що були підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді саме взяття під варту. Інші, більш м`які види запобіжних заходів не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої. Санкція статей за якими обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання від 10 до 12 років з конфіскацією майна та від 9 до 12 років з конфіскацією майна, відтак розуміючи тяжкість покарання яке їй загрожує у разі визнання винною вона може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти поданого прокурором клопотання заперечили, просили у такому відмовити частково, оскільки прокурором знову наведено ті ж ризики, що були підставою для обрання запобіжного заходу.

Захисником подано клопотання щодо визначення обвинуваченій застави у розмірі від 300000грн. до 500000грн. Клопотання мотивує тим, що сторона захисту вважає, що з моменту обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді безальтернативного тримання під вартою, ризики, що існували у цьому кримінальному провадженні на момент обрання та подальшого неодноразового продовження ОСОБА_4 істотно зменшилися до такого рівня, що дозволяє обвинуваченій поряд із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою й визначити розмір застави, у межах передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України. Вказане твердження грунтується на тому, що з моменту затримання та взяття під варту ОСОБА_4 пройшло 8 місяців, протягом яких обвинувачена ОСОБА_4 активно сприяла розкриттю злочинів та надала всі викривальні покази. Більше того, обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину, щиро кається у вчиненому, засуджує свою попередню поведінку та негативно її оцінює. Крім цього зазначає, що у обвинуваченої на утримані є малолітні діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які станом на сьогодні проживають разом із матір`ю обвинуваченої - ОСОБА_10 у АДРЕСА_1 . Чоловік ОСОБА_10 ОСОБА_11 несе службу у Збройних Силах України, а батько дітей, ОСОБА_12 , взагалі не бере участі як у виховані останніх, так й у їх фінансовому/ матеріальному забезпеченні. Перебування ОСОБА_4 у слідчому ізоляторі тривалий час дуже негативно впливає на психо-емоційне здоров`я її малолітніх дітей, що підтверджується висновками психолога від 07.12.2025.

Заслухавши думку сторін, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , суд бере до уваги положення ст.183 КПК України та враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких умисних кримінальних правопорушень.

20.10.2025р. ОСОБА_4 затримана в порядку ст. 208 КПК України.

20.10.2025р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України.

09.03.2026р. ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 305 ,ч.3 ст. 307 КК України.

Востаннє, ухвалою суду від 27.04.2026р. ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, без права внесення застави строком до 21.06.2026р.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченої завершується, виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, а саме:

Обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 305; ч.3 ст. 307 КК України, які є особливо тяжкими злочинами у розумінні ст. 12 КК України, санкцією яких передбачено покарання у вигляді відповідно від 10 до 12 років з конфіскацією майна та від 9 до 12 років з конфіскацією майна, та розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існують ризики того, що вона може переховуватись від суду. Крім цього ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, що свідчить про відсутність факторів соціального стримування, а також остання має можливість безперешкодного виїзду за межі території України та володіє сталими соціальними зв`язками у Р.Польща. Також враховуючи тяжкість обвинувачення існує ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків у кримінальному провадженні.

Вказані рики надалі продовжують існувати.

За таких підстав, жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання нею процесуальних рішень суду.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченої.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченої кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченій, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом встановлено, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, стан здоров`я обвинуваченої не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, стороною захисту не надано суду жодних доказів щодо погіршення стану здоров`я обвинуваченої, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Щодо аргументів викладених у клопотанні стороною захисту, суд зазначає, що обвинувачена є матір`ю двох дітей, які перебувають на її утриманні, однак даний аргумент не беруться до уваги, оскільки сторона захисту зазначала, що діти проживають із матір`ю обвинуваченої, перебувають за кордоном в Р.Польща, а тому ця обставина не дає суду підстав для зміни запобіжного заходу та вже досліджувалася судом при вирішенні попередніх клопотань захисника.

З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваної, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про необхідність продовження застосовування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінкуобвинуваченої.

Крім цього, відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи ч.4 ст.183 КПК України, суд приходить до висновку не визначати розміру застави та відповідно у відмові такого клопотання захисника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді взяття під варту (тримання під вартою) залишити без змін, продовживши строк запобіжного заходу строком на 60 днів, до 15.08.2026 року включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання захисника відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1