Вирок № 137508679, 18.06.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.06.2026

Єдиний унікальний номер 497/1114/26

Провадження № 1-кп/497/155/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12026162270000213 від 09.04.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград, Одеської області, громадянина України, зі слів: з середньою освітою, не одруженого, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-26.02.2026 року Болградським районним судом Одеської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Болградським РС ГУДМС України в Одеській області від 13.07.2016 року,

-14.05.2026 вироком Болградського районного суду Одеської області за ч.1 ст.357 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Болградського районного суду Одеської області 26.02.2026 року (справа №497/345/26) та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця обмеження волі. На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. На підставі ст.76 КК України покладено наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався, в тому числі Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 № 4757-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

01.04.2026 приблизно о 15:00 годині, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебував у дворі біля багатоквартирного будинку № 89 по проспекту Соборний у м. Болград Одеської області, де виявив мобільний телефон марки «РОСО 71», моделі «25028PC03G» з серійним номером « НОМЕР_2 » вартістю 2708,16 гривень з внутрішньою фізичною пам`яттю на 64 Гб та встановленою картою пам`яті micro SD марки «Kingston» на 128 Гб вартістю 646,16 гривень, а також sim-картою оператору мобільного зв`язку ПАТ «Київстар» за абонентським номером НОМЕР_3 , яка не становить матеріальної цінності для власника.

Зазначений мобільний телефон був тимчасово залишений його власником ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поза її візуальним контролем та продовжував функціонувати за індивідуалізуючими його ознаками абонентського номеру та телефонної книги абонентів власника. При цьому власником вживалися активні заходи щодо встановлення його місця знаходження.

За зазначених обставин ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, скориставшись тим, що ОСОБА_6 тимчасово втратила візуальний контроль за своїм майном, усвідомлюючи, що зазначений мобільний телефон належить іншій особі, протиправно заволодів вказаним мобільним телефоном.

Продовжуючи реалізацію свого неправомірного умислу, ОСОБА_4 , отримавши у своє фактичне розпорядження вказаний мобільний телефон, діючи таємно, переніс його до себе додому за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого неправомірного умислу, діючи з метою позбавлення можливості ОСОБА_6 знайти та ідентифікувати свій мобільний телефон, у тому числі за звуковим сигналом або за використанням відповідних пошукових програм, відключив живлення його батареї та вилучив з нього sim-карту оператору мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» за абонентським номером НОМЕР_3 .

За зазначених вище обставин ОСОБА_4 остаточно позбавив власницю можливості знайти викрадений мобільний телефон, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричини в потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3 354,32 гривень.

Таким чином, органом досудового розслідування, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за правовою кваліфікацією: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, відповідно до висунутого обвинувачення визнав повністю, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, не оспорював такі обставини та надав суду наступні покази:

Так, 01.04.2026 року зустрів т.Діну (тобто ОСОБА_6 ) біля «Гермесу», придбали пляшку горілки та пішли до неї додому. Біля 15:00 години за адресою проживання ОСОБА_7 : АДРЕСА_2 , у дворі біля її квартири під навісом вони разом розпили горілку, та оскільки ОСОБА_8 була вже досить випившою, не трималась на ногах та падала, він ОСОБА_4 завів її до помешкання та вклав на ліжко.

Біля туалету у дворі виявив мобільний телефон марки «РОСО», належний ОСОБА_9 , оскільки раніше він його бачив у неї. З мобільного телефону він вийняв сім-карту та користувався ним через вайфай. Телефон був новий в силіконовому чохлі, та перебував у нього 3-4 дні. За цей час він на телефон скачав музику та інші додатки. Знаходячись в кафе «Бриз» 04.04.2026 року з цього телефону він написав доньці ОСОБА_9 та запропонував за грошову винагороду в 1500.00 гривень повернути документи ОСОБА_9 , які він неправомірно утримував у себе.

Мав намір телефон повернути власниці ОСОБА_10 , але біля «Ломбарду» його зупинили працівники поліції і запропонували повернути телефон.

Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Потерпіла ОСОБА_6 до суду не прибула, подала 04.05.2026 року заяву про розгляд справи у її відсутність. Щодо призначення покарання обвинуваченому, покладалася на розсуд суду (а.с.30).

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння повністю підтверджується наступними доказами:

08 квітня 2026 року ОСОБА_6 звернулася до Болградського РВП ГУНП в Одеській області з заявою про викрадення телефону марки «РОСО» з номером телефону: НОМЕР_4 (а.с.60).

При цьому ОСОБА_6 надала документи на належний їй мобільний телефон (а.с.61-63).

08 квітня 2026 року Болградським РВП ГУНП в Одеській області від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято заяву про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення: 01.04.2026 року викрадено мобільний телефон марки «РОСО» з номером телефону: НОМЕР_4 , що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с.52-54).

За даним фактом 09.04.2026 року внесено відомості в ЄРДР за № 12026162270000213 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.4 КК України (а.с.49).

Постановою слідчого Слідчого відділу Болградського РВП ГУНП в Одеській від 09.04.2026 року ОСОБА_6 залучено як потерпілу до кримінального провадження № 12026162270000213 від 09.04.2026 року (а.с.55-56, 57-59).

Згідно протоколу добровільної видачі від 09.04.2026 року, складеного слідчим СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у присутності понятих добровільно видав мобільний телефон марки «РОСО С71» в кольорі «Сold» на 64 СВ пам?яті, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 з сім-картою «Київстар» з номером НОМЕР_4 , в робочому стані із пошкодженим захисним склом із паролем 1111, який належить ОСОБА_6 (а.с.64-65).

Зі слів ОСОБА_4 , вказаний мобільний телефон з сім картою він забрав з землі, де його впустила ОСОБА_6 під час їх сумісного розпивання алкогольних напоїв, біля домоволодіння останньої 01.04.2026 року. Весь період часу телефон перебував в його користуванні, на якому він змінив пін-код на свій.

З доданих до протоколу фото-таблиць вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 видав телефон знаходячись біля відділення «Нова Пошта», розташованому по проспекту Соборний м.Болград Одеська область (а.с.66).

Постановою слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області від 09.04.2026 року мобільний телефон марки «РОСО С71» модель «25028РС03G», серійний номер « НОМЕР_2 », в корпусі золотого кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з пам`яттю 64 Гб, із сім-картою мобільного оператора: НОМЕР_4 та micro SD марки «Kingston» з пам`яттю на 128 Гб, який опечатаний в спеціальний сейф-пакет НПУ NPU5145163 - визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні (а.с.67).

10 квітня 2026 року в проміжок часу з 10:30 години до 11:30 години слідчим СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області проведено огляд мобільного телефону марки «РОСО С71» модель «25028РС03G», серійний номер « НОМЕР_2 », в корпусі золотого кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з пам`яттю 64 Гб, із сім-картою мобільного оператора: НОМЕР_4 та micro SD марки «Kingston» з пам`яттю на 128 Гб (а.с.69-74).

Під час огляду встановлено, що при розблокуванні мобільного пристрою за допомогою цифрового пін-коду, який при добровільній видачі зазначив ОСОБА_4 , а саме комбінації цифр « НОМЕР_7 », відображений головний екран.

При вході в додаток «Настройки» оглянуто та встановлено, що вказаний телефон марки «РОСО С71» модель «25028РС03G», серійний номер « НОМЕР_2 », в корпусі золотого кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з пам`яттю 64 Гб, із сім-картою мобільного оператора: НОМЕР_4 .

Оглядом додатку «Інстаграм» встановлено, що профіль має ім?я « ОСОБА_12 » з нік-неймом «ggoga2009qq11».

Оглядом додатку «Галерея» встановлено, відображається мініатюри зображень та відео.

З даного пристрою а саме: телефон марки «РОСО С71» модель «25028РС03G», серійний номер « НОМЕР_2 », в корпусі золотого кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , зі слоту для SIM-карток було вилучено SIM-карту мобільного оператору «Київстар», який має форму із заокругленими кутами, малого розміру. На одній стороні розташована контактна поверхня золотистого кольору з характерним мікрочіпом. На зворотній стороні SIM-карти розміщене маркування у вигляді друкованих цифрових позначень: « НОМЕР_8 », « НОМЕР_9 », « НОМЕР_10 », «НОМЕР_13», а також присутній графічний елемент у вигляді синього логотипу.

З даного пристрою, а саме: телефон марки «РОСО С71» модель «25028РС03G», серійний номер « НОМЕР_2 », в корпусі золотого кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , зі слоту для SIM-карток було вилучено флеш-накопичувач марки «Kingston» на 128 GB, який має форму із заокругленими кутами, малого розміру. На одній стороні розташована контактна поверхня золотистого кольору з характерним мікрочіпом. На зворотній стороні розміщене маркування у вигляді друкованих цифрових позначень.

Після проведення огляду мобільного телефону, флеш-накопичувач марки «Kingston» на 128 GB та SIM-карту мобільного оператору «Київстар» із номером НОМЕР_4 разом з первинним пакуванням, переупаковано до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU5145162 (а.с.69-74).

Згідно розписки власноручно написаної потерпілою ОСОБА_6 10.04.2026 року їй було повернуто мобільний телефон марки «РОСО С71» в кольорі «Сold» на 64 СВ пам?яті, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 з сім-картою «Київстар» з номером НОМЕР_4 (а.с.68).

Відповідно до протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 10 квітня 2026 року слідує, що слідчим СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 отримано доступ та знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису з магазину-кафетерію «Бріз» за адресою: Одеська область, м. Болград, вул. Інзовська, 187 (а.с.75-76).

Так, під час цієї слідчої дії виявлено відеозапис та відібрано наступний відео фрагмент:

2026-04-07 аt 13,39,51, об`ємом 29,7МБ, тип файлу MP4,

На вказаному відеофрагменті, зафіксовано факт неправомірних дій ОСОБА_4 пов`язаного із викрадення майна у ОСОБА_6 . У зв`язку з тим, що вказаний відеофрагмент мав дані, що підлягали встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні, мали вагоме значення для подальшого досудового розслідування, ОСОБА_13 запропоновано надати доступ до зазначеного відеофрагменту в оригіналі, ОСОБА_13 надав свою згоду. В подальшому до USB входу відео реєстратору приєднано зовнішній оптичний привід в дисководі якого встановлений оптичний диск виробництва «Axent» формату' DVD-R об`ємом 4,7 Gb. Відео файл скопійовано без змін, та на оптичний диск виробництва «Axent» в оригіналі перенесено копію відеофрагменту: - 2026-04-07 at 13.39.51, об`ємом 29,7МБ, тип файлу MP4. Першоджерело відеоматеріалу не вилучалось, оскільки створює єдину систему відеоспостереження, вилучення складових якої може привести до порушень роботи системи. Оптичний диск виробництва «Axent» з вищевказаними відео фрагментами, сформовані під час протоколу, поміщено до паперового конверту з пояснювальним текстом та вилучено.

10 квітня 2026 року у проміжок часу з 18:40 годин до 19:55 години слідчим СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області проведеного огляд вилученого оптичного диску виробництва «Axent» DVD-R об?ємом 4.7 Gb на якому наявний відеофрагмент: - 2026-04-07 at 13.39.51, об`ємом 29,7МБ, тип файлу MP4.

В ході перегляду вказаного відеозапису на екрані відображено літніймайданчик магазину - кафетерію «Бріз», який розташований за адресою: Одеська область, м. Болград, вул. Інзовська, 187, навпроти за столом якого на стільці сидить особа зовні схожа на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одягнений у кепку чорного кольору, куртку чорного кольору, светр чорного кольору, штани чорного кольору, кросівки темно сірого кольору, голова якого нахилена вниз, в руках щось тримає. Далі на відео зафіксовано, як особа зовні схожа на ОСОБА_4 тримає мобільний телефон в обох руках, натискає по екрану

Присутній про цьому огляді ОСОБА_4 зазначив, що дійсно він фотографував на мобільний телефон, належний ОСОБА_6 , який він викрав у останньої, окремо всі документи, щоб в подальшому переслати доньці ОСОБА_6 для вимагання винагороди. Зі слів ОСОБА_4 встановлено, що при перегляді вказаних відео-файлів, події відповідають дійсності, та він впізнає себе, який зафіксований на зазначеному відео-файлі (а.с.77-83).

За результатами проведеної товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» Сектору судової експертизи (Ізмаїл) Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 14.04.2026 року визначено ринкову вартість бувшого у використанні мобільного телефону РОСО С71 3/64 GB станом на 01.04.2026 року - 2708.16 гривень. Ринкова вартість досліджуваної бувшої у використанні карти пам?яті Kingston 128 GB micro SDXC Class 10 станом на 01.04.2026 року становила - 646.16 гривень (а.с.85-91).

Підозра ОСОБА_4 була пред?явлена 17.04.2026 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (а.с.92-95).

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 складено 28.04.2026 року, затверджено прокурором Болградської окружної прокуратури тоді ж 28.04.2026 року (а.с.1-5) та 29.04.2026 року надійшов до суду (а.с.12).

Досліджені судом докази ніким з учасників судового розгляду не оспорювалися.

Відповідно до чинного законодавства всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування в підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 з метою з`ясування їх належності та допустимості були перевірені судом у відкритому судовому засіданні відповідно до ст.23 КПК України за участю учасників кримінального провадження і кожному з них судом була дана оцінка як це вимагає ст.94 КПК України, бо для прийняття правильного, неупередженого та остаточного рішення суду жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовної презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст.185 ч.4 КК України за ознаками кримінального правопорушення: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину згідно ст.12 КК України, особу обвинуваченого (а.с.100-102), який за місцем постійної реєстрації і проживання характеризується виключно негативно (а.с.137), відсутність міцних соціальних зв`язків, згідно довідок медичного закладу Болградського центральної районної лікарні від 17.04.2026 року на «Д» обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с.99), не одноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був судимий (а.с.96-98).

Разом з цим, судом встановлено, що 29 липня 2024 року матрос за мобілізацією ОСОБА_4 одержав: Вогнепальне поранення. Вогнепальне уламкове сліпе поранення лівого очного яблука. Відкрита черепно-мозеова травма. Струс головного мозку. За обставин: 29.07.2024 року близько 18:00 поблизу н.п.Кринки Херсонська область, внаслідок мінометного обстрілу противника отримав поранення. Поранення пов?язане із захистом Батьківщини (а.с.120).

Згідно свідоцтва про хворобу №1558 від 16.09.2024 року військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_11 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_12 від 09.09.2024 року проведена медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами обстеження комісія дійшла висновку: на підставі статей 31-а, 75-а графи ІІ Розладу хвороб, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.125-126).

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст.66 КК України є: добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно положень ст. 67 КК України є:

-вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку;

-вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп?яніння.

Відповідно до висновку, викладеного в досудовій доповіді Болградського районного сектору філії Держаної установи «Центр пробації» в Одеській області від 14.05.2026 року слідує, що обвинувачений ОСОБА_4 оцінюється як правопорушник з високим рівнем ймовірності вчинення повторного кримінального злочину. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб згідно матриці високий. Беручи до уваги інформацію, що характеризує ОСОБА_4 та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб (а.с.38-44).

Призначаючи міру покарання обвинуваченому суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості реалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Вирішуючи питання про призначення покарання, слід врахувати поведінку обвинуваченого, який протягом тривалого періоду не намагається стати на шлях виправлення.

Так, будучи засудженим 26.02.2026 року Болградським районним судом Одеської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки, на шлях виправлення не став.

01.04.2026 року вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.357 КК України, за який був засуджений 14.05.2026 вироком Болградського районного суду Одеської області до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Болградського районного суду Одеської області 26.02.2026 року (справа №497/345/26) та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця обмеження волі. На підставі ст.ст.75, 76 Кримінального кодексу України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням певних обов?язків.

В цей же день, 01.04.2026 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, обвинувачення за яким наразі розглядається.

З огляду на зазначене, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції цієї статті у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, оскільки незважаючи на всі негативні риси обвинуваченого його поведінку, вчинення декількох кримінальних правопорушень поспіль, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 є колишнім військовослужбовцем, який був демобілізований після важкого поранення 29.07.2024 року, пов?язаного із захистом Батьківщини. Весь цей час офіційно не працевлаштований, не має засобів до існування, що спонукає його на вчинення кримінальних правопорушень.

На переконання суду, саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваного.

Щодо призначення остаточно покарання, суд виходить з наступного.

Обов`язковість правових позицій Верховного Суду є однією з ознак, яка їм притаманна, та характеризує їхню правову природу, сутність.

Наявність даної ознаки обумовлена законодавчими приписами. Зокрема, в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зазначеній нормі, необхідність дотримання якої розповсюджується не лише на кримінальне провадження, кореспондує ч.6 ст.368 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, виконуючи приписи ст.442 КПК України, зробила такі висновки щодо застосування норм права:

При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст.70 КК (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст.71 КК (за сукупністю вироків).

При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст.71 КК, оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.

А відтак, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України за цим вироком - 01.04.2026 року, та був засуджений вироком суду від 14.05.2026 року за вчинення в цей же день 01.04.2026 року кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, то на переконання суду при призначенні остаточного покарання слід застосовувати правила ч.4 ст.70 КК України (за сукупністю злочинів).

Положеннями ст.70 КК України визначено, що порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, а саме:

1. При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу…

3. До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

4. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Статтею 72 КК України визначено правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення, домашнього арешту.

Так, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Суд вважає за необхідне, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити на підставі ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Болградського районного суду Одеської області від 14.05.2026 року справа №497/1012/26 у вигляді позбавлення волі.

Саме таке визначене остаточне покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не був заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна - не застосовувалися.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України (а.с.67):

-мобільний телефон марки «РОСО С71» модель «25028РС03G», серійний номер « НОМЕР_2 », в корпусі золотого кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з пам`яттю 64 Гб, із сім-картою мобільного оператора: НОМЕР_4 та micro SD марки «Kingston» з пам`яттю на 128 Гб, який опечатаний в спеціальний сейф-пакет НПУ NPU5145163 - повернуто потерпілій ОСОБА_6 згідно збережувальної розписки (а.с.68).

Процесуальні витрати:

Положеннями ст.124 ч.2 КПК України передбачено, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З досліджених доказів в даному кримінальному провадженні слідує, що витрати:

- за проведення товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» склали 2674.20 гривень (а.с.84).

А відтак, в силу вимог ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати в розмірі 2674.20 гривень.

На стадії досудового розслідування відносно ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 27.04.2026 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 21:00 години до 07:00 години ранку наступної доби, зі строком дії до 15.06.2026 року (а.с.8, 135-136).

Згідно ч.7 ст.72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Оскільки відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, то положення ч.7 ст.72 КК України не застосовуються.

Суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу з метою забезпечення його виконання та уникнення ризиків ухилення від суду і продовження злочинної діяльності.

За приписами ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 118, 124, 126, 177, 183, 369 373 ч.2, 374, 376, 395, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у вигляді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, частково приєднати частину покарання у вигляді обмеження волі за вироком Болградського районного суду Одеської області від 14.05.2026 року (справа №497/1012/26) за сукупністю кримінальних правопорушень із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п?яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду - негайно.

Обрати засудженому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з моменту фактичного затримання до моменту набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання - взяття під варту в залі суду, а саме з 18.06.2026 року.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «РОСО С71» модель «25028РС03G», серійний номер « НОМЕР_2 », в корпусі золотого кольору, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з пам`яттю 64 Гб, із сім-картою мобільного оператора: НОМЕР_4 та micro SD марки «Kingston» з пам`яттю на 128 Гб - вважати повернутим потерпілій ОСОБА_6 .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Болградським РС ГУДМС України в Одеській області від 13.07.2016 року,

на користь держави процесуальні витрати в розмірі 2 674.20 гривень (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Реквізити для сплати процесуальних витрат по кримінальному провадженню:

Болградська міська громада

отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/24060300

код за ЄДРПОУ 37607526

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

рахунок отримувача: UA548999980313060115000015660

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1