Рішення № 137508089, 17.06.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/347/26 2/441/537/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовом, просив стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2312065 від 24 квітня 2020 року в розмірі 26 134 гривень 86 копійок та понесені у справі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається, що 24 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2312065, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора С988916, що був надісланий на номер її мобільного телефону. Товариство виконало умови договору і надало відповідачці фінансовий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 8 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідачка свої обов`язки не виконала, через що у неї перед Товариством виникла заборгованість в розмірі 26 134 гривень 86 копійок, яка складається з 7 968 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту та 18 166 гривень 86 копійок - заборгованості за відсотками.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2312065 від 24 квітня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Всупереч умов кредитного договору, не зважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за користування кредитом. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у клопотанні від 22 травня 2026 року просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати, розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, її представниця ОСОБА_3 у письмових поясненнях від 28 травня 2026 року просила про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідачки, при цьому позов визнала частково, зокрема в частині вимог про стягнення з відповідачки 7 968 гривень - заборгованості за тілом кредиту та 4 542 гривень - заборгованості за відсотками за останній пролонгований 30-денний строк кредитування (з 25 липня 2020 року по 23 серпня 2020 року). Зазначила, що інша частина відсотків нарахована за межами строку кредитування, а тому стягненню не підлягає. Просила вимоги задовольнити частково, а також зменшити розмір понесених витрат на професійну правову допомогу до 2 500 гривень.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 24 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , строком на 30 днів (по 23 травня 2020 року), укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2312065, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора С988916, надісланого на номер її мобільного телефону. Товариство виконало умови договору і надало відповідачці фінансовий кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 8 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності.

Відповідно до умов кредитного договору № 2312065 та з матеріалів справи убачається, що відповідачка тричі пролонгувала дію кредитного договору, кожного разу на 30 днів, сплачуючи відсотки за попередній строк кредитування. Останній пролонгований 30-денний строк кредитування тривав з 25 липня 2020 року по 23 серпня 2020 року, після закінчення якого відповідачка більше не пролонгувала строк дії кредиту та не погасила заборгованість.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2312065 від 24 квітня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Як убачається із змісту позовної заяви та картки обліку заборгованості за кредитним договором № 2312065, позивач просить про стягнення заборгованості в розмірі 26 134 гривень 86 копійок, яка складається з 7 968 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту та 18 166 гривень 86 копійок - заборгованості за відсотками.

Частинами 1-4 та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідачки відсотки за користування коштами в розмірі 18 166 гривень 86 копійок, нараховані як за останній 30-денний строк кредитування, так і після закінчення цього строку - 23 серпня 2020 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 квітня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Кредитним договором № 2312065 від 24 квітня 2020 року визначений строк його дії, який з урахуванням трьох пролонгацій становив 30 днів - з 25 липня 2020 року по 23 серпня 2020 року (останній пролонгований строк), саме протягом цього останнього строку ТОВ «Авентус Україна» мало право нараховувати відповідачці передбачені цим договором проценти, тому заборгованість, яку слід стягнути з відповідачки за процентами за означеним договором, становить 4 542 гривні 00 копійок (за останній 30-денний пролонгований строк кредитування з 25 липня 2020 року по 23 серпня 2020 року).

Правильність такого висновку підтверджується Паспортом споживчого кредиту та Картою обліку заборгованості за договором № 2312065, долученими до матеріалів справи.

Доказів про те, що позичальниця ініціювала подальшу пролонгацію строку надання кредиту після 23 серпня 2020 року, позивачем до матеріалів справи не долучено.

З огляду на вищенаведене, а також, що ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання умов укладеного 24 квітня 2020 року кредитного договору допустила заборгованість перед Товариством, враховуючи строки кредитування за таким та укладений між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договір відступлення прав вимоги, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідачки на користь позивача 12 510 гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором № 2312065 від 24 квітня 2020 року, з яких 7 968 гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 4 542 гривні 00 копійок - прострочена заборгованість за відсотками.

Крім цього, разом з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, адвокатом Усенком М.І. заявлено також вимогу про стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень 00 копійок.

За положеннями частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 та частини 1-3 статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 4-6 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордера від 02 липня 2025 року, адвоката Усенка М.І., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29 вересня 2012 року, виданого Львівською обласною КДКА, уповноважено здійснювати захист прав та інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, зазначеним позивачем у позовній заяві, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» при поданні позовної заяви до суду очікувало понести 8 000 гривень 00 копійок судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою.

Із акта про надання правової допомоги № 36 від 13 лютого 2026 року та детального опису наданих послуг, долучених до матеріалів справи, видно, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правову допомогу з відповідачки становить 8 000 гривень 00 копійок.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19 лютого 2020 року, згідно якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, врахувавши виконану адвокатом роботу (надані адвокатом послуги, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт (надання послуг)), виходячи з конкретних обставин справи, її складності, зокрема того, що означена справа не є складною, підготовка документів у такій не потребувала значного часу з урахуванням наявності сформованої правової позиції, суд вважає, що розмір заявленого відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із ціною позову, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим та завищеним, а справедливим і розумним буде стягнення з відповідачки на користь позивача 3 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню також сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 274 гривні 38 копійок.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, у місті Львів, 79029) заборгованість за кредитним договором № 2312065 від 24 квітня 2020 року в розмірі 12 510 (дванадцять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок, 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правову допомогу та 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 38 копійок судового збору, а всього 16 784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 38 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.