Ухвала суду № 137507682, 15.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/8440/25

Провадження №2-п/333/55/26

УХВАЛА

Іменем України

15 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Варнавської Л.О., за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, заяву адвоката Тисячник Рузанни Робертівна, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №333/8440/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

28.11.2025 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 019/00531/07/20 від 21.07.2020 року в розмірі 17 874, 00 грн. з яких: 7 810, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 064, 00 грн. - заборгованість за відсотками та судового збору у сумі 2 422, 40 грн.

05.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення, в якій заявник зазначає, що сторона відповідача позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, а заочне рішення суду від 28.11.2025 року таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, посилаючись на ст. 288 ЦПК України, зазначає, що відповідач не отримувала копії позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження та судових повісток про виклик у судове засідання, а тому через об`єктивні обставини вона була позбавлена можливості дізнатися про час та місце розгляду справи, своєчасно звернутися за правовою допомогою та подати відзив. Також зазначає, що суд при ухваленні рішення спирався виключно на докази позивача, які не підтверджують безспірність вимог. Так вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки строк кредитування та дата останнього платежу встановлено до 18.03.12021 року, а тому перебіг позовної давності щодо повернення кредиту закінчився 18.03.2024 року, а позивач звернувся до суду лише 05.09.2025 року, тобто з пропуском встановленого трирічного строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заявник зазначає, що відсутні докази укладення кредитного договору у належній письмовій формі, а саме у заяві на видачу кредиту № 702219 від 21.07.2020 року повністю відсутня інформація щодо відсоткової ставки за користування кредитом, чітких строків його надання та кінцевого повернення, відсутність істотних умов безпосередньо в заяві позбавляє її статусу належної пропозиції (оферти). Також, зі сторони ТОВ «Сенс Кредит» кредитний договір підписано не керівником (директором) юридичної особи, а Семеніхіним Сергієм Володимировичем як представником відокремленого підрозділу №19, який нібито діяв на підставі довіреності від 08.07.2020 року, проте до матеріалів позовної заяви позивачем не було додано жодних доказів наявності повноважень цієї особи (відсутня копія зазначеної довіреності), а тому заявник вважає, що не доведено, що договір з боку первісного кредитора підписано уповноваженою особою. Посилаючись на положення статей 633, 634 ЦК України вважає, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, відповідно договір є неукладеним, а саме оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, а тому можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Крім того сторона відповідача не погоджується з розрахунком заборгованості, вважає його неналежним та недопустимим доказом, що підтверджує розмір боргу, що заявлена позивачем сума заборгованості за відсотками не є співмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань. Також сторона відповідача ставить під сумнів всі документи по відступленню права вимоги, що додані до позовної заяви, вважає, що позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідача, а не якихось сторонніх осіб, оскільки з наданих витягів і не повних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним кредитним договором, позивачем надані лише витяги з додатків до договору факторингу з первісним кредитором без повних текстів реєстру боржників, а тому вважає, що позивач не набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Також, заявник зазначає, що позивач не надав доказів, які підтверджують те, що відповідач ознайомилась саме з тими Умовами та Правилами надання фінансових послуг про які він зазначає в позові.

На підставі вищевикладеного заявник просить скасувати заочне рішення суду від 28.11.2025 року у справі № 333/8440/25 за позовом ТОВ «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

20.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника повивача надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення за змістом яких останній зазначив, що заочне рішення суду є цілком законним, обґрунтованим та ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, також нових обставин справи не встановлено, обставин які б впливали на інше вирішення справи немає, а тому підстави для його перегляду відсутні. Просив залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідач та її представник, будучи повідомленими належним чином про час і місце слухання справи, у судове засіданні не з`явилися. В своїй заяві представник відповідача адвокат Тисячник Р.Р. просила розгляд даної заяви проводити без її участі та участі відповідача.

Представник позивача, будучи повідомленим належним чином про час і місце слухання справи, у судове засіданні не з`явився, в своїх запереченнях на заяву просив розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні.Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подана заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Вимогами ч. 1 ст.288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, виходячи із змісту зазначеної норми для перегляду заочного рішення повинні існувати дві умови: відповідач не з`явився в судове засідання та посилається на докази, що мають істотне значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, копію ухвали про відкриття провадження у справі та судові повістки було направлено відповідачу за адресою її реєстрації АДРЕСА_1 , про що в матеріалах справи маються конверти з рекомендованими повідомленнями та позначкою «Укрпошти» про причини невручення.

Крім цього, дані РНОКПП відповідача внесені у обліково-статистичну картку в програмі документообігу загальних судів «Д-3», що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку «Дія». Також відповідач повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення смс-повідомлення про виклик до суду на її номер телефону зазначений у позові, який їй було доставлено про що свідчить довідка про доставку СМС.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішена за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст.178 ЦПК України.

Розглянувши доводи сторони заявника (відповідача), суд приходить до наступних висновків.

Суд відхиляє твердження відповідача про необізнаність щодо розгляду справи. Згідно з матеріалами справи, судові повістки надсилалися за зареєстрованим місцем проживання. Доказів реєстрації за іншою адресою або перебування відповідача за іншим місцем проживання чи перебування, ніж зазначене у матеріалах справи, до суду не надано. Також відповідачем не повідомлялося суд про зміну місця проживання або інші обставини, які могли б вплинути на належність повідомлення про розгляд справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники справи зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування) або місцезнаходження. Невиконання такого обов`язку покладає ризик несприятливих процесуальних наслідків на відповідну сторону. З огляду на викладене, направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача є належним способом повідомлення, а неотримання такої кореспонденції з причин, що не залежать від суду, не може свідчити про порушення права відповідача на участь у розгляді справи. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважалася належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а її неявка у судове засідання не була зумовлена поважними причинами у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства.

Відповідач, діючи розумно та обачно, мала забезпечити отримання кореспонденції за вказаною адресою. Будь-яких доказів (лікарняних листів, відряджень тощо), які б підтверджували неможливість отримання пошти або подання відзиву в електронному вигляді, суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено поважності причин неявки та не надано доказів, які мають істотне значення для справи та могли б призвести до ухвалення іншого рішення по суті.

Заява не містить нових доказів, які б не були предметом дослідження суду під час ухвалення заочного рішення та які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Доводи заявника щодо:

?недоведеності укладення кредитного договору,

?відсутності первинних бухгалтерських документів,

?неналежності розрахунку заборгованості,

?недоведеності переходу права вимоги,

фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та правовими висновками суду.

Процедура перегляду заочного рішення не є повторним розглядом справи по суті та не передбачає переоцінки доказів у разі відсутності нових істотних обставин.

Наведені у заяві аргументи можуть бути предметом апеляційного перегляду, однак не утворюють підстав для скасування заочного рішення у порядку статей 280288 ЦПК України.

Суд також виходить із принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права та передбачає стабільність судових рішень. Безпідставне скасування заочного рішення лише з огляду на формальну незгоду відповідача із прийнятим рішенням суперечило б зазначеному принципу.

Таким чином, жодна з передбачених законом обов`язкових умов для скасування заочного рішення судом не встановлена.

За таких обставин заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.285, 287-288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви адвоката Тисячник Рузанни Робертівна, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №333/8440/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Ухала суду оскарженню не підлягає.

Роз`яснити сторонам, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення цієї ухвали.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська